Публікації за тегом: Україна (Ukraine)

"Місто мого дитинства Червоноград стоїть на річці Західний Буг. У дитинстві я любила проходити луками біля Бугу по дорозі з музичної школи у старій частині міста, тоді біля замку Потоцького, до свого будинку в центрі нової частини. Насправді це було небезпечно, але я про це не здогадувалась, мене вела якась незрима сила, яка й захищала водночас — ніщо за багато років не потривожило там моєї розважної ходи та роздумів. Я люблю Буг. Обоє моїх батьків походять з Надбужанщини (Надбузька земля, раніше ця земля називалась Белзькою), з тієї частини України, де люди попри складні часи, закони, укази, правила і покарання, встановлені режимами, які панували на цих землях, зуміли зберегти національну ідентичність до наших днів, ''не скурвились'', як казав мій тато. Варто згадати,  що саме на Надбужанщині в 1619 році вперше в Україні на сцену тогочасного театру введено українську народну мову..." (Галина Мирослава)

 

“Hunting down one ‘orc’ soldier.
At a time from a place.
That can't be seen and.
With a sound that can't be heard.
“The artillery always.
Makes people worry.
You can hide from artillery.
But not from a sniper.”...”

(Kurama)

 

"Гадаю, що «не відкрию Америку», сказавши, що війна змінила нас.  Півтора роки тому п’ята ранку 24 лютого розділила історію України на «до» та «після». Моторошно згадувати ті перші часи, перші дні. Важко було повірити: хіба таке може статися у нашій мирній квітучій країні?!!! Страх, відчай, розгубленість…" (Катерина Колесник)

 

 

 

“‘Gandalf the Green’.
Has warned war is coming back.
To ‘Mordor’ after a drone attack.
On the capital Moscow.
‘Gandalf the Green’ said.
Attacks on ‘orcs’ territory were an “inevitable.
Natural and absolutely fair process”.
Of the war between the two countries...”

(Kurama)

 

 

“‘Elves’ counter-offensive began.
On a number of fronts last month.
But has seen very few.
Clear gains so far.
Kyiv's generals have warned that.
Fast results are almost impossible.
Because of ‘orcs’ fortified defensive lines.
And rows of minefields.....”

(Kurama)

 

“Is it a success or a failure?
Gen smiles and replies:
“If the offensive were not successful.
I wouldn't be talking to you now.”
The general in charge of.
Ukraine's stuttering.
Counter-offensive in the south.
Has said....”

(Kurama)

 

“As the anaesthetic began to wear off.
The ‘elf’ soldier.
Let out a low wail.
In the back of the ambulance.
Then fumbled with his oxygen mask.
And swore as he mumbled:
“Give me my rifle.”
A scrawny, mud-flecked 19-year-old...”

(Kurama)

 

 

До тетралогії Володимира Малика «Таємний посол» увійшли чотири історичні романи: «Посол Урус-шайтана» (1968 р.), «Фірман султана» (1969 р.), «Чорний вершник» (1976 р.) і «Шовковий шнурок» (1977 р.). Задум цього полотна виник у Володимира Малика під впливом відомої картини художника-реаліста Івана Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Розглядаючи картину, письменник подумав, що художник зобразив на полотні лише мить з життя цих мужніх захисників своєї землі. Якщо ж написати роман, то можна показати, як вони жили, сіяли й збирали хліб, займались ремеслами, кохали, воювали зі своїми ворогами, страждали в неволі, гинули у війнах...

 

 

"Ще до Богдана Хмельницького, а саме в 1635 році, був на Січі запорозьким кошовим отаманом Іван Сулима. За своїх молодих літ Сулима придбав собі великого войовничого хисту й завзяття, бо козакував саме під час славних походів гетьмана Сагайдачного. З Сагайдачним Сулима і Кафу турецьку у Криму здобував, і Трапезонтза Чорним морем аж двічі руйнував, і околиці Царгорода огнем випалював, а нарешті під Хотином, рятуючи Польщу, бився з турками у великому бойовищі; скільки ж менших походів та сутичок з ворогами відбув він, так того й не підлічити. Недобре оддячили поляки козакам за те, що вони врятували їх під Хотином од турків, а Сагайдачний навіть смертельну рану собі там здобув,— вони полякалися козацької сили та й почали після того всякі утиски козакам чинити..." (Адріан Кащенко)

 

““I want to thank from here.
From this place of victory.
Each of our soldiers.
For these 500 days.”
‘Gandalf the Green’.
Was shown arriving.
On Zmiinyi Island by boat.
And leaving flowers at a memorial...”

(Kurama)

 

“In the small town of Balakliya.
On a patch of land next to an apartment block.
His team have already found.
Six anti-personnel mines.
They'd earlier uncovered.
Around 200 nearby.
“My family calls me every morning.
To tell me to watch where I tread.””

(Kurama)

 

"An‘elf’ soldier drags himself.
Through the long grass.
One leg trailing limply.
Behind him.
Seconds later.
A flash of bright orange.
And a cloud of white smoke.
Mark the spot..."

(Kurama)

 

"Голод прийшов до села непомітно. Він ретельно нишпорив домівками, влізаючи до комор, клунь, льохів. Його м'які лапи не залишали слідів, тільки іноді людина оглядалася з подивом – чи то дійсно почула, чи то здалося? – ніби за спиною хтось розсипав на підлогу сухі вишневі кісточки... Марічка перша побачила Його. Сталося це того дня, коли мати повернулася з роботи як завжди втомлена і сердита. – От дияволи! – незрозуміло вилаялась Олена. – І все їм замало! Як не працюй, а трудодень виробити неможливо... Марічка подала матері чистого рушника і з очікуванням уп'ялася очима на "чарівну" кишеню, з якої мати майже кожного дня діставала або шматочок моркви, або морхле яблучко, або жменьку кислуватих ягід. Цього вечора на Марічку очікувало розчарування..." (Еліна Заржицька)

 

"Зібралися якось козаки у похід проти турків. Збудували чи вісімдесят, а чи й сто чаєчок, повсідалися, веслами змахнули і – гайда! Пливуть, шаблі гострять, мушкетики заряджають, оповідки старих запорожців слухають та пісні співають. Так і спустилися Дніпром аж до Кінбурзької коси, а вночі й у Чорне море вийшли. Тільки виправили курс на Кафу, як розігралася на морі буря. Завив вітер, закружляв поміж чайками, побігли по морю сиві хвилі із білими чупринами, побігли та й на чаєчки кинулися. Схопила кожна хвиля по чайці, угору підняла і міцно тримає, не випускає. Не встигли козаки здивуватися, як випливають з глибин морських дивні риби. Луска в них червона, хвости сині, а над пащами вуса звисають – ну справжнісінькі тобі запорожці! Підпливають риби до головної чайки, якою отаман козацький правив, вклоняються низенько й чемно промовляють..." (Еліна Заржицька)

 

"Чи то того, що тобі за сімдесят і ти ідеш не на ярмарок, а з ярмарку, чи пережите раніше взнаки дається, але ночами часто сняться тривожні, навіть кошмарні сни. А найбільше тривожить мене Ялешка Плакида: вона показує мені пухлого мізинця із зламаним нігтиком — прохає отакий мізерний шматочок хліба, якого в мене нема... І коли онуки питають: "Дідусю, чого не спиш?" — відповідаю колись почутим жартом: "Наполеон казав, що чоловікові треба спати чотири години, жінці — п'ять, а дитині — шість. Отже, ви ще спіть собі на здоров'я". Нащо їм знати, що мені сниться Ялешка (так ми в школі називали Єлизавету). Вона в нашому класі була завжди чистюлька, тому й була в класній санкомісії. І ніколи не казала: "А чого в тебе брудні руки?", а радила: "Добре помий руки споришем після того, як нариєш черв'яків для своєї вудочки". Вона добре знала наші звички. Я був старостою класу. Ще з першого класу наша вчителька Марія Іллівна Курило, білоруска, з трохи покопаним віспою обличчям, завела порядок: ще до її приходу, тільки пролунає дзвінок на уроки, староста робить перекличку. Наш "математик" Фадей Цибулько своїми чорними, як вуглинки, очима нишпорив по класу, виявляючи відсутніх..." (Карпо Гулак)

 

"Наразі ліпше не вказувати конкретних географічних назв, хоча хотілося б… А втім, може так і краще. Бо організація, про яку я хочу розповісти – не єдина. По Києву, по області, по Україні… Скільки їх – небайдужих, працьовитих,  скромних людей, а фактично – героїв, патріотів, які щоденно, крок за кроком наближають Перемогу! Отже, в одному з мальовничих передмість Києва існує Департамент охорони. І якщо до війни тут виконувалася важлива, але вузько направлена робота, то поступово життя ставило свої нагальні вимоги, потреби, і ця діяльність стала розширюватися. Особисто я підписалася на групу «Безпечний регіон», щоб відстежувати повітряні тривоги – ступінь їх небезпеки та серйозності. Наприклад, як тільки пролунала сирена, ми дуже скоро бачимо приблизно таку «карту тривог»..." (Катерина Колесник)

 

««Ти їдеш в Україну? Божевільний!» «Допомогти Україні? Так, це дуже шляхетно, це благодійна справа, але от я, наприклад, допомагаю Україні онлайн», – казали йому друзі незадовго до ділової поїздки. Та сеньйор Енріко не уявляв собі, як це – допомогти онлайн… Енріко Альбанезі – доктор філософії в галузі права, доцент кафедри конституційного права юридичного факультету Генуезького університету (Італія), молодший науковий співробітник Інституту перспективних юридичних досліджень (IALS) Лондонського університету (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії). У травні цього року професор Альбанезі прибув до України. Головна мета його відрядження – простягнути руку нашій країні, українському народу – в межах свого внеску як академіка, показавши, що ми не самотні в такий важкий час. І що дуже важливо, зробити внесок у складний процес європейської інтеграції, через який зараз проходить Україна, поділитися своїми знаннями в галузі конституційного права. І як найкращий спосіб це зробити, Енріко обрав живий зв’язок — а саме особисто приїхати до нас, щоб зустрітися з українськими колегами, провести обмін досвідом, підтримати їх, також прочитати лекції для студентів...» (Катерина Колесник)

 

““A launch has been detected.
Manoeuvre!”
The order of the ‘elves’ ground team.
Is clear.
An ‘orcs’ Su-35 fighter jet has fired.
A missile at his aircraft.
He knows he has to abort.
The mission in order to survive...”

(Kurama)

 

"In a shrinking, brackish pool of water.
Within earshot of Ukraine's front lines.
Two small fish gasped and flopped.
In the midday heat.
Around them, vast expanses of.
Mud and rock were exposed to the sun.
A huge grain barge lay.
Sprawled across a nearby sandbank..."

(Kurama)

 

 

"In Ukraine's favour is morale.
Its soldiers are highly-motivated.
And fighting to liberate.
Their own country from an invader...
...“The brigade's units.
Continue to increase.
Their success!
Victory will be ours!”"

(Kurama)