Скандинавська вишивка (хардангер)

У рамках мистецького проекту  Рівненської молодіжної громадської організації „Фундація Регіональних Ініціатив” під назвою „Мистецький вернісаж”, розповідаємо про ще один вид декоративно-ужиткового мистецтва, який набув широкого поширення, - скандинавську вишивку (хардангер). Про тонкощі ремесла розповідає майстриня Галина Троян.

У невичерпній скарбниці духовної культури нашого народу значне місце належить вишивці, з якою пов’язані вся багатовікова історія українського народу, його творчі пошуки, радість, горе, перемоги і поразки, сподівання на майбутнє.
«Вишивка – це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.

Візерунки, які прикрашають одяг і речі побуту, - не тільки окраса, а й естетичний та історичний досвід народу, його уявлення про навколишній світ і гармонію бутя», говорить пані Галина.

 За фахом вона  учитель початкових класів, проте завдяки любові до своєї праці їй вдається поєднувати основний вид діяльності із вишивкою. Хардангер у житті майстрині має своєрідне магічне значення. За голку жінка взялася у період, коли боролася із тяжкою недугою.

„Одного дня, увійшовши до палати, лікар сказала, що мені потрібно розвивати моторику рук. Жінка, яка лежала у палаті зі мною, взялася навчити мене скандинавській вишивці. Спершу це давалося нелегко, пальці не слухалися, я швидко стомлювалася, але поступово із Божою поміччю  узори давалися мені легше. І настав такий момент, коли вишивка стала невід'ємною частиною мого життя. На знак вдячності своєму вчителеві, а тепер подрузі – Надії, пані Галина вишила вишукану серветку виконану у стилі хардангер.

Вдалося прослідкувати історію стилю хардангер на українських теренах. Як з'ясувалося цей вид вишивки має чимало спільного із слов'янськими хрестовими вишивками, хоча Батьківщиною хардангеру вважається Скандинавія.  Узори для своїх виробів майстри запозичують із мальовничих картинок, які мороз залишає на вікнах.

Матеріалом для вишивання в різний час були жили тварин, нитки з кропиви, льону, конопель, бавовни, шовку, вовни – натуральні або фарбовані, волосінь, срібло, золото, перли та коштовне каміння, намисто й бісер. Змінювалися матеріали і способи вишивання, створювалися нові орнаменти й композиції, але залишалося постійним прагнення краси.

Якщо раніше вишивали тільки сировими й білими нитками, які залишалися від ткання полотна, то з часом навчилися фарбувати їх рослинними барвниками – корінням і корою, квітами й листям дерев, чагарників і трав. Користувалися також привізними кольоровими шовками, вовняними та бавовняними нитками, уміло доповнюючи ними орнаменти, які побутували раніше

Нині у вишиванні чудово поєднується традиційне й сучасне творче начало. У кожному населеному пункті  можна знайти сьогодні вишивальниць, в’язальниць. Єдина проблема, яка гостро постає це дорога сировина та практична відсутність передачі знань від дорослої вишивальниці до молодого покоління.

Хардангер – вид вишивки, який на відміну від хрестової потребує ще більшої зосередженості на виробі. Адже найменша неточність і потрібно все починати спочатку: нитки розпускати та і полотно замінювати, адже скандинавська техніка вимагає прорізання та проріджування тканини.

Скандинавська вишивка. Фото 1


Скандинавська вишивка. Фото 2


Скандинавська вишивка. Фото 3

Матеріали отримано завдяки Рівненській міській молодіжній громадській організації „Фундація Регіональних Ініціатив”.