Тарас Шевченко. "Не нарікаю я на Бога"


 

На відео: Тарас Шевченко. «Не нарікаю я на бога...». Читає Валерій Івченко.

 

 

 

Тарас Шевченко

НЕ НАРІКАЮ Я НА БОГА

Не нарікаю я на Бога,
Не нарікаю ні на кóго.
Я сам себе, дурний, дурю,
Та ще й співаючи. Орю
Свій переліг — убогу ниву!
Та сію слово. Добрі жнива
Колись-то будуть. І дурю!
Себе-таки, себе самóго,
А більше, бачиться, нікóго?

Орися ж ти, моя ниво,
Долом та горою!
Та засійся, чорна ниво,
Волею яснóю!
Орися ж ти, розвернися,
Полем розстелися!
Та посійся добрим житом,
Долею полийся!
Розвернися ж на всі боки,
Ниво-десятино!
Та посійся не словами,
А розумом, ниво!
Вийдуть люде жито жати...
Веселії жнива!..
Розвернися ж, розстелися ж,
Убогая ниво!!!

Чи не дурю себе я знову
Своїм химерним добрим словом?
Дурю! Бо лучше одурить
Себе-таки, себе самого,
Ніж з ворогом по правді жить
І всує нарікать на Бога!

 

 

Т.Г.Шевченко. Тополя. Кольоровий папір, італійський олівець. 1839–1840. С.-Петербург

Т.Г.Шевченко. Тополя. Кольоровий папір, італійський олівець. 1839–1840. С.-Петербург.

За матеріалами: Тарас Шевченко. Зібрання творів у 6 томах. Київ, видавництво "Наукова думка". 2003 р. Том 2: Поезія 1847-1861, стор. 355; 748.

 

 

Більше поезій Тараса Шевченка на нашому сайті:

твори Шевченка
Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка...

Останні коментарі до сторінки
«Тарас Шевченко. "Не нарікаю я на Бога"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми