Статті для дітей та батьків

"У листопаді 2020 року, за підтримки Українського культурного фонду стартував творчий проєкт "Слухати серцем", створений для дітей – у першу чергу малечі з вадами зору. Команда проєкту вирішила з душею підійти до втілення ідеї та допомогти діткам поринути у фантастичний книжковий світ, з його талановитими та сміливими героями, неймовірними пригодами, закрученими сюжетами та повчальними історіями. У проєкті будуть створені аудіокнижки, записані за творами сучасних українських дитячих письменників, які вийдуть із друку у видавництві дитячої літератури "Ранок" до кінця року. Врешті, усі охочі слухатимуть голоси книжок та отримають вільний доступ до творчої добірки у вигляді аудіобібліотеки, представленої 11 новими виданнями. Добірка книжок розподілена за віковими групами та орієнтована на читачів від дошкільного до старшого шкільного віку..." (Юлія Валова)

"Добрий, щедрий Миколаю!
Не за себе я благаю,
А за тих дітей маленьких,
У яких немає неньки,
У яких загинув тато;
Дай гостинців їм багато,
Якнайкращих дай охоче;
Бо засмучені в них очі,
Невеселі добрі личка,
Хоч вони і невеличкі."

(Ганна Максимович)

 

"Відбуваються зміни у житті?! Отож і з’являються нові слова, що це життя усе ж... характеризують. Ніби і слів уже давно існуючих таки вистачало, але ж... нові слова – це і нові барви! Це і щось таке, чого у нашій мові ніби і не було, а тепер... усе ж з’явилося. Слово культовий з’явилося десь у період так званої перебудови і на початку нашої незалежності. Скажімо, культовий фільм... чи культова книга... Тобто щось таке, що матиме відгук не тільки сьогодні і завтра, а і, можливо, за плином десятиліть. Слово це, як мені здається, більше фігурувало у російськомовних текстах, а потім ніби... перейшло... ереповзло... до текстів, творених українською мовою. Але ж наша солов’їна мова почувається нині, що там не кажи, значно вільніше і розкутіше, аніж це було у часи радянської імперії. І це виявляє себе не тільки у літературних творах, а і... у творенні слів..." (Володимир Даник)

 

"На Святвечір у душах поселяться спокій і мир,
і любов переможе, загояться давні рани.
У будинках сільських та мільйонах звичайних квартир
однією надією світлою більше стане.
Кришталевими дзвонами звістка розноситься вмить.
Доленосна зоря в піднебессі світити буде.
Він ще зовсім дитя, у колисці спокійно спить;
народилось Mаля, що надію дарує людям."

(Олена Лоза)

 

"Я люблю його, мамо — 
як люблять дітей і квіти, 
Навіть більше — як люблять 
свою найдзвінкішу пісню. 
Я впустила Любов — як у вікна 
впускають вітер, 
Та вона не лишилась, 
бо їй було надто тісно."

(Марина Брацило)

"В однім прекраснім краї
ліси й гаї розкішні,
там ріки і озера
прозорі й чисті-чисті!
І птахам там привільно,
й звірятам любо жить..."

(Галина Римар)

"Мороз у лісі -
аж скрипить!
Зимова ніч,
холодна ніч.
Та світло
в гномиковій хатці.
Чом гномик
досі ще не спить?
Пече бісквіти
гноменяткам!"

(Галина Римар)

"Фрашка – національний польський жанр, коротенькі сатирично-гумористичні вірші на злободенні теми як суспільного, так і духовного розвитку людини. Жанр бере свій початок з 16-го століття ("Сад фрашок" В. Потоцького) і перекладався на десятки мов світу. В Україні збірник "Польські фрашки" друкувався в перекладах М. Петренка, Д. Білоуса, Л. Череватенка, Д. Павличка та інших видавництвом "Дніпро" у 1990 році. Перенесення фрашки ж на національний грунт, а саме написання українських фрашок, мені невідоме. Вважаю фрашку поетичним жанром, котрий знаходиться найближче до найголовнішого завдання літератури – людинознавства." (Володимир Нагорняк)

 

"Ранок умостився на волошку
І в рожеве небо поглядав,
Прокидається Земля потрошку,
Сонцепромінь зазира у став.
Вербонька дивилась у озерце:
Довгокоса, човники-листки...
Сонечко торкнулось її серця —
Стала птахам кубельця плести.
До лелек лелека прилетіла,
Їм малечі стільки принесла!.."

(Марія Дем'янюк)

"Сяйвом світ умився — Христос Народився!
Радісно співаймо — Його величаймо!
Дай нам, Боже, сили, щоб лани родили,
Добробут, хлібину в кожну родину,
Діточок багато господарю в хату.
І мирного неба просимо у тебе!"

(Марія Дем'янюк)

 

«А минулого року Святий Миколай поклав мені під подушечку різочку. Так-так — різочку!, — пригадував Михайлик. — І коли раненько, щойно розплющивши очі, я зазирнув під подушечку, то ой як розчарувався. Почав згадувати, коли це я був неслухом. І згадав, як літечком відламав гілку зі смородинового куща, щоб зробити пахучий прутик. І як бігав з ним аж допоки дідусь не покликав мене й не почав говорити про те, що деревця та кущі відчувають біль так само як і люди. Мені було дуже соромно, але ж я нічого не міг заподіяти: як то кажуть — відламану гілку до дерева не прилаштуєш. Довго я засмучено розглядав таки не дуже приємний дарунок від Миколая, аж допоки в кімнату не зайшов дідусь. «Оце то подарунок, — сказав він, — мабуть, щось накоїв. Нумо разом пригадаємо»..." (Марія Дем'янюк)

 

"Доброго здоров’ячка, мої дорогесенькі читачі, читачки та особи поза гендерною бінарністю! Моя кулінарна розвідка набирає все більших обертів. Сподіваюся, вам зі мною теж цікаво. Вже за традицією вказую, що вислів «Смачно, а не жахачно» вигадала креативна команда української філії супермаркетів ‘Billa’. Перш ніж розпочати, маю велетенське й щире прохання до своєї аудиторії та гостей – будь ласка, підтримайте постачальників та постачальниць українськомовних рецептів своїми вподобайками, підписками та коментарями на Ютубі. Адже 307 переглядів та 17 лайків – то геть несерйозно для просування контенту, особливо в той час, коли всі боряться за українське слово..." (Ольга Шарко)

 

«Казка про» — соціальний проєкт порталу Rap.ua. Його мета — звернути увагу молоді на актуальні проблеми сучасного суспільства. «Казка про» — короткометражний фільм, в якому звучать пісні Alina Pash х Zbaraski (тема — занепад культури), Fo Sho (тема — толерантність), НКНКТ х Alex Pervukhin (ТИСК) (тема — відсутність активної позиції), Freel'а (тема — інформаційні фейки) і Otoy (тема — жорстокість). Кожен з артистів вибрав хвилюючу його тему і розкрив її у власному стилі і зі своїм баченням, після чого кожна з пісень отримала анімований відеоряд. Всі п'ять мультфільмів стали частиною короткометражної стрічки, в якій дівчинка (символ молодого покоління) спостерігає за ситуацією в світі, помилками своїх попередників та вирішує змінити ситуацію на краще.

 

Дослідницьке проникнення в проблематику вивело на авторський поетичний жанр — идароп. Думка в идаропі не нав’язується, а пропонується. Таким чином авторський монолог вірша перетворюється на діалог різнозначимих авторських «за» і «проти», що спонукає читача не на споживацьке пережовування, а на зацікавлене власне конструювання думки навколо висловленої автором проблеми. Структурна побудова идаропа має такий вигляд: Теза, Антитеза, Алогічний висновок та позавіршова Идаропна метаморфоза.  Алогічність у вірші працює на логічне мислення, відтінює та підкреслює його. Це рівнозначиме співіснування двох чи більше полярних думок в одному поетичному просторі. Висновок — не крапка, а кома, що спонукає читача до різностороннього та неодноплощинного заглиблення в проблематику вірша, до перегляду подумки усього твору. Авторський монолог виростає до багатоголосового діалогу з читачем, котрий робиться позачасовим співавтором цього твору; до створення, уже незалежної навіть від самого автора, позачасової Идаропної метаморфози;  та бачення проблематики твору навіть тоді, коли думка читача інша від авторської." (Володимир Нагорняк)

 

До першої частини збірки пісень композитора Володимира Чернявського на слова Сергія Губерначука увійшли такі: «Україна молода», «За хмарами», «Зоряний коханий», «Серпневі сни», «Ходить вітер по дорозі», «Полісся, що з тобою стало?», «Пливу всім плином по тобі», «Рубінове яблуко», «Прощай», «Коста-Ріка», «На зоряній естраді», «Не теряй меня», «Мимолётная любовь», «Ты только позови».

 

 

 

"Добро крокувало стежкою в саду. Попереду побачило їжака з рум’яними яблуками на спині. Раптом одне скотилося на землю. Маленьке чудо намагалося знову нанизати яблучко на голочки, але це йому не вдавалося. Добро зупинилося та допомогло їжачку, бо знало: смачні яблука він несе для малечі, яка з нетерпінням чекає на нього..." (Людмила Кибалка)

"Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийду, коханий мій, навіть утомлена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Сядем укупочці тут під калиною –
Стиглий духмяний роман!
Поглянь, мій голубе, – срібною хвилею
Стелиться полем туман..."

(Михайло Старицький, Alex Marti)
 

"Друзі, повертаємось до нашої історико-просвітницького блогу. Отже, сьогодні на порядку денному десятий випуск історичної рубрики «Бункер», який переносить нас у далеке урочище Сандармох, що в Карелії, де з 1 по 4 листопада 1937 року зустріли свою смерть 1111 ворогів червоного режиму. Страшна таємниця цього урочища випливла на світ лише у 1997 році завдяки міжнародному товариству «Меморіал», котре провело розслідування та експедицію у ті місця, що дало змогу розкрити добре приховувану правду..." (Володимир Ухач)

"Знов завзяте чути – …ух!
І вигуків море.
А життя усе ж бо рух –
Чи униз… чи вгору.
Хор питань – де… і коли… –
Квітне буревійно.
Як у кризу увійщли –
Треба з неї вийти!"

(Володимир Даник)

"Мандрівник у Часі (так найслушніше його назвати) розказував нам якісь дивовижні речі. Його сірі очі спалахували й блищали, а обличчя, звичайно бліде, порожевіло й світилося збудженням. У каміні яскраво палахкотів вогонь. М’яке світло електричних лампочок під срібними дашками переливалося в наших склянках. Крісла — оригінальний винахід господаря — скоріше обіймали та пестили нас, аніж були просто місцем для сидіння. У товаристві панувала та чудова пообідня атмосфера, коли думки, не зв’язані путами фактів і точності, вільно линуть. Господар викладав нам свої теорії, позначаючи рухом тонкого вказівного пальця найголовніші твердження, а ми, посідавши в крісла, недбало прислухалися до цих, як ми вважали, парадоксів, захоплюючись невичерпно багатою фантазією оповідача..." (Герберт Веллс)