Людмила Кибалка - сучасна молода українська поетеса та письменниця. Вона народилася і живе у Києві. У 2002 році закінчила факультет української мови та літератури Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, а згодом навчалася в аспірантурі Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка. Людмила Кибалка пише як поетичні, так і прозові твори. Усі вони - щирі та теплі, сповнені любов'ю та добротою. Тож читаймо разом і поринаймо у світ прекрасного...
"Синьо-жовтий прапор України –
Це безхмарне небо, синє-синє,
А під небом золотіє нива,
І народ – і вільний, і щасливий."(Наталка Поклад)
23 серпня 2004 року на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки Незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України Указом Президента України було встановлено відзначати щорічно День Державного Прапора України. Державний прапор як символ країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. Під його знаменням українці йшли до проголошення самостійної України, до перемоги. Це прапор миролюбства. В усі віки і в усіх народів державний прапор був однією з найвищих і шанованих святинь. Прапор символізував єдність земель і племен. Під прапором воїни вирушали в похід, з прапором виступали на захист своєї Батьківщини, прапор символізував стабільність держави й урочистість тих чи інших всенародних подій, свят, ритуалів.
"Був собі дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний. Розумних же вони й жалують, баба їм щонеділі нові білі сорочки дає, а дурника всі лають, сміються з нього, а він, знай, на печі у просі сидить, у чорній сорочці. Як дадуть, то й їсть, а ні, то він і голодує. Аж ось пройшла чутка, що так і так, прийшов такий царський указ, щоб зібралися до царя всі на обід, і хто зробить такий корабель, щоб літав, і приїде на тім кораблі, за того цар дочку віддає. Розумні брати й радяться: "Піти б, то, може, там де наше щастя закотилося!" Порадились, просяться в батька та в матері: "Підемо ми,— кажуть,— до царя на обід: загубити нічого не загубимо, а може, там де наше щастя закотилося!.." (українська народна казка)
"Ох" - українська народна казка про парубка, який переміг лісового царя Оха.
"Красивий, щедрий рідний край
І мова наша солов’їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна."(Ігор Січовик)
8-річний львів’янин Олексій Карвацький здобув три медалі на шаховому чемпіонаті Європи серед дітей. У активі юного шахіста дві «бронзи» та одне «срібло». Але шахи – не єдине захоплення Олексія. До прикладу, хлопчик уподобав ментальну арифметику соробан. Також любить складати пазли на кілька тисяч деталей, розфарбовувати картинки і читати. Окрім того активний хлопчак полюбляє ігри на свіжому повітрі, зокрема футбол. До якого залучає всю сім’ю. Рідні дуже ним пишаються.
"Я не боюсь ще й ще раз повторювати: турбота про здоров’я — це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежать іхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили. Якщо виміряти всі мої турботи й тривоги про дітей протягом перших 4 років навчання, то добра половина їх — про здоров’я. Турбота про здоров’я неможлива без постійного зв’язку із сім’єю. Переважна більшість бесід з батьками, особливо в перші 2 роки навчання дітей у школі — це бесіда про здоров’я малюків. Я пояснював батькам, що їхнім дітям не задаватимуть домашніх завдань. Правила й визначення діти запам’ятовуватимуть (заучуватимуть) на уроці. Дома учням треба виконувати головним чином вправи, мета яких — сприяти глибокому осмисленню матеріалу..." (Василь Сухомлинський)
Шовковиця – солодка, корисна, проганяє безсоння, зміцнює імунітет, рятує від втоми. А ще ця ягода добре фарбує писанки, відкриває літо. Особлива ягода. Для фарбування підійде чорна шовковиця. Багато зривати не треба, достатньо й однієї жмені. Шовковиця дає темні барви. Її можна поєднувати з іншими барвниками, накладати на жовте тло й отримувати зелені кольори. Та все ж, як на мене, шовковиця виглядає більш принадною, коли залишається на білому полотні сама самісінька...
Національна бібліотека України для дітей оголосила Всеукраїнський літературний конкурс «Творчі канікули». Організаційний комітет і журі конкурсу чекають від талановитих, натхненних та азартних школярів їх літературних шедеврів. Пишіть про все: про те, що турбує та бентежить; про те, що так важко сказати, але можна і треба написати. Пишіть щиро і відверто! Конкурс проводиться з 1 червня по 30 вересня 2018 року у два тури.
У липні 2018 року 13-річний Богдан Луц повернувся до Львова зі славою. Він узяв друге місце на світовому конкурсі скрипалів «Piccolo Violino Magico», який відбувся в Італії. На конкурсі юний скрипаль виконав подвійний концерт Баха з одним із членів журі.
У кожного є своя улюблена книга, свій улюблений письменник, улюблений літературний персонаж. Є книжкові герої, які залишаються з нами з дитинства і на все життя. Якщо ти любиш не тільки читати книги, але й дивитися на світ через об'єктив фотоапарата – цей конкурс для тебе! У конкурсі можуть взяти участь всі наші читачі, незалежно від віку. Для участі необхідно принести в бібліотеку свою фотографію (в електронному або паперовому вигляді, формат А5) в образі улюбленого літературного героя. Фотоконкурс проводиться з 1 червня до 19 серпня включно. Переможці будуть визначені журі та нагороджені під час «Афте-паті: Згадати все» (23 серпня). Кращі роботи будуть представлені на фотовиставці в Національній бібліотеці України для дітей.
"Заплету в усмішку сонечко,
А у коси - небо синє.
Побіжу там, де колоситься
В полі жито, ніби хвилі.
Вітерець грайливо бавиться,
Колосочками гойдає,
І немає в світі кращого
І гостиннішого краю!" (Юлія Хандожинська)
"Я так свій край люблю несамовито -
Сади квітучі, вишиті луги,
Де кольорів весною, мов налито,
В цвіту черемхи сквери й береги."(Тетяна Лісненко)
Триває черговий щорічний конкурс «Напишіть про мене книжку!» від видавництва "Фонтан казок". До участі в конкурсі запрошуються українські письменники (громадяни України) – на рівних умовах як відомі автори, так і дебютанти. Єдине обмеження: на час подачі рукопису на конкурс авторові має виповнитися 18 років. Один автор може подавати на розгляд кілька творів, які відповідають умовам конкурсу, притому як в одній номінації, так і в різних – кожен із цих творів розглядатиметься й оцінюватиметься окремо. Конкурс проходить у трьох номінаціях: «Добрі казки» – твори в жанрі літературної казки; «Добрі пригоди» – повісті для дітей молодшого шкільного віку; «Книжка про мене» – повісті для дітей середнього шкільного віку. Конкурс стартує 3 червня 2018 року об 11:00 на «Видавничому майданчику» Книжкового Арсеналу. Рукописи приймаються на розгляд із 4 червня по 15 серпня 2018 року включно.
Ромашка - найнадійніший, найстійкіший, найсимпатичніший писанкарський барвник. Ромашка лікарська зацвітає наприкінці травня, і тоді на землі з'являється безліч сонць) Крім усіх переваг, ромашковий барвник - це ще й надійний і чудовий ґрунт. З ним спокійно працювати, на нього впевнено ляже будь-яка наступна барва. У цьому дописі ми розглянемо покрокові фото створення традиційної писанки Середньої Наддніпрянщини. Першим барвником, в якому фарбуватимемо нашу писанку, буде саме ромашка.
Володимир Ястребов. Завдяки цьому науковцю-етнографу ми тепер маємо уявлення, які писанки писали у центральній частині України. У жодних інших колекціях зразки з Середньої Наддніпрянщини не представлені. Ім'я Володимира Ястребова перебуває в одному ряду з такими іменами, як Михайло Драгоманов, Микола Сумцов, Хведір Вовк, Дмитро Яворницький. Народився майбутній науковець в сім'ї священика в селі Крива Лука Самарської губернії. Навчався в Одесі в Новоросійському університеті на історико-філологічному факультеті. Після університету переїздить до Єлисаветграда (нині місто Кропивницький), де стає викладачем історії в земському реальному училищі. Там він створює музей старожитностей, своїх учнів залучає до етнографіних досліджень та археологічних розкопок.
"...Знаєте, я ще в дитинстві знала, що навіть якщо буду одна-єдина українка у всьому світі, але хотітиму по-справжньому, то вона буде. Україна буде! Все!" (Емма Андієвська)
Згідно з біблійною оповіддю, на 40-й день після свого воскресіння Христос, кілька разів з’явившись учням, вознісся на небо. На честь цієї події православною церквою встановлено свято Вознесіння Христового. У храмах виносять і ховають плащаницю, тому після Вознесіння вже не можна вітатись словами «Христос Воскрес!» Вознесіння завжди припадає на четвер. На це свято найкраще росте трава. У деяких місцевостях цього, дня «заполювали льон» — щоб добре ріс, «підносився» вгору. Випікали печиво у вигляді драбинок, на Чернігівщині та Сумщині — млинці «христові онучки», з якими ходили в поле («щоб добре росло жито») або на цвинтар — поминати померлих (щоб їхні душі вознеслися на небо). Молодь улаштовувала різноманітні забави. Вважалося, якщо на Вознесіння гарна погода, то на добрий врожай, а якщо слякотлива — на недорід.
На світовому фіналі міжнародного конкурсу "Інфоматрікс" з робототехніки і інформаційних технологій у Бухаресті учасники з України вперше взяли гран-прі, а також золото, два срібла і шість бронз в різних номінаціях. Команда складалася з учасників з Києва, Одеси, Житомира, Кам'янця-Подільського та Тарутина (Одеська область). Гран-прі отримав одинадцятикласник з Чернігова Ігор Мелехов в номінації "Програмування". Крім того, учасники з України стали кращими в конкурсі з перегонів дронів.
