Статті для дітей та батьків

Вірші Варвари Гринько присвячені дітям. Це - чудові колискові, вірші про дітей та родину, про тваринок та птахів; це – весела абетка, а також лічилки, скоромовки, потішки та загадки для дітлахів. 

Вірші Тараса Григоровича Шевченка: "У перетику ходила", "Утоптала стежечку".

"Було колись — в Україні
Ревіли гармати;
Було колись — запорожці
Вміли пановати."

(Тарас Шевченко)

 

 

 

У цьому розділі читайте вірші для дітей за такими темами:

 

Вірші про Тараса Шевченка Вірші про рідну мову Вірші про Україну та рідний край Вірші про українську вишиванку та вишиті рушники Вірші до Дня Соборності України Вірші, присвячені Героям Крут   Вірші про Чорнобиль  Вірші про голодомор   Козацькі вірші   Вірші про війну Вірші про кіборгів Вірші про захисників та захисниць України Вірші до свята Покрови Пресвятої Богородиці   Вірші про Великдень Християнські вірші Вірші до Дня Святого Миколая Вірші до Різдва Колядки для дітей Щедрівки для дітей Вірші до Нового року   Поезії до свят   Абетки, вірші про абетку та літери  Вірші-безконечники Вірші про театр Вірші про поезію Вірші про книгу   Вірші про етикет для дітей   Вірші про школу Вірші про вчителів   Вірші про дітей Вірші про дівчат Вірші про маму та бабусю Вірші про родину Вірші про кохання та про любов    Колискові Заклички та примовки Скоромовки Забавлянки та потішки Пальчикові ігри   Лічилки та жмурилки Загадки Мирилки Дражнилки Гуморески, смішинки, жартівливі вірші   Вірші про здоров'я, вірус та карантин   Вірші про кольори Вірші про космос, місяць та зорі   Вірші про пори року та місяці Вірші про весну Вірші про літо Вірші про осінь Вірші про зиму   Про природу (навколишній світ) Вірші про хмари Вірші про дощ  Вірші про веселку (райдугу)   Вірші про море  Вірші про Дніпро   Вірші про рослини Вірші про ліс Вірші про тварин, птахів, комах та риб

 

 

 

Любов'ю і турботою про дітей, які є майбутнім народу, наповнена остання книжка Шевченка - його "Буквар". Та навіть у „дорослому” Шевченковому „Кобзарі” є твори, які цікаві дітям  - про чарівну українську природу, про лицарів-козаків, про видатне минуле України. Є також і жартівливі вірші. Славний український дух, завдяки Кобзаревому слову, прищепиться і наступним поколінням.

"Ой на тому селезеню
Жупан куций,
І сам селезень
Чорноусий.
Гиля-гиля, селезню."

("Гиля-гиля, селезню" - запис в альбомі Тараса Шевченка)

"Гості першого дня — золото;
Другого — срібло;
А третього — мідь,
Хоч додому їдь!"

Прислів'я та приказки, що увійшли до складу виданого Тарасом Шевченком "Букваря" 1861 року.

Вірші Ганни Чубач для дітей: "Я беру своє відерце", "Ласий кіт Івашко", "Два маленькі баранці", "Равлики", "Білa чапля", "Черепаха - аха-аха".

Одна з  граней поетичного таланту Ганни Чубач — література для дітей. Загадки, скоромовки Ганни Чубач — справжнє диво, за допомогою якого дітлахи вивчають алфавіт, виробляють артикуляцію. Самих лише віршованих абеток близько дванадцяти. «Алфавітні усмішки»  Ганни Чубач навіть покладені на музику.

До збірочки жартівливих віршів Грицька Бойка "Бруднуля" увійшли такі: "Гралася в долонечки", "Чистописання", "Бруднуля", "Не знала", "Чому зупинився годинник", "Чому Тимко подряпаний", "Цапок", "Качечка-прачечка", "Грак", "Сто ніжок", "Чом чистенькі поросята", "Здоровим будь!". Також, читайте у цій добірці веселі вірші Грицька Бойка для дітей: "Як невдаха виступав", "Провалився по коліна", "Друге місце", "Швидко відповів", "Підслухана розмова", "Теж саме", "Змагання", "Виступайченко", "Хлопчик Ох", "Марш веселих чоловічків", "Хвастунець", "Жива казка".

 

 

Вірші Грицька Бойка "Де букварик?", "Ділові розмови", "Сашко", "Некультурні хазяї", "Модна зачіска", "На санчатах", "Снігобуд", "Зимова пісенька", "Мудрий Боря", "А ми шпаківні будували", "Дві киці-сестриці", "Про ведмедя".

У дитячій літературі немає жанрів, які б не підкорилися Григорію Бойку. Він натхненно створював все: поеми, вірші, скоромовки, лічилки, загадки, п’єси-казки. Письменник видав близько ста книжок для дітей. Він, як ніхто інший, вмів не просто розважати молодших читачів, а й з теплим, добрим гумором дотепно й незлобливо показати найрізноманітніші вади дитячого характеру. Вереда, замазура, хвалько, брехун, ледар, базіка, невіглас, недотепа, боягуз, підлабузник, задавака, ябеда, роззява, симулянт – ось «знамениті» персонажі його чудових віршів та поем. Його смішинки про малят і звірят, шкільні й спортивні веселинки, скоромовки-спотиканки, загадки адресовані тим, хто цінує гостре, влучне слово, любить і розуміє гумор, уміє покепкувати не тільки з когось, а й із себе самого.

 

Одне з головних правил сімейного виховання - батьки творять дітей, а діти батьків. Впливаючи на дітей, батьки теж змінюються. Щодня перед батьками виникають також педагогічні задачі, які передбачають не тільки аналіз умов та причин виховного явища, а й обґрунтування свого рішення, самостійної відповіді на певні запитання. Вирішування педагогічних задач, як правило, спонукає батьків до підвищення рівня педагогічних знань, до творчого застосування класичного або іншого кращого досвіду, творчого користування методами сімейного впливу.

"Вечоріло, сутеніло...
Чи було яке там діло
В Абу-Касима, чи ні,—
Щось весь день було так нудно,
Думать годі, спати трудно,
Прочуття якісь скрутні…" (Іван Франко)

"Як часом у темній пущі
Блуд кого візьметься злющий,
Помотає всі стежки,—
Чоловік у дикім страху
Там і сям біжить без шляху,
Мов овечка, навпрошки..." (Іван Франко)

"Всюди темно, тихо, глухо.
Напружає око й ухо
Абу-Касим всяку мить,
Та дарма! Мов у могилі!
Незвичайного не в силі
Нічогісінько зловить..." (Іван Франко)

"Я не знаю, як там тому,
У кого в розпалі злому
Кат всю шкіру з тіла здер;
Та, здається, менше-більше,
Ані ліпше, ані гірше
Касим чув себе тепер..." (Іван Франко)

"У Багдаді, славнім місті,
Є вулиць не сто, не двісті,
А круті всі та вузькі;
А при них доми маленькі,
Наче при пеньку підпенькі,
А дахи на всіх плоскі..." (Іван Франко)

"Не злякавсь так Нона того,
Як його з човна сухого
В морську кинули глибінь;
Не в таке впав остовпіння
Беда, як мертве каміння
Прорекло йому: «Амінь!»..." (Іван Франко)

"Абу-Касим страх нещасний
Повернув у дім свій власний,
А вернувши, розридавсь.
Він скупар був, не злодюга,—
Аж тут ось яка наруга
Впала, що й не спам'ятавсь...." (Іван Франко)