Усмішки і жарти про дітей (за народними мотивами)

 

УСМІШКИ І ЖАРТИ ПРО ДІТЕЙ (ЗА НАРОДНИМИ МОТИВАМИ)

 

Казка

 

* * *

 

Як же познайомилися?

 

* * *

 

Вірна прикмета

 

* * *

 

Хто кого тягне

 

* * *

 

Як звати

 

* * *

 

Сильний лелека

 

* * *

 

Синок

 

* * *

 

Лихий собака

 

* * *

 

Зробив заздалегідь

 

* * *

 

Лист

 

* * *

 

Про зуб

 

* * *

 

Хто раніше

 

​* * *

 

Забувся

 

* * *

Курка розцвіла

 

* * *

 

Андрійкова ніч

 

* * *

 

Є сенс

 

* * *

 

Азбука

 

​* * *

 

Полярник

 

​* * *

 

Підпережись

 

* * *

 

Хто ж був перший?

 

* * *

 

Біля телевізора

 

* * *

 

Добрий син у батька

 

* * *

 

Тримається

 

* * *

 

Дід і онук

 

* * *

 

Поправка

 

* * *

 

Де мати?

 

* * *

 

Сама себе покарала

 

* * *

 

Розміркував

 

* * *

 

До чого належать вуха

 

* * *

 

 

Розбита спадщина

—    Мамо, ти пам’ятаєш вазу, яка переходить у нашій родині з покоління в покоління?
—    Так, ну і що?
—    Так-от, моє покоління її щойно розбило.

 

* * *

 

Повечеряв

В одного чоловіка була чималенька сім’я. Якось посідали вечеряти. Накинулись на миску, не встигає мати підсипати. А один все щось сказати хоче.
—    Мамо, у мене...
А батько його хрусь по лобі ложкою:
—    Скільки вам говорити, щоб за вечерею мовчки сиділи? Потім скажеш.
Закінчилась вечеря.
—    Ну, що тобі? — питає мати.
—    У мене ложки немає.

* * *

 

Провчив

Прокинувся ранком син і з постелі почав розповідати батькові, який саме заступильно вистругував:
— Ну й сон же добрячий снився! Начебто іду полем, і бац — мішок золота... Несу, значить, його, аж дивлюсь — на деревах пташки сидять. Та до того вже дивовижні, що і в казках про подібні не чувано. Поставив я мішок на землю та давай їх розглядати, а коли нагнувся... золото хтось вкрав...
Тут батько як огріє сина заступильном межи плечі:
— Вічно ти гав ловиш!

* * *

Умовний рефлекс

Були в батька дуже ледачі сини. Ото сплять, доки сонце не припече, а їсти так відразу встають.
Одного разу треба було перевезти снопи, та рано, щоб вони, чого доброго, не пообсипались.
—    Хлопці, вставайте! — гукає батько, а сини хропуть, аж луна йде.
Тоді батько розпік сковороду та на гаряче дно кухоль води вилив.
Вода як затріщить, як зашипить. Хлопців з ліжка як вітром здуло. Миттю до столу посідали.
Подивилися вони на батькову хитрість та й кажуть:
—    А ми думали, що то сало шкварчить.

 

* * *

 

«Пожалів»

Батько з сином молотили ціпами жито на току. Надвечір син і каже батькові:
—    Ідіть, тату, додому, відпочиньте та заодно й пшона натовчіть.

* * *

 

Хазяйський син

Вирішив батько відвідати сина, який в армії служив. Повернувся додому, а сусіди питають:
—    Ну що, Свириде, бачили сина?
—    Аякже, бачив.
—    То й як він там?
—    Хвалити бога, добре. Сказано: хазяйська дитина. У нього коні добрі, бочка дубова, і возить на кухню воду.
—    А Мокрининого Петра не бачили?
—    Бачив і того.
—    А він же як?
—    Що ви з нього хочете. Був тут кручений і там такий. Зібрав чоловік тридцять і крутить ними: то наліво, то направо, то лягай, то вставай...

 

* * *

 

Чому жінки фарбуються

—    Тату, чому індійці фарбують обличчя?
—    Це вони роблять тоді, коли йдуть на війну. Через деякий час, син вбігає до хати і кричить:
—    Тату, йди подивися. Мама готується на війну!
Пояснив батько
—    Тату, чому, коли дмухнути на вогник свічки, то він загасає?
—    Гм... тому... м-м... Та-ак... Тому... (нервово). Не дмухай, дурню, от і не загасне.

 

* * *

 

Байка

—    Тату, що таке байка?
—    А це коли тварини, ну, прикладом, осел і свиня, розмовляють так, як оце ми з тобою.

 

* * *

 

Не вистачає четвертого

—    Піди, синку, до дядька Івана та погукай його у дурня грати.
Синок побіг і каже:
—    Дядьку, батько казали, щоб ви ішли до нас, бо не вистачає четвертого дурня...

 

* * *

 

Дві душі

—    Тату, а в нас дві душі?
—    Чому це ти так говориш?
—    Бо дві душі. Як холодно — одна дме тепло на замерзлі пальці, а як гарячий чай — то студить холодна душа.

 

* * *

 

Погроза

— Ну, добре, бабусю. От коли я буду старенький, а ти мала, я тобі теж нічого не дозволятиму.

 

* * *

 

Безвихідне становище

—    Що з тобою, хлопчику, чому ти плачеш?
—    Мати наказала, щоб я не переходив вулицю, доки не проїде трамвай, а на цій вулиці немає трамвая...

* * *

 

Цікава донька

Молода жінка каже до своєї подруги:
—    Ах, я так люблю танцювати. Як була дівчиною, щодня ходила в клуб на танці.
А її трирічна донька й питає:
—    Мамо, з ким же я була вдома, коли ти на танці ходила?

* * *

 

Перевірив

—    На тобі, Юрку, гроші, піди в магазин і купи два кілограми яблук. Та скажи тьоті, щоб хороших зважила, бо це для гостей.
Купив хлопчик яблук і, йдучи додому, кожне понадгризав.
—    А що, Юрку, чи добрих ти купив яблук?
—    Добрих, мамо. Поганого немає жодного. Я кожне куштував.

* * *

Не міг порахувати

Одного разу батько послав свого сина, щоб той порахував кіз, які паслися в лузі. Син пішов і швидко повернувся.
—    Ну як, порахував? — запитав батько.
—    Та нарахував дев’ять, а одна коза так стрибала, що я не міг її порахувати, — відповів син.

* * *

Тісто очі витріщило

Мати учинила тісто і поставила на печі, щоб підійшло. А маленькі котенята гралися на комині над макітрою. От одне плюсь та й упало в тісто. А мати тим часом сина просить:
—    Полізь, сипку, на піч, подивись, чи зійшло тісто.
—    Ой мамо, ідіть скоріше сюди, — тісто зійшло, уже й очі витріщило! — гукає синок з печі.

* * *

 

Маленький помічник

Івась. Моя мама шила мені сьогодні сорочку, а я їй допомагав.
Василько. Як же ти це робив?
Івась. Сидів тихенько.

* * *

 

Куди дивився

—    Чому ти одів штанці задом наперед? — питає батько трирічного сина.
—    То не я, то Оленка мені наділа.
—    А ти ж куди дивився?
—    У вікно.

* * *

Тато приїхав

Листоноша приніс листа. Маленький Михась розірвав конверта і, побачивши невеличке фото, побіг до мами на роботу.
—    Мамо, тато приїхав! — вигукнув голосно.
—    А де ж він?
—    У конверті.

* * *

Ледве приспав

Дитина дуже добре почуває себе поміж старшими на вечорницях. Але настає десять годин, батько бере сипа і вкладає в ліжко в сусідній кімнаті. Сам лишається, щоб приспати. Минає година, друга... Раптом двері кімнати відчиняються й тихо виходить Іванко.
—    Ледве вдалося приспати старого...

* * *

Без імені

—    Як звешся, хлопчику?
—    Я не знаю.
—    А як же тебе кличуть удома?
—    Батько каже: шибенику; мама — збитошнику; баба — опришку; дідо — розбійнику, а тітка — люципере.

* * *

Зачиталася

—    Мамусю, як називається та станція, з якої тільки-но вирушили? — питає маленька донечка.
—    Не знаю, і не заважай мені. Бачиш — я читаю.
—    Жаль, що не знаєш. А наш Петрик там зійшов з поїзда...

* * *

Вихований

—    Як вам подобається наш синок?
—    Дуже мила й вихована дитина, але... мені здається, що він має мене за лікаря.
—    А то чому?
—    Бо коли я ввійшов, він показав мені язика.

* * *

Піймав

—    Сором, Мартине! Коли я була така мала, як ти, я не вміла брехати.
—    А коли ж навчилася, мамо?

* * *

 

Розумний Івась

—    Чого плачеш, Івасю?
—    Загубив копійку.
—    На тобі дві копійки, та тільки не плач.
Івась узяв дві копійки, сховав та як заплаче знову.
—    Та чого ж ти ще плачеш?
—    Як же мені не плакати? Якби не загубив тієї копійки, то вже мав би три.

* * *

 

Уважна

Після обіду мати йде на кухню, а дочка вслід гукає:
- Ні, мамо, не хочу я, щоб ти і в день свого народження а посуд! Облиш його на завтра...

* * *

У кожного свій смак

—    Сподобалося тобі, Стасику, на весіллі?
—    Ні.
—    А то чому ж?
—   Бо всі там наїлися чогось гіркого й весь час про це кричали.

* * *

 

Вже й до наших добираються

Одружився чоловік, що мав від першої жінки трьох дітей, удруге. А в нової дружини своїх було троє. Та й потім ще народилися.
Коли, бувало, діти поб’ються, жінка кричить чоловікові.
— Та спини їх, гемонських! Бачиш, твої моїх б’ють, вже й до наших добираються.

* * *

Пасинкам по половинці, а синові ціленький

Обділила мачуха двох своїх пасинків — кожного цілим пиріжком, а синові жодного не дала та й каже пасинкам:
— А ви ж дайте моєму синові хоч по половинці...

 

* * *

 

Зрівняв рахунок

—  Що це ти так погано працюєш? — сказав батько синові.— Я дві лопати землі кидаю, а ти одну.
Попрацювавши  до  обіду,  прийшли  вони додому  й  сіли обідати. Тоді син і каже батькові:
—  Дивись, батьку, поки ти один раз донесеш ложку до рота, я дві. Тепер рахунок рівний — три на три.

 

* * *

 

Від чого сиве волосся

—  Мамо, чому ти маєш так багато сивого волосся?
—  Це тому, дитино, що ти так багато мені клопоту робила.
—  Ой, мамко, то ви мусили бабці дуже багато клопоту наробити, коли вони такі білі, як сніг.

 

* * *

 

 Чемна дитина

Тітка почастувала Василька солодким пиріжком.
—  Синку, що треба сказати, коли тобі щось дають? — питає Василькова мати.
—  Дайте ще, — не задумуючись відповів хлопчина.

 

* * *

 

Помічник

Дідусь коле дроза, а внук питає:
—  Дідусю! Чому, коли б'єте, говорите: «Гах»?
—  Так легше рубати.
—  То давайте я допоможу. Ви рубайте, а я буду приказувати: «Гах»!

 

* * *

 

Не вгадала

—  Васильку, — говорить Орися, — чому ти такий замурзаний? Я навіть можу вгадати, що ти сьогодні їв.
—  Угадай.
—  Яєчню.
—  А от і не вгадала. То я ще вчора яєчню їв.

 

* * *

 

Чому це так?

Мати: "Юрко, сьогодні вранці я залишила в буфеті два медяники. А зараз там один. Чому це так?"

Юрко: "Бо було темно, мамо, і я другого не побачив."

 

* * *

 

Батько вдома

Перед дверима дому сидить маленький хлопчик. До нього підходить якийсь чоловік і питає:
—  Тато вдома?                                               
—  Так.               
Чоловік дзвонить, але ніхто не виходить з хати. Тоді він злісно каже хлопцеві:
—  Ти кажеш, що батько вдома, чому ж дверей ніхто не відкриває?
—  Не знаю, ми тут не живемо.

 

* * *

 

Хитрий хлопець

—  Мамо, дайте мені горіхів.
—  Добре, візьми собі повну жменю.
—  Аж повну жменю? То ви краще дайте свою жменю, ваша більша.

 

* * *

 

По-братськи

Дає батько старшому синові пакунок з цукерками  і  говорить:
—  Поділися з Павликом по-братськи.
—  Як це по-братськи?
—  А так: йому дай більше, а собі візьми менше.
—  Е, ні! Ти краще віддай йому пакунок, хай він поділиться зі мною по-братськи.

 

* * *

 

Поділив

Мама. Ти поділив, Петрусю, троє тістечок, що я тобі дала, порівну на себе й Галю?
Петрусь. Еге... тільки я ніяк не міг поділити порівну три, то я спершу одне з'їв.

 

* * *

 

Мама захворіли

Маленька дівчинка прийшла до сусідки.
—  Здрастуй, Маринко, що тобі?
—  Мої мама дуже, дуже захворіли. І їм хочеться варення. З полуниць... — скоромовкою відказала.
—  Ото лихо! А у віщо тобі дати варення? Ти взяла склянку чи блюдечко?
—  Нічого не треба. Я тут із'їм.

 

* * *

 

Не міг порахувати

Одного разу батько послав сина, щоб той порахував кіз у лузі.
Син пішов і швидко повернувся.
— Ну як, порахував? — запитав батько.
— Та нарахував дев'ять, а одна коза так стрибала, що я не міг її порахувати, — відповів син.

 

* * *

 

Вузлик на хусточці

—  Чому в тебе на хусточці вузлик зав'язаний?
—  То старша сестричка зав'язала, щоб я не забула її листа в скриньку вкинути.
—  ї ти не забула?
—  Ні, сестричка забула дати мені того листа.

 

* * *

 

Не дістав

—  Понеси, синку, повісь на сонці сорочку, хай сохне. Вернувся через хвилинку Яшко в хату з сорочкою.
—  Чому ж ти не повісив? — питає мати.
—  Не дістав до сонця.

 

* * *

 

Розумна така дитина

Народилася довгождана дитина. Рік їй минув і не розмовляє. Два роки їй, а вона все не розмовляє. Минуло їй три роки — мовчить. Четвертий рік пішов...
Мати сидить і годує її кашею. І раптом дитина заговорила:
—  Пересолено.
Мати до неї:
—  Чому ж ти, мій миленький, весь час мовчав?
—  А тому, що весь час було нормально.

 

* * *

 

Ще свисніть

Поверталися батько та синок із міста поїздом. На голові у сина був новенький капелюх. Хлопець весь час визирав у відчинене вікно.
Батько й каже йому:
— Не визирай, бо вітер зірве капелюха...
Але хлопець не слухав. Тоді батько підкрався до сина і, коли той визирнув у вікно, зняв капелюха.
—  А що я тобі казав? — мовив батько. — Пропав капелюх.
Син почав плакати, і, щоб заспокоїти його, батько сказав:
—  Не плач, ось я зараз свисну, і капелюх повернеться.
Син глянув у вікно, а батько в цей час свиснув і одяг йому капелюх на голову.
Хлопцеві це дуже сподобалося. Він посміхнувся, зняв капелюх і, викинувши його у вікно, мовив:
— Ану, тату, ще свисніть...

 

* * *

 

Обіцянка

—  Татусю, подаруй мені барабан.
—  Я б подарував, синку, та боюсь, що ти заважатимеш мені працювати.
—  Що ти, татусю! Я тільки тоді буду барабанити, коли...
коли ти спатимеш.

 

* * *

 

Зрозумів

На уроці учитель спитав одного неуважного учня:
—  Коли найкраще рвати яблука? Учень не задумуючись випалив:
—  Як собака прив'язаний.

 

* * *

 

Навчив

—  Скільки буде три та п'ять?
—  Не знаю.
—  Ну от як я візьму й покладу тобі в кишеню три копійки і п'ять копійок, скільки буде?
—  Нічого не буде.
—  Та чого ж не буде?
—  У мене в кишені дірка.   

 

* * *

 

Теж забули

Першокласниця на уроці декламувала вірш і збилася. Настала прикра пауза. Учениця повернулася до вчительки, чекаючи, що вона підкаже... Потім спитала:
—  Що, ви теж забули?

 

* * *

 

Все я та я

—  Вставай,  Петрику, — будить   мати  першокласника, — пора до школи збиратися.
—  Не хочу, — пхикає Петрусь, — все я та я, хай ще Оленка піде, — показав на меншу сестру.

 

* * *

 

Чи дорого коштує

—  Скажи, тату, чорнило дорого коштує?
—  Ні, дешево. А чому це тебе цікавить?
—  Мама дуже сердиться, що я вилив чорнило на скатертину.

 

* * *

 

Далеко поїдете...

Машина зупинилась. Шофер крутив ручку, а двигун і не чхне. За цим спостерігав хлопчик, що тримав у руках свого Іграшкового автомобіля.
—  Дядю, чуєте? Ви, мабуть, далеко поїдете?
—  То ж чому? — витер з лоба піт водій.
—  А так довго накручуєте свою машину.

 

* * *

 

Хворий будинок

Йдучи з мамою вулицею, дівчинка побачила на одному з будинків термометр і запитала:
—  Мамо, а що це таке?
—  Термометр, — відповіла мати.
—  То будинок теж хворіє?

 

* * *

 

Додумався

Читав батько малому синові казочку про рибалку і золоту рибку. Коли дійшов до того місця, де вередлива баба вчетверте посилає діда до моря просити рибку, син і каже:
—  Невже дід не додумається попросити рибку, щоб вона йому другу бабу дала?

 

* * *

 

Купила сметани

—  Збігай, доню, купи сметани. Ось глечик і гроші. Купищ на всі, кілограм.
Продавщиця налила у глечик сметану та й питає:
—  А гроші де?
—  Та там же, у глечику,— відповіла Оля.

 

За матеріалами: "Народні усмішки". Анекдоти, жарти, дотепи, бувальщини, небилиці. Складач – Павло Гальченко. Малюнки Анатолія Василенка. Київ, видавництво "Дніпро", 1986 р.,  стор.  97 - 115.

 

 

  Більше гумористичних творів на "Малій Сторінці":