Статті для дітей та батьків

Вірші Тараса Шевченка, Костянтини Малицької, Йосипа Струцюка, Марії Пригари, Яни Яковенко, Марії Хоросницької та інших українських авторів про козаків та козацтво.

До Вашої уваги - вірші до Великодня від українських авторів: Лесі Храпливої-Щур, Уляни Кравченко, Іванни Савицької, Ніни Куфко, Катерини Перелісної, Миколи Верес, Уляни Кравченко, Іванна Савицька, Григорія Чупринки, Олександра Олеся, Марії Хоросницької, Романа Завадовича, Світлани Кузьменко, Леоніда Полтави, Ніни Мудрик-Мриц, Володимира Тарана, Леоніда Глібова, Дмитра Чередниченка, Степана Жупаніна, Марійки Підгірянки, Анатолія Камінчука, Віктора Терена, Яни Яковенко, Михайла Левицького, Тараса Шевченка, Ігоря Січовика, Олекси Стефановича, Галини Мирослави, Тетяни Винник, Віри Ворскло, Миколи Щербака, Юлії Хандожинської, Тетяни Строкач, Сергія Жупанина, Сергія Губерначука та інших українських авторів.

"Як не любить ту мову нашу?  
Мені вона найкраща в світі,  
Гарніша, ніж весняні квіти...  
І, як найпершої любови,  
Не заміню тієї мови!  
її ніколи не віддам  
В поталу недругам. Не дам  
Над нею кпити і сміятись,  
Щоб легкодухим не страхатись,  
Скажу за тебе гнівне слово,  
Моя ти рідна, горда мово!"  (Пилип Вакуленко)

Відомі українські поети й поетеси - Пилип Вакуленко, Віктор Геращенко, Антоніна Каніщєнко, Юрій Рибчинський, Дмитро Павличко, Іван Малкович, Віктор Терен, Валентина Каменчук, Олесь Лупій, Марія Яновська, Галина Потопляк, Валентина Бондаренко, Надія Красоткіна, Лариса Вировець, Микола Тимчак, Юлія Косинська, Володимир Сіренко, Микола Максимов, Володимир Сосюра - створили вірші, що представлені у цій збірці.

Вірші Максима Рильського, Сидора Воробкевича, Миколи Чернявського, Амвросія Метлинського (Могили), Панаса Мирного, Любові Забашти, Володимира Самійленка, Олега Головка, Семена Данилова, Євгена Гуцала, Янки Купали про рідну мову.

 

 

 

 

 

 

У книзі “Мова - народ” зібрано документи і висловлювання видатних людей про мову (понад 250 авторів та документів). Упорядник збірки, учитель і правозахисник Олекса Тихий (1927-1984), член-засновник Української Гельсінкської групи, закінчив роботу над рукописом у 1976 році, але невдовзі після того був засуджений за “антирадянську діяльність”.

На Великдень граються у крашанки не лише молодь, а й дорослі, жонаті чоловіки. Найчастіше грають в “навбитки”, в “котка” та в “кидка”.

Соломоплетіння — одне із найдавніших народних ремесел. Людина здавна навчилася використовувати солому злаків. Соломоплетіння характерне для всіх слов'янських та землеробських народів.

У рамках мистецького проекту  Рівненської молодіжної громадської організації „Фундація Регіональних Ініціатив” під назвою „Мистецький вернісаж”, розповідаємо про ще один вид декоративно-ужиткового мистецтва, який набув широкого поширення, - скандинавську вишивку (хардангер). Про тонкощі ремесла розповідає майстриня Галина Троян.

Опис і схема плетіння намиста з бісеру «Червона калина».

Юлія Миколайчук - молода майстриня бісероплетіння із Рівного. Звичайне бажання виготовити оригінальний подарунок для близьких розвинулося в юному віці у захоплення мистецтвом плетіння з бісеру.

Гру "Хрещик" згадано у працях Миколи Гоголя, в поезіях Тараса Шевченка, в „Енеїді” Івана Котляревського, у "Марусі" Григорія Квітки-Основ'яненка, у повісті „Не той став” та у "Кайдашевій сім'ї" Івана Нечуя-Левицького, а також у народних веснянках.

На заняттях гуртка з бісероплетіння діти мають змогу показати усі свої творчі здібності, роблячи з бісеру навіть великі, грандіозні речі.

Сучасні вироби з бісеру різноманітні за формою, мають простіші візерунки та кольорові поєднання, але як і старовинні, вони чудово пасують до сучасного одягу: намиста, ланцюжки, ажурні, мов мереживо, силянки, довгі смуги ґерданів, чільця. Якщо митець має фантазію, то з бісеру можна робити і інші, дивовижні своєю красою речі.

Висвітлення дитячої творчості. Твори дітей та підлітків, які займаються літературою, ви знайдете у підрозділі "Проба пера", а картини, що вони малюють - у нашій "Галереї". Маємо дуже об'ємний  цикл статей для дітей та дорослих, що полюбляють робити щось своїми руками. Для вас ми розмістили на сайті статті та майстер-класи з наступних видів мистецтва: аплікація на тканині, аплікація паперової квітки, бізіборд, бісероплетіння, веселі мавпочки зі смугастих шкарпеткок, вироби з ватних дисків, вироби з ґудзиками, витинанки, вишивка та вишивання, в'язання, "голки, нитки, намистинки", іграшки своїми руками. карнавальні костюми для дітей, квілінг, кінетичний пісок, ліпка з пластиліну, малювання у пакеті, новорічно-різдвяні прикраси, об'ємні листівки своїми руками, орігамі, паперові літачки, писанкарство, скандинавська вишивка (хардангер), соломоплетіння, ебру (малювання на воді).

 

Загадки "Two brothers we are..", "There was a king met a king", "As I was going to St. Ives", "I have a little sister", "White sheep, white sheep ", "Old mother Twitchett has but one eye", "Read my riddle, I pray", "In Spring I look gay"

Віршики "Donkey, Donkey..", "Bless you, bless you, bonnie bee", "Rain on the green grass", "Juniper", "Hickup, hickup, go away", "Snail"

"... Катруся поставила писанку на вершечок у кошичок і понесла у церкву. А після освячення усі мешканці двору скуштували свячену писаночку, яку вони врятували. І були від цього дуже горді та щасливі."  Читайте казочку і дивіться мультик, створений зи мотивами цієї казки...

У вітчизняній практиці тема казки є ще неораним полем, яке чекає засівання. І дуже важливо щоб все таки знайшлися ті, які це зроблять не стільки заради якоїсь винагороди чи слави, а задля дітей для яких і створюється кожна казка. Це їхній світ, який ми зобов’язані аналізувати та корегувати.

"За морями, за горами, у зеленому лісі, біля невеличкого села, жили-були собі різні звірята. Не знали вони горя та біди, бо доброго мали володаря. А володарем на той час у них був могутній та справедливий Лев. Любили звірі та поважали його. Завжди радились з ним, і цар завжди намагався розсудити їх справедливо..." (Ірина Мацко)

"Чи бачили ви, діти, старовинний годинник? Такий товстий, незграбний із заводним механізмом, а не на батарейках, як зараз. Поважний і серйозний він ще висить десь у старих будинках, збережений бабусею чи дідусем і завжди вірно показує нам час. Не те що ці сучасні маленькі, плоскі, електронні годиннички, які часто понуро мовчать і чи то з лінощів, чи з неохоти зупиняються саме тоді, коли нам необхідно знати годину...." (Ірина Мацко)