На відео: "Ой чи є чи нема пан Господар в дома" (колядка).
Катерина Колесник
ЯК ЗАСЯЄ РІЗДВЯНА ЗОРЯ
|
|
«Звичаї, а також мова — це ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в один народ, в одну націю».Олекса Воропай, український етнограф |
Різдво Христове. Радіє весь християнський світ. І у кожного народу свої звичаї на це велике свято. Які ж традиції, освячені віками, залишили нам діди-прадіди? Почитаємо етнографічний нарис Олекси Воропая «Звичаї нашого народу», виданий 1958 року в Лондоні, в еміграції. Отже, Різдвяні свята починаються зі Свят-Вечора.
Ще вдосвіта, як тільки день синім проблиском заглянув у хату крізь промерзлі шибки, господиня приступила до праці. Дістала з покуття кремінь і кресало, які останні дванадцять днів лежали під образами, перехрестилася тричі і, ставши обличчям до схід-сонця, викресала «новий вогонь». Цим вогнем розпалила в печі 12 полін, що їх припасала та сушила 12 днів останнього місяця. Господиня пов'язалася хусткою, засукала рукава і заходилася готувати 12 свят-вечірніх страв. У всьому їй допомагають діти, а найбільше — старша дочка.
Поки господиня поралася біля печі, господар напоїв худобу, підстелив свіжою соломою та дав їй свіжого пахучого сіна. Поодкидав сніг від хати, розчистив стежки і уважно оглянув усе господарство.
Усе живе і мертве, що є в господарстві, повинно зустріти урочисту хвилину Свят-Вечора на своєму місці. Ніщо не може бути у цей вечір поза домом, у чужих руках, позичене чи десь забуте. Усі члени родини теж повинні бути вдома. Боронь Боже і сваритися в цей день! Навпаки, добре помиритися з ворогами, щоб у новому році було мирно і в хаті, і поза хатою. У цей «таємничий» вечір магічними діями господарі захищають свою господу від «злої сили» щоб позбутися її не тільки на цей вечір, а й на весь господарський рік...
Хоч діти вже дуже голодні, все ж вони не відважуються просити у матері їсти — терплять і крізь вікно пильно дивляться на небо: чи не зійшла вже вечірня зоря, що має сповістити всім людям про велике чудо — народження Сина Божого! До хати входить батько і урочисто сповіщає родині, що Святий Вечір уже почався, бо на небі засяяла вечірня зоря.
Свята Вечеря — це спільна вечеря всього роду. Навіть мертві родичі і безвісти загинулі — всі мають у цей вечір зібратися разом, щоб трапезувати цілим родом. Під час вечері виходити з-за столу не годиться, розмовляти багато — теж не добре.
Діти носять вечерю до своїх близьких родичів: онуки — до баби і діда, племінники — до тітки і дядька, хрещенники — до хрещених батьків.
За колядку господар дає, бувало, цілого калача, а то й запрошує всю ватагу до столу, як бажаних | гостей. Вип'ють по чарці, закусять — довго не сидять, та й постають у пошані перед господарем. Усі колядники низько вклоняються господареві, і господині, і навіть дітям! Навіть наймитові, якщо він є. Поколядувавши в одній хаті, ватага йде до другої...
«По цьому дому, по веселому
Чи дозволите колядувати,
Колядувати, дім звеселяти,
Дітей збудити, Христа славити!»
Чим більше читаєш нариси Олекси Воропая, тим відчутніше сприймаєш зв'язок між поколіннями: сучасним і тими, що давно пішли у вічність. Цю книгу пан Олекса присвятив своїй матері, «яка перша навчила мене любити свій край». Велику пошану до Матері, велику любов і тугу за ненькою Україною бачимо в його етнографічних нарисах. Саме ці почуття й дали йому сили вдалині від Батьківщини зберегти пам’ять про рідні звичаї та передати нам, які живуть на своїй землі та часом їх забувають.
Катерина Колесник, журналістка, м.Київ.
На відео: "Щедрик" (Bugs&Bunny).
Матеріали люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читаймо також на "Малій Сторінці":
Цікаві статті про актуальні події в Україні та світі від киянки, журналістки з багаторічним стажем Катерини Колесник читаймо у її авторському блозі.
З давніх часів в Україні словом і ділом люди створювали у цей день образ багатства, щастя, миру і спокою у своєму домі. В цей день уся родина має бути вдома; не можна сваритися, і краще помиритися з ворогами. Коли сонце починає заходити, вносять у хату сніп жита — "дідух" — і ставлять його на почесному місті. Зараз замість урочисто прикрашеного "дідуха" люди прибирають ялинки. Найголовніша урочистість цього вечора — свята вечеря. Вона виготовлена на "новому вогні" з різних плодів землі і символізує утворення нового добробуту на наступний рік. Починається свята вечеря з першою зорею, бо саме в цей час народився Ісус Христос.
Перед Різдвом Христовим зустрічають Святий Вечір. Усі чекають, коли зійде вечірня зоря, що має сповістити всім людям про велике чудо — народження Сина Божого. Та ось зоря зійшла і почалося святкування. Різдво — найрадісніша подія для всього народу. За народною традицією вважається: хто до цього дня прийшов очищений — у того добро в цей день примножиться. А хто має гріхи — той може оновитися разом із появою на небі першої Віфлеємської зірки.
