На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

Жартівливі віршики про школу і школярів від Анатолія Костецького


Анатолій Костецький.  Бюро знахідок. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Геннадія Ясинського. Батьки-чомучки

 

Анатолій Костецький

БАТЬКИ-«ЧОМУЧКИ»

Ну і мама!
Ну і тато!
Наче справжні
дошкільнята!

Нічогісінько
не знають —
смішно
і сказать комусь! —
бо щодня
мене питають
лиш одне:
«чому» й «чому»...

— Ти чому
образив Віту?
— А чому
отримав двійку?
— І чому
прийшов так пізно?
— Та чому
в шкарпетках різних?
— Ти чому
такий непослух?
— А чому
не стелиш постіль?
— Ти чому це
вірш не учиш?
— А чому
портфель —
без ручки?!
— І чому
такий синець?..

Ох!
Настане
мій кінець!
Не поясниш їм
ніколи,
хоч би й дуже
захотів...

Треба їх
оддать
до школи —
хай питають вчителів!

 

 

Анатолій Костецький. Збірка віршів Бюро знахідок

 

 

* * *

 

 

Анатолій Костецький.  Бюро знахідок. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Геннадія Ясинського. Вітя може все.

 

 

ВІТЯ МОЖЕ ВСЕ!

Все на світі
може Вітя!..
Може
меншого побити,
на уроках
спати може
та дражнити
перехожих.
Може
бахнути з рогатки,
посадити в зошит
ляпку,
у вікно
пульнути сніжку
і нову порвати
книжку...
Словом,
все на світі Вітя
може —
годі й говорити!..
То чому ж
не може Вітя
краще, ніж на три,
учитись?..

 

 

* * *

 

 

Анатолій Костецький.  Бюро знахідок. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Геннадія Ясинського. Чемний герой.

 

ЧЕМНИЙ ГЕРОЙ

Вітько-третьокласник
крокує додому
героєм таким,
що й не снилось нікому.
Аж раптом
Вітькові назустріч —
першак.
Всміхнувся Вітько
і промовив:
— Так-так! —
І, випнувши груди,
підходить до нього:
— Гей, ти!
Треба старшим
давати дорогу! —
І хлопця малого
портфелем як лясне!
Аж всівся на землю
малий першокласник...

Вітько реготнув:
— Так і треба,щоб знав! —
І далі по вулиці
покрокував.

Іде і пишається
подвигом власним.
Аж раптом
назустріч йому —
семикласник!

Від жаху герой,
мов листок,
затремтів —
і в перше ж парадне
стрілою влетів.
Тремтять його руки,
тремтять його ноги...

— Чого ти злякався? —
питаю у нього.
— Та просто я чемний, —
Вітько відказав,—
тож старшому хлопцю
дорогу і дав...

 

 

 

* * *

 

Анатолій Костецький.  Бюро знахідок. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Геннадія Ясинського. Нове життя.

 

НОВЕ ЖИТТЯ

Вчора Вітя
так промовив:
— З мене — досить,
от вам слово:
я почну життя нове!..

Аркуш взяв
та олівець,
сів і пише по порядку:

«В сім встаю,
роблю зарядку.
Чищу зуби,
мию шию.
Неодмінно вуха мию.
Потім — кухня.
Там сніданок
всім готую сам,
без мами.
Посуд мию,
підмітаю
і до школи поспішаю...»

Ще у плані
пунктів двадцять,
та не варто зупиняться...
Чому? — питаєте.
Все просто,
бо знову
мама
миє посуд,
підмітає та готує...

А Вітько?!
Вітько й не чує.
Він — у ліжку.
Досі спить.
Зате
над ліжком
план висить...

 

Анатолій Костецький.  Бюро знахідок. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Геннадія Ясинського. Нове життя.

 

 

* * *

 

Анатолій Костецький.  Бюро знахідок. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Геннадія Ясинського. Вірш Бюро знахідок.

 

 

БЮРО ЗНАХІДОК

1
Будь ласка,
заходьте!
Скоріше заходьте!
Усе,
що згубили,—
шукайте й знаходьте!
Я все покажу вам,
що є на полицях.
Ви тільки, будь ласка,
уважно дивіться.
Можливо,
на котрійсь
із наших полиць
ви знайдете те,
що згубили колись!

2
Отут перед вами —
загублена совість.
Гадаю,
вона в нас
лише тимчасово:
без неї ж не можуть
дорослі та діти
і тижня прожити
на білому світі...
Згубив її хлопець,
який тишком-нишком
надворі
малому підставив підніжку,
у іншого хлопця
м'яча одібрав,
сусідці по парті
малюнок порвав.

А тільки
спитають у нього:
— Навіщо? — Провину
він звалить одразу
на інших,
тому
ні в дворі з ним,
ні в класі не грають.
Гадаю,
він скоро
до нас завітає...

Ну от, подивіться,
а що вам казав я!
Уже поспішає по совість
хазяїн!
— Ця совість, я бачу,
належить тобі?
Будь ласка, бери,
але більш не губи!

 

 

Анатолій Костецький.  Бюро знахідок. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Геннадія Ясинського. Вірш Бюро знахідок.

 

3
А тут на полиці —
роззява з роззяв,
найкращий ловець
і винищувач гав.

Давно вже
усе він забув і проґавив:
забув
школярські* обов'язки
й справи,
забув десь портфель,
рукавички красиві,
забув і про те він,
що мама просила.

А якось на ґаву
так рота роззявив,
що сам загубив себе,
бідний роззява!

Ще й досі
дивується всюди народ:
од хлопця зоставсь
лиш роззявлений рот...

Як тільки зустріне його
хтось із вас,
скажіть,
щоб зайшов за собою
до нас.

4
Ця купа велика —
загублений час.
Боюся, що й місця
не вистачить в нас...

Ось — час для навчання,
загублений в школі,—
його вже, напевно,
не вернеш ніколи!

Тут — час допомоги
і мамам, і татам,
який у розвагах
втрачали завзято.

Там — час для зарядки,
що в ліжках згубили
і разом зі спортом
у ліні втопили...

Тут стільки часу
погубили невчасно,
що я вже й не знаю,
куди його класти!

Напевно,
мені доведеться
на дверях
скоріше прибити
табличку фанерну,
щоб з неї
нарешті довідався кожний:

«Загублений час
повернути не можна!»

 

 

Анатолій Костецький.  Бюро знахідок. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Геннадія Ясинського. Вірш Бюро знахідок.

 

5
А онде в куточку,
далекім і темнім,
лежить і страждає
загублена чемність.
Страждає
за хлопця якогось
страшенно!..

Він лізе в тролейбус,
немов навіжений,
всідається й дума:
«Усі ви хоч трісніть,—
нізащо у світі
не встану я з місця!»

Він запросто
дівчинку може принизить.
Для нього
повага до старших —
дурниці...

Тому-то й страждає
так гірко та вперто
загублена чемність,
що може й померти.
Шепоче про себе:
«Спасибі!», «Будь ласка!» —
таким голосочком,
що й слухати важко.
Привітно
киває голівкою всім
і всім поступається
місцем своїм.

Візьміть її швидше,
я дуже вас прошу,
бо може, бідаха,
загинути просто!
 
6
Ось — дружба,
забута під партою
в школі.
Такого
не бачив я досі ніколи!
Ну як —
поясніть мені! —
може це бути,
щоб дружбу,
як зошит чи ручку,
забути?!

Два хлопці
у класі її загубили —
вони на перерві
ні за що побились.

А друзі ж були —
можна заздрити тільки!
Довіку дружили б,
якби ж то не бійка.
А з чого вона —
невідомо нікому...

Тож порізно
ходять віднині
додому,
насуплені
в класі сидять
на уроках,
і жоден
не зробить до друга
ні кроку.
А вдома сумують,
зітхаючи тужно,
і згадують часто
загублену дружбу...

Я певен:
недовго пролежить вона
її заберуть неодмінно
від нас!

 

Анатолій Костецький.  Бюро знахідок. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Геннадія Ясинського. Вірш Бюро знахідок.

 

7
Це — сміх розвеселий
сидить і регоче,
неначе його
безперервно лоскочуть.
І всі,
хто погляне
на згублений сміх,
так сильно сміються,
що валяться з ніг!
Лежать і регочуть,
забувши про тишу,
а сміху од того
утричі смішніше.

От тільки хазяїн його -
у зажурі...
Од ранку й до вечора
ходить похмурий,
не біга, не гра,
не співа і не скаче,
а сяде
в якомусь куточку —
і плаче...

Хай швидше до нас
завітає за ним.
Невже йому весело
жити сумним?..

8
Як бачите,
є в нас
на що подивитись,
тому не соромтесь,
дорослі та діти,
будь ласка, заходьте,
скоріше заходьте,
усе,
що згубили,—
шукайте й знаходьте!
І все,
що вам треба,—
скоріше беріть.
Та більше
ніколи в житті
не губіть!

 

Анатолій Костецький.  Бюро знахідок. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Геннадія Ясинського. Вірш Бюро знахідок.

 

За матеріалами: Анатолій Костецький. "Бюро знахідок". Збірка віршів. Художник Геннадій Ясинський. Видавництво «Веселка», 1985 р. 

 

* * *

 

Анатолій Костецький. Де літо живе. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Віктора Боковні. Вірш - Домашній твір.

 

 

ДОМАШНІЙ ТВІР

Вітько-бідак 
страждає так, 
аж здригує ногами!
Він — за столом, 
він пише твір:
«Я помагаю мамі».

Старанно олівець гризе 
та супить брови 
грізно,
але нічого — 
хоч умри! — д
о голови не лізе...

Та ось
тихесенько зайшла 
в його кімнату мама:
—    Вітюнь, 
будь ласка, 
в магазин 
сходи
за сірниками.

—    Ідея! — 
вигукнув синок,
а мамі:
—    Ну й морока! 
Сама іди!
Я твір пишу — 
роблю
важкі уроки.

І мама вийшла...
А Вітько 
швиденько пише 
в зошит:
«Я в магазин 
завжди ходжу, 
коли мене 
попросять...»

Хвилин за десять 
мама знов
з’являється у дверях:
—    Вітюнь, 
картопельки начисть, 
а я зварю вечерю.

—    Сама начисть! — 
кричить Вітько,
та так,
що ледь не лопне.— 
Я твір пишу!
Я — зайнятий!
Сама
вари картоплю!

Виходить мама, 
а синок
писати знов сідає:

«Я мамі
сам варю обід,
вечерю
та сніданок...»

Радіє син:
— Не твір, а люкс!
Оцінка
буде гарна!..

І геть не думає 
про те, 
що він радіє
марно...

 

* * *

 

 

 

ГАРНА ПАМ’ЯТЬ

Наш
Микола Іванов 
пам’ять має — 
будь здоров!

Але якось Колю 
Віра
захотіла 
перевірить, 
і між ними, 
слово в слово, 
відбулась 
така розмова:

—    Пам’ятаєш, 
як Світлані
ти вужа сховав 
у ранець?
—    Ну, дивачка, 
ще й питаєш! 
Зрозуміло, 
пам’ятаю.

— А згадай, 
як вчора Стьопка 
на перерві 
сів на кнопку, 
котру ти 
йому підклав?

— Я цього 
й не забував, 
бо вважаю, 
що не варто 
забувать 
дотепні жарти.

—    Пам’ятаєш, 
як з Максимом 
ви удвох 
збирали сливи: 
в нього вийшло 
два відра,
а у тебе — 
з кілограм?

—    Ти могла б 
і не питати — 
як таке
не пам’ятати! 
Адже в мене 
після слив 
цілу ніч 
живіт болів...

—    А згадай-но, 
як у школі
нас водили 
на уколи: 
налякався 
тільки ти, 
так сховався — 
не знайти!

—    Це ж які 
такі уколи?! 
Щось забув...— 
сказав Микола.

Видно,
справді Іванов 
пам’ять має — 
будь здоров...

Анатолій Костецький. Де літо живе. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Віктора Боковні. Вірш - Гарна пам'ять.

 

 

Анатолій Костецький. Де літо живе. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Віктора Боковні. Вірш - Уважний Вова..

 

 

«УВАЖНИЙ» ВОВА

Вам за мить
«уважний» Вова
найспритнішу гаву
зловить:
цим мистецтвом
Володимир
досконало володіє!
Ще б учитись добре
міг    
був би
кращий
від усіх...

 

 

Анатолій Костецький. Де літо живе. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Віктора Боковні. Вірш - Казка про сім неділь у тижні.

 

 

КАЗКА ПРО СІМ НЕДІЛЬ У ТИЖНІ

1

На другому поверсі,
в сьомій квартирі,
в будинку 
під номером
тридцять чотири,
на вулиці Мрій,
що тяглась 
аж під небо,
жив хлопець Сергій —
третьокласник 
і ледар.

Найбільше за все
любив він поспати,
тож кожного ранку
і мама, і тато
будили Сергія
не менше години,
бо зовсім 
не діяв будильник
на сина.

До школи 
він завжди ішов 
неохоче.
Сидів на уроках —
злипалися очі.
Зате,
як останній дзвінок
продзвенить,—
наш ледар 
найпершим
додому летить!
Наїсться,
а потім
лежить на дивані —
і мріє,
аж поки і ніч
не настане!..

А мріяв Сергій,
щоб у тижні
всі дні
зробилися 
геть як один, -
вихідні!

2

От якось під вечір,
в одну із неділь,
зостався 
Сергій у квартирі
один...

Поспав, попоїв,
увімкнув телевізор -
хотів надивитись
його скільки влізе...

Коли закінчилась
недільна програма.
Сергій 
неохоче підвівся 
з дивана
і мовив:
— Лягатиму краще
у постіль!

Аж тут
на екрані
з'явилася постать!..
— Зажди! — просичала.—
Не треба лягати!..—
І раптом
стрибнула з екрана
в кімнату!

Злякався Сергій —
не промовить і слова...
Нарешті 
спромігся спитати:
— А хто-о ви?..

— Я грізний чаклун,
всемогутній фон Брукк,
професор і доктор
ледачих наук!
Бажай, що завгодно,
ледащо Сергію,—
я можу здійснити
усі твої мрії!

Почувши слова ці,
Сергій аж затрясся,
та вже 
не від жаху —
від радості й щастя,
і враз загорлав,
наполохавши тишу:
— Хай тільки 
неділі
залишаться в тижні,
щоб я відсьогодні
ніколи-ніколи
не мусив щоранку
спішити до школи!

Фон Брукк усміхнувся:
— Хай буде,
як хочеш!..—
І зник непомітно
у темряві ночі…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анатолій Костецький. Де літо живе. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Віктора Боковні. Вірш - Казка про сім неділь у тижні.

Анатолій Костецький. Де літо живе. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Віктора Боковні. Вірш - Казка про сім неділь у тижні.

3

Наступного ранку,
о пів на десяту,
прокинувся ледар
у власній кімнаті,
покліпав очима зі сну,
позіхнув —
і вмить пригадав
про пригоду нічну!

Підскочив хутчіш,
календар відшукав,
поглянув у нього —
і мало не впав:
з листочка,
де мусило йти
«понеділок»,
до нього
всміхнулося слово
«неділя»!..

Сергій,
не повіривши
власним очам,
ще швидше
гортать календарик
почав.
Гортав і гортав,
а листки шелестіли:
«Неділя, 
неділя, 
неділя...»

«Неділя!..»

— Урра-аа! —
заволав
третьокласник і ледар. —
Так, значить, 
до школи ходити 
не треба!
Так, значить, 
насправді
у тижні всі дні
віднині й довіку 
тепер —
вихідні!..

 

Анатолій Костецький. Де літо живе. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Віктора Боковні. Вірш - Казка про сім неділь у тижні.

 

4

Тепер у Сергія —
свободи удосталь:
захочеш —
і зранку лягай собі
у постіль,
бо в школі уроків
нема все одно!
А хочеш —
іди в зоопарк 
чи в кіно...

Підкинув наш ледар
угору п'ятак —
і випало:
їхати у зоопарк!

Все б гарно!..
Та тільки —
трамваї не ходять,
бо транспорт увесь —
вихідний
відсьогодні!

«Ач, мудрі які
спочивати б їм тільки!» —
подумав Сергій —
і поплентався пішки...

Нарешті
дістався ледь-ледь
до воріт —
поглянув...
Та що це?!
Зачинено вхід!
А поруч —
об'ява висить 
на стіні:
«Тепер в зоопарку 
всі дні -
вихідні!»

Від розпачу в ледаря
зуб заболів,
ще й так,
що від болю
гуде в голові!

Помчав до лікарні
бідаха -
та марно!
Усі лікарі —
вихідні
у лікарнях...

Вернувся додому
наш ледар сумний.
Вмикає скоріше
екран рятівний,
а там,
на екрані —
слова лиш одні:
«У нас, 
в телестудії, 
всі —
вихідні!..»

 

 

5

І тут за хвилину
збагнув третьокласник,
що сталося в місті
страшенне нещастя,
бо всі —
не працюють,
бо всі —
спочивають!..

Лікарні закрито,
не ходять трамваї,
і годі чекати
від друзів листів —
всі пошти
зосталися без поштарів!

Шофери і вчені,
майстри і міністри —
ніхто
не працює
у нашому місті,
бо всі —
вихідні,
тож од ранку до ночі
роби — 
що завгодно,
гуляй — 
скільки хочеш!..

Так чом же 
ніхто не співа, 
не танцює?
Так чом же 
навколо всі люди 
сумують?
То звісно — чому!
Бо без праці та діла
не може 
лишатися довго
людина!
Бо лікар — не лікар,
коли не лікує,
бо кухар — не кухар,
коли не готує,
а льотчик — не льотчик,
коли він без неба...
Робота улюблена —
кожному треба!..

 

 

 

6

І стало 
Сергію страшніше,
ніж вчора!
І вигукнув він:
— У-у, негіднику чорний,
лукавий професор,
підступний фон Брукк!
Ех, тільки б 
мені ти потрапив 
до рук!..

І ледь він устиг
ці слова проказати —
як постать фон Брукка
з'явилась в кімнаті.

— Ти кликав?
Так ось я! —
сказав він Сергію.
— Хоч я -
вихідний,
та здійсню твою мрію!..

Сергія 
удруге не треба 
просити.
Усе зрозумівши,
він зойкнув щосили:
— Хай стане скоріше
усе, як раніше:
одна лиш неділя
хай буде у тижні!..

І тільки
останні слова
відлунали, -
здригнулась підлога —
і Брукка не стало...

Анатолій Костецький. Де літо живе. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Віктора Боковні. Вірш - Казка про сім неділь у тижні.

 

7

І знову навколо усе —
як раніше:
всі дні,
як і треба,
у кожному тижні!

І знову
по рейках спішать
поїзди,
і знову
до друзів надходять
листи,
знов лікар —
лікує,
а кухар — готує,
і майстер
над справами зранку
мудрує,
спішать на роботу
в трамваях
міністри...
Всі — 
знову щасливі
у нашому місті!

Сергія тепер  
не взнати нікому:
уже не тікає
зі школи додому,
а разом із класом
саджає дерева,
збирає насіння
чи брухт металевий,
майструє шпаківні,
щоб птаство зустріти...

А так, як раніше,—
не думає жити,
бо знає чудово,
що радість і щастя
приходять не ледарям,
а роботящим!

 

Анатолій Костецький. Де літо живе. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Малюнки Віктора Боковні. Вірш - Казка про сім неділь у тижні.

За матеріалами: Анатолій Костецький. "Де літо живе?" Вірші для дітей. Малюнки Віктора Боковні. Київ, видавництво «Веселка», 1986 р., 32 с.

 

 

 Більше гумору для дітей на нашому сайті:

смішинки
 У цьому розділі пропонуємо до читання і підняття настрою різноманітні віршовані жарти від Грицька Бойка, Василя Шаройка, Миколи Сингаївського, Анатолія Костецького, Євгена Летюка, Віктора Насипаного, Андрія Линника, Сергія Воскрекасенка, Павла Глазового, Степана Олійника, Анатолія Качана та інших українських авторів. А ще - гумористичне оповідання Ярослава Стельмаха "Нахаба". Дивіться також - гуморески та усмішки з народного українського та іноземного гумору.

 Більше віршів про школу:

Вірші про школу, вірші для детей
Школа - надзвичайно важливе місце для формування світогляду і розвитку сучасної людини. Багато відомих людей висловлювали свої думки щодо значення школи, і навіть присвячували шкільному життю свої твори. Нижче пропонуються вірші про школу від відомих українських поетів.

Інші твори Анатолія Костецького на нашому сайті:

Анатолій Костецький, вірші для дітей
Анатолій Костецький — улюбленець дітвори. Він служив дитячій літературі більше тридцяти років і за цей час встиг подарувати дітям понад п’ятдесят книг. Ті книги — це велике художнє Дитяче місто, у якому живуть хлопчики та дівчатка, як і в житті, з найрізноманітнішими характерами. Письменник умів говорити зі своїми малими читачами про найскладніші життєві проблеми — з повною серйозністю чи гумором, але неодмінно — із любов’ю, взаєморозумінням та повагою. Він майстерно поєднував дитячі мрії та фантазії з реальним світом. Мабуть, тому, що й сам у дитинстві мав велику мрію — стати письменником, і ця мрія його здійснилася. Анатолій Костецький написав близько тисячі віршів для дітей і багато цікавих прозових творів, які виховують дітей добром, щирістю і правдою. 

Останні коментарі до сторінки
«Жартівливі віршики про школу і школярів від Анатолія Костецького»:
Карина , 2018-03-04 11:59:33, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 1     + Додати коментар