Вірші-смішинки Грицька Бойка про школу (читати та слухати, відео)

МАРИНКА ТА ГАЛИНКА

Сьогодні Маринка
Уроків не знала.
Домашнє завдання
В Галинки списала.

Зі школи додому 
Вернулись дівчатка.
І тут повторилось
Усе в них спочатку.

Удома Маринка 
Отак міркувала:
«Сьогодні в Галинки 
Уроки списала.

Чого ж я завдання 
Робити спішу?
І завтра в Галинки 
Уроки спишу!»

Галинка ж удома 
Отак міркувала: 
«Сьогодні Маринка 
У мене списала.

Чого ж я завдання 
Робити спішу?
Його у Маринки 
Я завтра спишу!»

А ранком у школі 
Зустрілися двоє. 
Спочатку дівчатка 
Зраділи обоє.

Та стала Маринка 
Галинку питати:
— Чи можна іще раз 
У тебе списати?
 
Галинка у сльози:
— От бачиш, яка ти,—
Я думала в тебе
Сьогодні списати!..

До столу учителька
Їх запросила
І порівну двійку
На двох розділила.

КРУТЬКО

Толі в класі не сидиться, 
Непосиді все б крутиться.
То щипа свого сусіда,
То поглядує навкруг,
То під партою обіда,
То на парті ловить мух...

Хтось запитує у Толі:
- Ти завжди крутько такий? 
- Ні, не кожен день я в школі, 
У неділю ж — вихідний!

* * *

ЗНАЙШОВ ТЕМУ

У шкільну газету Юра 
Мав подать карикатури.

Каже Юра жартома:
— Теми вдалої нема...

Хоч би ти, Мишко, побився,-
Я б тебе намалював.

Тут Мишко як розізлився — 
Штурхана Юркові дав!
 
А Юрко підставив ногу.
Бац! — і впали на підлогу, 
Учепились за чуби,
Аж тріщать у них лоби...

От і тема є у Юри 
Аж на дві карикатури!

* * *

ОБІЦЯЛЬНИК

Митрофанка в школі й дома 
Обіцяльником звемо ми.
Та і як його не звать?— 
Любить хлопець обіцять.

Тільки те, що обіцяє,
Він одразу ж забуває...

Всі сміються з Митрофанка:
- На наступних зборах ланки, 
Коли будеш виступать, 
Обіцяй... НЕ ОБІЦЯТЬ!

ДВА МИКОЛИ

В нашій школі два Миколи,
Два любителі футбола.
 
Правду скажем: добре грають 
Та уроки забувають.
І тому в обох Микол 
У журналі «кол» та «кол».

Невеселі вийшли з школи.
І сьогодні два Миколи 
Стали хлопці міркувать:
— Як же нам дістати "п’ять" **? 

І сказав один Микола:
— Може, кинути футбола?
А Микола до Миколи:
— Що? Футбола? Та ніколи!
Я придумав, ти послухай,— 
Другу він шепнув на вухо,—
І в футбола будем грати,
І уроки готувати 
Ми по перзі, як брати:
Я — сьогодні, завтра — ти. 
Вчитель здумає, спитать 
Хоч один з нас буде знать!

Підбадьорений Микола 
До півдня ганя в футбола.
За уроки — ні-ні-ні!
Вчить сьогодні не мені!
 
А назавтра знов-таки 
У Микол все навпаки. 
Другий вже тепер Микола 
До півдня ганя в футбола. 
За уроки — ні-ні-ні!!— 
Вчить сьогодні не мені!

Та Миколам, як на зло, 
Знов-таки не повезло: 
Вчитель з них того питав, 
Хто в футбола все ганяв. 
Ось чому в обох Микол 
У журналі «кол» та «кол»!

ЩОБ НЕ ЗАПІЗНИТИСЬ

Мама черепаха
В серпні перший раз
Проводжала сина
В школу, в перший клас.
А чому це в серпні?
Ясно нам чому:
Щоб не запізнитись
На урок йому!

* * *

ЗМАГАННЯ

— Чого з ганчірками весь клас?
— За чистоту змагання в нас!
— Ну, а чого так розкричались?
— Бо ми за тишу вже змагались!

* * *

ДЕ ІВАНКО?

— Де Іванко? — запитав
наш учитель Тому.
— Та він ногу поламав
і побіг додому!

* * *

ПОЯСНИЛА

— Чого увесь урок ти, Лідо,
пасешся в зошиті сусіда?
— Перевіряю я Семена:
чи вірно він списав у мене?

* * *

ШВИДКО ВІДПОВІВ

Коли прийшов зі школи внук,
Дідусь щоденник взяв до рук:
— За віщо двійку ти схопив?
— За те, що швидко відповів...
— За те, що швидко? — гримнув дід.
За це ж п'ятірки ставить слід!
— Та що ви, діду, кричите?
Сказав я швидко, та не те...

ЗАГОРДИЛАСЬ

Серед кращих учениць 
В обласній газеті 
Усміхалась читачам 
Оля на портреті.

Цілу дюжину газет 
Накупила Оля — 
Дарувала всім своїм 
Подругам у школі.

А сестричка по селу 
Довго щебетала:
«Нашу Олечку тепер 
Вся країна взнала!»

Запишалося дівча, 
Подруг сторониться. 
Стала Олечка на всіх 
Звисока дивиться. 

Йде, а кирпа догори,— 
Загордилась дуже...
Ми гукнули:— Подивись,
Ти зайшла в калюжу!
 

 
* * *

ІСТОРІЯ З ГЕОГРАФІЄЮ

Ви б, напевне, теж сміялись:
Ось історія яка 
З географією сталась 
В нашім класі у Юрка.

В нього правило своє:
Карту не вивчати,
Бо на ній всі назви є — 
Можна прочитати.

Встав Юрко з-за парти 
І пішов до карти...

Та даремно він старався 
І уважно придивлявся — 
Зовсім написів нема:
Карта, бачите, «німа»,
Не така, як вчора.
Тож попробуй відгадай,
Де Карпати, і Дунай,
І Каспійське море?!.

Перед класом коло карти 
Він розгублено стояв 
І відомі всім Карпати 
Десь у Франції шукав!

* * *

ПРО КУЛЬТУРУ ШКОЛЯРА*

Наш Валерій виступать 
Готувався днів із п’ять.
Добре готувався —
Та перестарався.

Став до столу — і мовчок... 
Позіхнув у кулачок,
Пальцем носа копирснув, 
Рукавами піт змахнув,
Потім ще й почухав 
Нігтями за вухом.
Підсмикнув штанці Валера...

В класі засміялись:
«ПРО КУЛЬТУРУ ШКОЛЯРА*» 
Доповідь та звалась!

* * *

ХТО ЧИМ ХВАЛИТЬСЯ

—    Починаю я завжди 
Першим перекличку!

—    А я першим на труді 
Вистругав поличку!

—    А я першим весь урок 
Руку підіймаю!

—    А я... першим на дзвінок 
З класу вибігаю!!!

* * *

ДЕ БУКВАРИК?

—    Де твій букварик?
—    В портфелі новому.

—    Ну, а портфель де?
—    У столику дома.

—    Взяв би із столу.
—    Так стіл же замкнувся...

—    То відімкнув би.
—    Ключа я забувся...

—    Де ж це той ключ?
—    У портфелі новому.

—    Ну, а портфель де?
—    У столику дома.

«КОНСУЛЬТАНТ»

Весною біля школи 
Усім знайшлося діло:
Гуртом ямки копали 
І деревця садили.

Один Мишко тинявся 
І потирав долоні,—
Він був за консультанта 
У нашому загоні.

До кожного підходив,
Повчав нас без упину:
—    На дно насипте гною,
А зверху — вогку глину!

Та корінь засипайте 
Мерщій, Катюшо й Людо,— 
Бо яблунька засохне 
І яблук тут не буде.

—    Авжеж не буде яблук,— 
Промовила Катюша,—
Бо це, як хочеш знати,
НЕ ЯБЛУНЬКА, А ГРУША!

* * *

ПОБІГ І ПРИБІГ

—    Розкажи, як в змаганнях шкільних 
Ти із бігу усіх переміг?..
—    Ну, спочатку я, значить, — побіг, 
Ну, а потім я, значить,— прибіг!

* * *

ПРО ПЕРО І ЧОРНИЛО

—    Що це в тебе знов-таки 
Двійки в зошит сіли?
У диктантах помилки 
Знов зачервоніли?

—    І чого б я приставав? 
Бачиш, яке діло —
Я перо погане мав 
І рідке чорнило...

—    Ти вже краще помовчи! 
Не мели смішного!.. 
Запиши собі й завчи 
Віршика такого:

«Хто правопис твердо зна, 
Той і пише вміло 
І ніколи не пеня 
На перо й чорнило!»

* * *

СОНЛИВИЦЯ

Рот кривиться і кривиться 
В Михайла-позіхайла: 
Лінивиця-сонливиця 
Напала на Михайла.

Сусід на нього дивиться 
І сам сидить-куняє.
І ось уже сонливиця 
Всім класом позіхає.

Уже і вчитель кривиться... 
І тут нам смішно стало:
Лінивиці-сонливиці 
Неначе й не бувало!

* * *

ПРО ЩОДЕННИК

Вова в класі, коло дошки, 
Завдання не знав нітрошки. 
Невеселий, як ніколи, 
Повертався він із школи. 

«Треба двійку приховати, 
Щоб не знали мама й тато.
А як виправлю на "п’ять" ** — 
Можна буде й показать».

У сараї, там, де дрова, 
Заховав щоденник Вова. 
Заховав і в двір побіг 
До однолітків своїх...

А назавтра вчитель знову 
Викликав до дошки Вову. 
Ну, а Вова коло дошки 
Завдання не зна нітрошки!.. 
І вчорашнього не знає,
Ще й щоденника не має... 

Ще й до школи мати Вови 
Розхвильована прийшла,
Бо в сараї, там, де дрова, 
Двійку Вовину знайшла!

* * *

П'ЯТІРКА**

—    Сьогодні ми диктант писали!
—    То що ти хочеш цим сказать?
—    П’ятірок в нас тепер чимало!
—    Напевно, вже і в тебе п’ять?
—    Та ні, у мене лиш четвірка...
—    Чому ж не п’ять, скажи, хлопча? 
І тут малий зітхає гірко:
—    П’ятірок всім не вистача...

ТЕЖ САМЕ

— Ну, хіба таке годиться?!
В тебе знову одиниця!
— А мене сьогодні, мамо,
Запитали знов те ж саме!

* * *

ПОДРУЖКИ-ГОВОРУШКИ

В нашім класі є подружки, 
Дві подружки-говорушки.
Так усі їх стали звать,
Бо подружки на уроках, 
Мов сполохані сороки, 
Цокотять і цокотять.

Говорушки Клава й Мила 
На уроках говорили 
Про морозиво та квас,
А учора, а учора 
На загальних наших зборах 
Говорив про них весь клас!

Говорушки Клава й Мила 
На уроках говорили,
А на зборах — навпаки: 
Червоніли і мовчали,
Наче в рот води набрали,— 
Проковтнули язики!

* * *

ЗА ЩО ДВІЙКА!

—    За що двійка?
—    За казки!
—    Що? Не вмів читати?
—    Ні, я добре прочитав, 
Можу й розказати...

—    За що ж двійка?
—    За казки!
—    Ну й задав мороку!..
—    Ох, на співах я читав 
Їх під час уроку...

* * *

ЧОГО ТІЛЬКИ НЕМА!

На наших шкільних зборах* 
Хвалився голова.
Із уст його злітали 
Самі гучні слова.

Він бив себе у груди 
Руками обома:
— У нашому загоні 
Чого тільки нема!

І справді, голова наш 
Хвалився недарма: 
Нема ладу у класі 
І чистоти немає, 
Немає дисципліни 
Й відмінників нема!

* * *

ВИКРУТИВСЯ

Учитель у класі 
Питає Миколу:
—    Чому ти два дні 
Не приходив у школу
—    Та я позавчора І
шов через річку, 
Крізь лід провалився 
В холодну водичку. 
Весь день після того 
Лежав і хворів,
А мама аж двох 
Привела лікарів...
— А вчора якраз 
Біля вашого двору,
До школи йдучи,
Я із лікарем стрівся.
Ну, думаю, вчитель наш 
Теж провалився!

* * *

ПРО ГАВРИЛА І ЧОРНИЛО

—    Що робить? — пита Гаврило.— 
Я ковтнув чорнила...

—    Проковтни ще й промокатку,— 
Буде все в порядку!