Публікації за тегом: Вірші

"Рано Ладонька устала, 
до віконця підійшла 
і побачила заграву:
— Мамо, ой краса ж яка!
Все на сході зайнялося 
ніжним кольором вогню.
Як у нашому каміні! 
Я цей колір так люблю!.."

(Галина Римар)

 

 

"поміж загравами
крізь дим і крізь пітьму
йде в безмір кільчик сну
поза тремтіння
лишає болі
і вогні 
і тління
співбути з вічністю
хоч мить
на цій землі"

(Галина Мирослава)

 

"усе що є
за мить збуває
розплющиш очі
вже й нема
час твій до подиху стискає
війна
ані паркану
ні обійстя
ані води
ані хлібця..."

(Галина Мирослава)

 

"В українському садочку
Розцвiла духмяна м'ята,
Українська господиня
Занесла її до хати..."

(Юлiя Дмитренко-Деспоташвiлi)

 

 

 

 

"твоє поле засіяне
давниною
житами
жити б
літаючи
роками
віками
вільним небом 
у вільному світі"

(Галина Мирослава)

 

"Кожен день — життя і смерть, 
кожен день — на волосині...
Ну, допоки буде так, 
що країна вся в руїнах?.."

(Карина Гусельникова)

 

 

 

 

 

"спи спи спи
сни сни сни
любий мій маленький
славний козаченьку
спи спи спи
сни сни сни
зірку в небі досягни
місяця торкнися
хмарами пройдися.."

(Галина Мирослава)

 

"за хрестами колючого дроту
у ''фільтраціях'' концтаборів
без вини відбирає свободу
хто до неї сам не дозрів
ґвалтувати готовий тіло
розтоптати пройтись по тобі
жеб відчути що має силу
над тобою
о ні
далебі..."

(Галина Мирослава)

 

"Жити – значить творити. Творити прекрасне, чудове, добре, а значить, корисне людям. Так творити, щоб для користі іншим вкладати в свою працю всю свою душу, вміння, працювати від щирого серця, із натхненням і радістю, що така праця – не щось марне, а потрібне людям. У цьому я вбачаю красу життя..." (Сергій Губерначук)

 

 

 

 

"чи впізнаєш її після злочину
коли вона відсиджується
у шовковистому коконі
з ниточок брехонь
шарами яких повністю обмоталася
тиха
завмерла
непомітна майже..."

(Галина Мирослава)

 

"Любімо Україну,
І що б там не було,
Не зрадимо її ми,
Творімо злагоду й добро!.."

(Вероніка Кремінна)

 

 

 

 

"чи та ти
котра
стоячи по  вуха в шумах 
уміє читати простір
занурений з головою в хустини* туманів
що приховують сльози на очах..."

(Галина Мирослава)

 

 

 

"Стогне Дніпр
Змиває кручі
І ковтає 
Сльози
З Бучі
Тяжеліють
Кров‘ю
Хмари
Тягнуть
Потяги
Криваві
Вітер
Їх несе
Солоний
На ворожії
Кордони..."

(Ірина Потапенко)

 

"Я люблю свою бабусю
Я бабусенькин лизунчик,
Солоденький я мазунчик,
Я до бабці притулюся,
Так люблю свою бабусю!.."

(Марія Дем'янюк)

 

 

 

 

"Keeping a stiff upper lip.
Dressing in black.
Now is the time for us to dance 
our Graduation Waltz.
Keeping a stiff upper lip.
Dressing in white.
Here is the place for us to dance 
our Graduation Waltz..."

(Kurama)

 

"In the wordless war.
In the wordless world.
My land is alive on my toes.
In the wordless war.
In the wordless world.
My land is kicking on my toes..."

(Kurama)

 

 

 

"When there was a burial.
Of our pilots.
Two blue aircraft made a circle.
Above the city.
Five people were killed.
And another 25 were injured.
When missiles struck the central city.
Of Kropyvnytskyi..."

(Kurama)

 

"He carries on farming as shells explode.
On the nearby frontline.
A boom, like distant thunder rolled.
Over the wheat fields due west of Slovyansk.
Perched on his seat in a combine harvester.
He could see clouds of smoke.
From missiles hitting an industrial area.
Then another, thinner plume from ‘orcs’ on the frontline..."

(Kurama)

 

"Death comes quickly in the Donbas.
‘Orcs’ shells take mere seconds to land.
Recovering dead bodies of ‘elves’ and ‘orcs’ soldiers.
Killed in combat in the Donbas.
He has lost count of the bodies over the past five months.
He thinks it's more than 300, but he cannot be sure.
He and his men drive a refrigerated white van.
Marked with a red cross, to carry out their work..."

(Kurama)

 

"It was a beautiful sunny day.
And she was smiling.
Pushing her pink chair.
In front of her.
Her pink pushchair lies on its side.
Smeared with blood on a strip of grass.
Outside the ruins of the Jubilee building.
On 14 July..."

(Kurama)