На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

Смішинки про школу з різних збірок


На відео: Гуморески Степана Гриценко для дітей "Несправедливість", "Вірність", "Неподобство", "Мухи жаль" виконють Данило Шевчук та Артем Пелешенко: 

 

 
 
 
УСМІШКИ ПРО ШКОЛУ

 

Досить помилок!Смішинки про школу

—  Татку,   наш   учитель   сказав, щоб ти  не допомагав мені  більше робити уроки.
—  Чому?
—  Мені  досить  і  тих   помилок, котрі я роблю сам.

 

* * *

 

Помічниця

Мати дочці:
— Чому ти так пізно повернулася додому?
—  Я була в Марійки — допомагала їй робити уроки.
—  Та вона ж відмінниця!
—  Я допомагала Марійці робити мої  уроки.

 

* * *

 

Підготовка до маскараду

Учень запитує свого товариша:
—  Як ти гадаєш, яку маску мені варто надіти на шкільний маскарад?
—  Навіщо тобі маска? Вимий як слід своє обличчя — і тебе ніхто не впізнає!

 

* * *

 

Одна секунда до перемир'я

Двох школярів перехожий привів до школи.
—  Вони вчинили бійку на вулиці.
—  Неправда! — вигукнув один з учнів.— Коли ви підійшли до нас, ми вже збиралися помиритися!

 

* * *

 

Слухняна

Першокласниця    приходить школи, а мама питає:
—  Оленко, а хто за тобою сидить?
—  Я не знаю, бо вчителька казала, що назад обертатися не можна.

 

* * *

 

Куди поспішати

—  Швидше збирайся, а то запізнишся в школу,- каже мама синові.
—  Нічого, школа відчинена цілий день.

 

* * *

 

Велика азбука

—  Я не хочу ходити до школи,— захникав Петрик.
—  Чому? — спитав батько.
—  Тому що мені скажуть: напиши «А».
— А чому ж ти не хочеш написати «А»?
—  Бо тоді мені скажуть: напиши «Б».

 

* * *

 

Хоч круть, хоч верть

—  Павлику, чому в тебе один черевик  чорний,   а  другий  коричневий? - запитав учитель у хлопчика, тільки-но той з'явився в класі.- Ану біжи додому й перевзуйся!
—   Та  я  вже  повертався,   тільки вдома теж один черевик чорний, а другий коричневий...

 

* * *

 

Цікава арифметика

—  Скільки уічнів у вашому класі?
—  З учителькою — тридцять п'ять.
—  Отже, без неї тридцять чотири!
—   Е,   ні!  Без  учительки  в  класі  не залишиться жодної душі!

 

* * *

 

Портфель з п'ятірками

Батько    купив    синові    портфеля    і наказав:
—  Дивися ж, хлопче, щоб ти щодня приносив повний портфель п'ятірок.
—  А куди ж я покладу підручники?

 

* * *

 

«Кмітливий»

Учитель вирішив перевірити учнів* на кмітливість:
—  Хто хоч один раз обпікся, той завжди   боїться   вогню.   Скажи   що-небудь схоже.
Учень відповів:
—  Кого один раз вимили, той боїться води!

 

* * *

 

Занедужали котлети

Ігор побачив, що батько кладе гірчицю на котлети.
—   Мамо,   іди   швидше,   котлети   захворіли, тож батько ставить їм гірчичники!

 

* * *

 

Чув дзвін

Закінчується   навчальний   рік.   Син збирається до школи:
—  Мамо, зараз я першокласник, а наступного року я буду другорічником?

 

* * *

 

Штани

—  Як на твою думку,— питає вчителька, — слово «штани» — в однині чи в множині?
—  Я так   думаю, що верхня частина у них однина, а нижня — множина.

 

* * *

 

Чудеса в решеті (зі шкільних творів)

-  «Корова  тупнула  копитом і махнула хвостом з рогами».
- «Цілу ніч у наметі пищали комарі і комахи».
- «В руках Діда Мороза була велика   палиця,  якою  він охороняв торбу з подарунками».
- «В густій бороді Діда Мороза заплутався заєць».
- «Позадиравши голови, діти дивилися вниз».
- «Він мив шию до пояса».
- «У дідуся і бабусі була кішка Мурка. Якось вона впіймала одразу двох мишок. Одну вона з'їла, а другу поклала до холодильника».

-  «Годинники   бувають   висячі, стоячі, лежачі і ходячі».
-   «Коли в горах злива, то іде дощ.
-   «Я не люблю літати літаком, бо ніколи ще не літав».
-   «Він прибив до коня підкову».

 

* * *

 

Не знає

Учитель фізкультури питає:
—  Хто з вас, діти, уміє плавати?
—   Я умію! Я умію! - загукали учні в один голос. Тільки Микола мовчав.
— А ти, Миколо, умієш плавати? -питається учитель.
—  Не знаю.
—  Як це не знаєш?
—  Я ще ні разу не пробував.

 

* * *

 

Грамотна ручка

—  Оксанко, дай мені своєю ручкою пописати!
—  А хіба твоя зіпсувалася?
— Та ні, вона робить багато помилок...

 

* * *

 

Петрик

—  Мамо,  оцей великий шматок торта для тата? — запитав Петрик.
—  Ні, для тебе,- одказала мама.
—  Як! Такий маленький? - здивувався Петрик.


(За матеріалами: Журнал для дітей "Дванадцять місяців", 1999 рік)

 

 

*****************

 

 

Нічому не навчилиСмішинки про школу


    Маленький хлопчик вперше пішов до школи.
-    Ну, і чому ж тебе, синку, навчили?
-    Нічому, – зітхнув першокласник. – Звеліли завтра знову прийти.


 

* * *

 

Не піду до школи

    Не піду до школи! – заявив хлопчик батькам після першого дня навчання.
–    Ні читати, ні писати я не вмію, а розмовляти мені не дозволяють.

 

* * *

 

Усе я та я

–    Уставай, Петрику, –  будить мати першокласника, – пора до школи збиратися.
–    Не хочу, – пхикає Петрусь, – усе я та я, хай сьогодні Оленка піде. – і показав на молодшу сестру.
Ой і жартівник наш Петрусь. А ти як думаєш?
                                                           (Павло Гальченко)   
                            
                                           
Джерело: oipopp.ed-sp.net



***************

 


Економія

Після закінчення навчального року другокласник Петрик прибіг додому і радісно закричав:
- Тату, мамо, я зробив для вас економію!
- Яку економію?
- Вам не доведеться цього року купувати мені підручники!
- Чому?
- Я залишився ще на рік у другому класі.

журналу "Перець")

 

* * *

 

 

СПІЛЬНИЙ ПЕСИК

смішинки, усмішки про школу, гумор для дітей, спільний песикУчителька картає Ганнусю:
—    Чому твоє оповідання про песика таке
саме, як і у твоєї подруги Даринки?
—    Бо у нас спільний песик.

 

 

* * *

 

ХИТРИЙ ІВАСЬ

—    Івасю, ти вже такий великий, а примушуєш малого Петрика нести і твого портфеля.
—    Хай вчиться допомагати старшим.

 

* * *


 
НА УРОЦІ

смішинки, усмішки про школу, гумор для дітей, спільний песик

Учитель розказує учням:
—    Місяць дуже великий. На ньому могли б розміститися
мільйони людей.
Малий Петрик зітхнув.
—    Чого це ти зітхаєш? — здивувався
вчитель.
—    А що робитимуть ті бідні люди, коли Місяць стане
серпиком?

 

* * *


 
НЕ ВГАДАЛА

—    Васю, — говорила Орися, — чому ти такий замурзаний?.. Я навіть можу вгадати, що ти сьогодні їв на сніданок.
—    Угадай.
—    Яєчню, от що.
—    А от і не вгадала. То я ще вчора яєчнею снідав. 

 

* * *

 

ПІСЛЯ УРОКІВ

—  То   кого   ж   сьогодні   викликали?
—  Тебе, матусю.

 

 

* * *

 


ХИТРИЙ ІВАСЬ

—  Івасю, ти вже такий великий, а примушуєш малого Петрика нести і твого портфеля.
—  Хай вчиться допомагати старшим.

 

 

* * *

 


НА УРОЦІ

Вчитель розказує учням: — Місяць дуже великий. На ньому могли б розміститися мільйони людей. Малий Петрик зітхнув.
—  Чого це ти зітхаєш? — здивувався вчитель.
—  А   що   робитимуть   ті   бідні люди,   коли   місяць   стане   серпиком?

Смішинки про школу

(За матеріалами: Журнал для дітей "Дванадцять місяців", 1977 рік)

 

 

************

 

 


Колекція шкільних усмішок з книги "Вовчик з нами" 

(хранитель колекції - Олександр Зимін)
 

Вовчик повертається зі школи, в нього на лобі слід від укусу.
—    Вовчику, що сталося?
—    Не знаю, мабуть, я сам себе вкусив.
—    Але як ти міг дістати свого лоба?
—    Очевидно, заліз по драбині.

 

* * *


Вовчик прийшов додому зі школи й розповідає батькові, що на уроці хімії він проводив дослід, після чого стався вибух реактиву.
—    І що, вчитель знову поставив двійку? — запитує батько.
—    Ні, він просто не встиг.

 
* * *


На урок зоології вчителька принесла кавуна.
—    Що це таке, діти? — запитує.
—    Ха, та це ж кавун, Маріє Іванівно! — вигукує Вовчик.
—    Ні, це мічурінське яблуко,— з єхидною посмішкою каже вчителька.
Наступного дня вчителька приносить диню.
—    Діти! Що це?
—    Диня! — каже Вовчик.
—    Неправильно! Це мічурінська слива.
Вовчик на третій день приносить портфель раків і, висипавши їх на стіл учительки, запитує:
—    Маріванно, а оце що таке?
—    Як що? Звичайно ж, раки!
—    Ні, Маріванно, неправильно! Це мічурінські таргани! :))

 

Колекція шкільних усмішок з книги Вовчик з нами. Хранитель колекції - Олександр Зимін. Малюнки Тетяни Юрченко.

 

 

 
* * *


У класі захворіла вчителька. Вовчику доручили провідати її. 
Наступного дня вовчик заходить до класу й оголошує:
—    Становище безнадійне! Маріванна завтра прийде до школи!

 

* * *


Вовчик розповідає:
«До П’ятачка прибігає Вінні й каже:
—    Чуєш, П’ятачок! Нам прислали десять банок варення — по вісім банок кожному!
—    Як це по вісім?
—    Не знаю — свої вісім я вже з’їв!»

 
* * *


«Хто знайшов щоденника учня 6-А, прошу не повертати. Вовчик».

 
* * *


«Бажаючим вивчати англійську мову в досвідченого викладача за помірну плату уступлю місце у 8-Б класі. Запитати, де сидів Вовчик».

 
* * *


—    Володю, чому ти вчора не був у школі?
—    Я хворів: у мене була температура тридцять вісім градусів нижче нуля!

 
* * *


На уроці української мови вчителька викликала Вовчика й попросила придумати речення з однорідними присудками. 
Вовчик довго думав, потім обвів поглядом клас, побачив Руслана, що жував, і сказав:
—    Руслан їсть булку й посміхається!..
Тут Руслан поперхнувся, перестав посміхатися і заховав булку.

 
* * *
 

Одного разу на уроці літератури Аркадій Петрович прочитав таку фразу: «Людина — це звучить гордо!» Потім запитав:
—    Як ви розумієте цей вислів? І що ви розумієте під словом «гордість»?
Вовчик вмить підняв руку й пояснив:
—    Це коли людина не йде на поводу в дівчиська!

 
* * *

 

 
Він ніколи не піде гуляти, не виконавши уроки, а сяде біля телевізора.
 
 
* * *


І ще він ніколи не візьме чуже, не спитавшись, якщо, звичайно, це не японський фломастер.

 
* * *


—    Давай гратися в школу?
—    Давай. Цур, я вчитель!
—    А я директор!
—    А я замміськвно!
—    А я замоблвно!
—    А я міністр!
—    А я батько міністра.
—    А я... Так, твоя взяла.

 
* * *


Маленький Вовчик батькові:
—    Цей дядечко, мабуть, учитель:
—    Як ти здогадався?
—    Бо, перш ніж сісти, він уважно оглянув стільця.
 
 

* * *


Йдуть заняття з цивільної оборони. Вчителька:
—    Коли я скажу: раз, два, три,— всім потрібно заховатися під парти. Раз! Два! Три!
Усі заховались, крім Вовчика.
—    Діти! Вовчик не зрозумів, що він може загинути. Давайте ще.
—    Раз! Два! Три!
Знову всі заховалися, крім Вовчика.
—    Вовчику! Подумай про батьків. Як же вони плакатимуть, коли ти загинеш! Спробуємо ще: раз, два, три!
Та Вовчик не послухався і втретє.
—    Вовчику! В чому справа?
—    А що, хіба герої перевелися?

 
* * *


Учителька скаржиться Вовчиковому батькові:
—    Ваш син намалював на парті муху, і я відбила об неї руку.
—    Це що,— каже батько.— Він недавно крокодила у ванні намалював, то я через намальовані двері вискочив.

 
* * *


—    Маріє Іванівно,— запитує Вовчик учительку після уроків,— що ми сьогодні проходили?
—    Яке безглузде запитання!
—    Спасибі. Дозвольте послатися на вас, коли увечері мене про це запитають батьки.

 
* * *


Вигнала Марія Іванівна Вовчика з класу. 
Йде директор:
—    Вовчику, чому ти не на уроці?
—    Учителька за батьком послала.
—    А де твій батько працює?
—    У ЦеКа.
—    Не потрібно, Вовчику, йти за батьком. Йди в клас і скажи, що я з учителькою ще поговорю!
Вовчик приходить додому:
—    Тату, твоя центральна котельна знову мене врятувала.

 
* * *


Учителька задала твір на тему: «Що б я зробив, якби одержав мільйон?»
Через півгодини Вовчик піднявся з місця і підійшов до вчительки, тримаючи в руках два аркуші з якимись розрахунками.
—    Пробачте, Маріє Іванівно,— сказав він,— а чи не можна додати ще сто тисяч?

 
* * *


—    Вовчику, ким би ти хотів стати?
—    Левом чи тигром!
—    Навіщо?
—    Щоб мене всі боялися.
—    Навіть учителька?
—    Ну, ні! Нашу вчительку нічим не налякаєш!

 
* * *


Учитель розповідає на уроці:
—    Цифри ми взяли в арабів, календар — у візантійців, монету та банківський чек — в італійців. Хто ще знає подібні приклади?
—    Я,— відповів Вовчик.— Телевізор ви взяли у брата, а долари, щоб купити машину, позичили в дядька.

 
* * *


Учитель не міг відучити Вовчика звертатися до нього на «ти». І задав Вовчику завдання — п’ятдесят разів написати речення: «До свого вчителя потрібно звертатися на «Ви».
Наступного дня, перевіривши завдання, вчитель здивовано запитав:
—    Чому ти переписав не п’ятдесят, а сто разів?
—    Щоб тебе порадувати,— люб’язно відповів Вовчик.

 
* * *


Учитель:
—    Завдяки силі води рухаються турбіни, що виробляють електричний струм. Електрика засвічує ліхтарі та лампи. А як ще за допомогою води одержати світло?
Вовчик:
—    Помити вікна у своїй квартирі.

 

* * *
 
 
На урок зоології вчителька принесла вужа.

—    Діти, що це за тварина? 
Маша піднімає руку:
—    Мабуть, їжачок.
—    Неправильно.
Сашко піднімає руку:
—    Тоді це хом’ячок.
—    Неправильно.
Вовчик піднімає руку:
—    А можна до нього доторкнутись?
—    Прошу, доторкнись. 
Вовчик підходить до столу, гладить вужа і замислено каже:
—    Ось що зробила школа із Змія Горинича!

 

Колекція шкільних усмішок з книги Вовчик з нами. Хранитель колекції - Олександр Зимін. Малюнки Тетяни Юрченко.

 
 
 
* * *


Викладач історії:
—    Уявляєте — в наших прадідів не було ні електрики, ні радіо, ні телебачення...
Вовчик:
—    Тому вони й померли.

 
* * *


Учитель:
— Володю, скажи мені, куди ми потрапимо, якщо свердлитимемо Землю на екваторі наскрізь?
Вовчик:
—    У будинок для божевільних!

 
* * *


Вовчик ревно молиться перед шкільним обідом. 
Петро, здивований:
—    Ти що, і вдома молишся?
—    Навіщо? Мама завжди готує із свіжих продуктів

 

* * *


—    Діти, що таке трансформатор?
—    Це мій тато,— відповідає Вовчик.— Одержує двісті тисяч, мамі віддає лише сто тисяч, а на решту «гуде».

 
* * *


Викладач астрономії:
—    Зараз я покажу вам на карті неба зірку, світло від якої йде до нас десять тисяч років.
Вовчик:
—    Ну, тоді ми його не дочекаємось!

 
* * *


— Володю,— під час уроку,— каже вчитель розбуди свого сусіда.
—    Чому я? Адже це ви його приспали!

 
* * *


Вовчику на уроці задають запитання на кмітливість: 
—    Чим відрізняється кущ від злочинця?
Вовчик подумав і відповів:
—    Кущ на початку посадять, а потім він виросте. А злочинець спочатку виросте, а потім його посадять.

 
* * *


Вовчик запитує вчителя:
—    Ким, по-вашому, мені краще стати?
—    Учителем глухонімих. Вони від тебе напевне навчаться говорити, а ти від них, може, мовчати...


* * *


Вовчик прийшов зі школи значно раніше, ніж завжди.
—    Що, знову завинив? — запитує мати.
—    Учителька сама винна. Вона сказала: поводьтесь, як удома. Я так і зробив. Тоді вона мене відправила додому.

 
* * *


На уроці вчителька каже учневі:
—    Слухай мене уважно! Я дам одне яблуко Вовчику й попрошу розділити його між чотирма товаришами. Яка частина яблука дістанеться кожному?
—    Ніякої!
—    Сідай, «двійка». Ти зовсім не знаєш арифметики.
—    Може. Зате ви не знаєте Вовчика.

 
* * *


—    Мамо,— перелякано каже Вовчик, дивлячись у вікно,— он іде тато! Що ми йому спочатку покажемо — твоє нове плаття чи мій щоденник?

 
* * *


Учитель музики каже Вовчику:
—    Попереджаю, якщо не поводитимешся як належить, я скажу твоїм батькам, що в тебе є талант.

 
* * *


Учитель запитав:
—    Чому лелека стоїть на одній нозі?
Вовчик відповів:
—    Якби він підняв обидві — то впав би.

 
* * *


Вовчик повернувся зі школи, й батько запитав його:
—    Ну, синку, які в тебе сьогодні оцінки?
—    Та годі, тату, справжні чоловіки про такі дрібниці не говорять.

 
* * *


—    Тату, що таке байка?
—    Байка?.. Це, Вовчику, коли тварини, наприклад, свиня з ослом, розмовляють, як ми з тобою...

 
* * *


Вовчик повертається зі школи й з порога кричить матері:
—    Мамо, я сьогодні здійснив хороший вчинок!
—    Дуже приємно, а який?
—    Вітько підклав учителю кнопку, а я в останню секунду, коли той уже сідав, висмикнув з-під нього стільця!

 
* * *


—    Вовчику, я купила тобі глобус, а він увесь у пилюці!
—    Не можу ж я, мамо, витирати пилюку з усієї земної кулі...

 

* * *


Широко розкинувши обидві руки, Вовчик розповідає батькові — любителю риболовлі:
—    Тату, я сьогодні от-та-ку дванадцятку одержав.

 

* * *


—    Скажи, Вовчику, який предмет тобі найбільше подобається в школі?
—    Дзвоник, тату.

 

* * *

 

Вовчик розповідає:
«Одного разу цар звірів зібрав своїх підданих та й каже:
—    Зізнавайтесь, хто з вас убив останнього мамонта.
Йому ніхто не відповів.
Він ще раз запитав. Знову мовчання.
Цар звірів розлютився:
—    Я востаннє запитую — хто вбив мамонта?!
Тут вийшла мурашка і промовила:
—    А він перший почав!»

 

Колекція шкільних усмішок з книги Вовчик з нами. Хранитель колекції - Олександр Зимін. Малюнки Тетяни Юрченко.

 

* * *


Учитель запитує маленького Вовчика:
—    Твій піджак з чого зроблений?
—    З сукна.
—    Правильно, а сукно з чого виготовляють?
—    З вовни.
—    Молодець! А вовну хто нам дає?
—    Вівці.
—    Розумник! Отже, хто дав тобі піджак?
—    Тато.


* * *


Учителька Вовчику:
—    Я задала твір про молоко на чотири сторінки, а ти написав лише півсторінки.
Вовчик:
— Я писав про згущене молоко.

 

* * *


Учитель задав тему твору: «Складіть оповідання, вживаючи назви усіх днів тижня». 
Вовчик написав: «У неділю тато пішов на полювання. Він приніс такого величезного зайця, що ми його їли в понеділок, вівторок, середу, четвер, п’ятницю, ще й залишилося на суботу».

 

* * *


На уроці історії. Учителька запитує:
—    Вовчику, хто взяв Ізмаїл?
Вовчик перелякано:
—    Я не брав, чесне слово. Запитайте, може, це Петров узяв!
Учителька обурено розповідає про цю розмову завучу.
Завуч заспокоює:
—    Ну що ви хвилюєтесь! Це ж діти: побавляться й віддадуть! 
Учителька йде до директора й передає йому розмову із завучем. Директор (діловито):
—    А який це був клас?
—    Шостий «Б».
—    Ні, ці не віддадуть!

 

* * *


Учитель сварить Вовчика:
—    Невже ти тільки вмієш рахувати до десяти? Не збагну, ким ти думаєш стати...
—    Суддею з боксу!

 

Колекція шкільних усмішок з книги Вовчик з нами. Хранитель колекції - Олександр Зимін. Малюнки Тетяни Юрченко.
 
За матеріалами: "Вовчик з нами". Хранитель колекції анекдотів - Олександр Зимін. Малюнки Тетяни Юрченко. Бібліотека "Однокласника", №5 (47), 1994 рік, 16 с.

 

 

Інші смішинки про школу дивіться на нашому сайті за посиланнями :

 

Народні усмішки та жарти про школу та навчання

Азбука

— Ти, Галинко, вже знаєш азбуку?
— Авжеж знаю.
— Тоді скажи мені, будь ласка, яка буква йде після «А»?
— Всі інші букви.

(з народного)

 
Гумор для дітей. Шкільний гумор. Анекдоти про школу. Антологія дитячого анекдоту. Учителі та учні. Малюнки Олександра Міхнушова
 
"Учитель фізики будить учня, що заснув:
—    І кого ти бачив уві сні?
—    Ломоносова. Він вам, Петре Івановичу, вітання передавав!".. ;)
 
 
 
Гуморески, смішинки, гумор для дітей. Анекдоти з-під парти - шкільний гумор звідусюди. Малюнки Л. Рилькової."Татко розгадує кросворд, замислюється і питає сина: "Синку, чи ти не знаєш, часом, назву пташки, сім букв?" "Татку, чому ти мучишся? Погуглі!!!" Татко схиляється над кросвордом, водить олівцем по клітинках... "Точно! Підходить!!! Дякую!!!"" (з народного фольклору)
 
 
Шкільні усмішки. Ілюстрована збірка.  Зібрав та упорядкував Павло Гальченко. Малюнки Анатолія Василенка
"Не вміє...", "Не витерпів", "Важке питання", "Коли помилок менше", "Все я та я", "Намалював коня", "Навчив...", "Розв’язав задачу", "Не найгірший", "На уроці географії", "Владик пише твір", "Написав...", "Що вилупиться", "Відповів...", "Подовшала історія", "Скільки пирогів", "Робив зауваження", "На уроці фізкультури", "Не обов’язково", "Хитрий хлопчик", "Загальний зошит", "Виправдався", "Хитрий Івась", "Мій тато" - такі веселі усмішки про школу представлені у цій ілюстрованій книжечці для дітей. 

 

Смішинки-веселинки Грицька Бойка
Веселі віршики-смішинки Грицька Бойка про школу: "Щоб не запізнитись", "Змагання", "Пояснила", "Де Іванко?", "Швидко відповів", "Теж саме", "Маринка та Галинка", "Крутько", "Знайшов тему", "Обіцяльник", "Два Миколи", "Хлопчик Ох", "Шпаргалка-виручалка" та багато інших.

 

Жартівливі вірші Василя Шаройка про школу та школяриків
Веселі віршики про школу та школярів від Василя Шаройка: "Дозволив", "На уроці мови", " Виправити плутанину", "Про Маринку", "Скільки треба "Н"",  "Довгі пошуки", "Шкідники та охоронці", "Де поділися Карпати", "Хитрий щоденник", "Жива граматика", "Зумів", "Про дива", "Кмітливі діти", "Лопотуха Мила", "Не залишили".
Анатолій Костецький. Збірка віршів Бюро знахідок
Віршики Анатолія Костецького про школу і школярів  "Батьки-чомучки", "Вітя може все", "Чемний герой", "Нове життя", "Бюро знахідок" - жартівливі і повчальні...

Жартівливі вірші про школярів

Малюнки Миколи Пшінки та Анатолія Василенка. З книги Перший раз у перший клас.Читайте веселі віршики про школу та кумедних школярів: "Подушечка" (Оксана Кротюк), "Прийшли хлоп’ята в перший клас" (Олексій Катрич), "Миколка-першокласник" (Надія Кир’ян), "Чесний Павлусь", "Яка вчителька?", "Вірно зміг відповісти", "Що писав?" (Петро Кралюк), "Як я відпочиваю" (Інна Кульська).

 
Малюнки Миколи Пшінки та Анатолія Василенка. З книги Перший раз у перший клас.
Веселі віршики про навчаня: "Грамотій",  "Песик вчився рахувати" (О. Савченко-Гнатюк),  "Хлопчик Вітя" (Г. Малик),  "Як шершень вірш писав" (А. Вольський, переклад Б. Чалого),  "Не відкладай" М. Щербак,  "Вчаться читати" (В. Переяславець), "Хто що пише?", "Що разом?" (П. Кралюк).

Павло Глазовий, цикл гуморесок для дітей "Дошкільнята й школярі"Павло Глазовий, цикл гуморесок для дітей, Дошкільнята й школярі

 
Гуморески Павла Глазового для дітей: "Де беруться діти", "Онучок", "Буйні предки", "Іменини", "Помічник", "Маленький дачник", "Хіба це діти?", "Після авансу", "Харя", "Син божий", "Коріння й насіння", "Перший лист", "Добра зміна", "Кругла хата", "Допитливий син", "Романтики", "Інтелігентна розмова", "Живий приклад", "Старий знайомий", "Жора й Лора". 
Смішні віршики про школу від Андрія Линника, збірка Проста арифметика
Вірші Андрія Лінника: "Щоденник нарокат",  "Проста арифметика", "Чому вода солона", "Запізніла скарга", "Хто у кого списав", "Біля плити", "Екзамен на моряка", "Заспокоїв", "Чому не їв", "Покуштував", "Пожалів одежі".
 
 
Народні усмішки. Усмішки і жарти про дітей, за народними мотивами
Полярник
—  Тату, коли я виросту, то буду полярником.
—  Дуже добре, синку.
—  Я вже зараз хочу готуватись до цього.
—  Як же?
—  А ти щодня купуй мені морозиво, щоб я звикав до холоду. 
(З народного)
 
 
Жартівливі віршики-веселинки С. ВоскрекасенкоУ збірці "Веселинка" Сергія Воскрекасенка - веселі жарти-смішинки про школу і дотепних малюків: "Четвірка", "Татків помічник", "Дивина", "Футболіст", "Синкові захотілось барабана", "Розумна дитина", "Учителька сказала". 

 

Більше гумористичних творів на "Малій Сторінці":

 

смішинки
"Мала Сторінка" пропонує до читання та підняття настрою різноманітні віршовані жарти від Євгена Дударя, Грицька Бойка, Василя Шаройка, Юрія Федьковича, Миколи Сингаївського, Анатолія Костецького, Євгена Летюка, Віктора Насипаного, Андрія Линника, Сергія Воскрекасенка, Павла Глазового, Степана Олійника, Анатолія Качана, Павла Гальченка. А ще - гумористичне оповідання Ярослава Стельмаха "Нахаба". Дивіться також - гуморески та усмішки з народного українського та іноземного гумору.

Останні коментарі до сторінки
«Смішинки про школу з різних збірок»:
юля , 2018-03-20 19:07:21, #
Ромашка , 2018-04-28 06:41:21, #
Юля , 2018-05-08 12:51:43, #
Лариса , 2018-05-10 12:54:08, #
Ілля , 2018-10-13 19:33:41, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 19     + Додати коментар