На сайті
Дошка оголошень Додати оголошення

Усмішки і жарти про дітей (за народними мотивами)


Народні усмішки. Усмішки і жарти про дітей, за народними мотивами

 

УСМІШКИ І ЖАРТИ ПРО ДІТЕЙ (ЗА НАРОДНИМИ МОТИВАМИ)

 

Казка

 

Мамусю, любите слухати казки?
—    Авжеж, моя дитино.
—    Хочете, щоб яку розказала?
—    Розкажи, серце.
—    А чи сподобається вона вам?
—    Певно.
—    Але вона зовсім недовга.
—    Та розказуй уже.
—    Була собі... пляшка на олію, і я її... розбила.
 

 

* * *

 

Як же познайомилися?

 

—    Мамо, а де ти народилася?
—    В Києві.
—    А тато?
—    Тато — у Львові.
—    А я де народилася?
—    Ти в Ужгороді.
—    А як же ми всі троє познайомилися?
 

 

* * *

 

Вірна прикмета

 

—    Мамо, а в нас знову буде дощ?
—    Чого ти так думаєш, синку?
—    Барометр упав.
—    А ти звідки знаєш?
—    Я його сам упустив...
 

 

* * *

 

Хто кого тягне

 

Мати до малого хлопчика:
—    Перестань тягнути кота за хвіст!
—    А я його зовсім не тягну.
—    Але ж я бачу!
—  То він тягне. Я тільки тримаю.
 

 

* * *

 

Як звати

 

—    Як тебе звати, хлопче?
—    А так, як мого тата.
—    А тата ж твого як?
—    А так, як мене.
—    Ну, то скажи, як тебе кличуть, коли час їсти?
—    О, мене їсти кликати не треба, я сам приходжу.
 

 

* * *

 

Сильний лелека

 

—    Мамо, звідки я взявся?
—    Тебе лелека приніс.
—    І тебе теж лелека приніс?
—    Звичайно... — відповідає мати.
Сергійко подумав-подумав і каже:
—    То, мабуть, був дуже сильний лелека, як вертольот...
 

 

Усмішки і жарти про дітей (за народними мотивами). Сильний лелека.

* * *

 

Синок

 

—    Ваш син кинув каменюку в мою машину.
—    Ну й що, влучив?
—    Та ні, бог милував.
—    Ну, тоді це не мій синок.
 

 

* * *

 

Лихий собака

 

—    Ваш собака, дядьку, вкусив мене.
—    Ти, мабуть, дражнив його або вдарив?
—    Ну що ви, я тільки підняв його, щоб погладити.
—    Як же ти його підняв?
—    За хвіст.
 

 


* * *

 

Зробив заздалегідь

 

—    Мамо, Петрусь мене побив!
—    Треба було дати йому здачі...
—    Так я дав йому здачі ще перед тим.
 

 

* * *

 

Лист

 

 — Що ти робиш, доню?
 — Пишу листа Марійці.                                
 — Але ж ти не вмієш іще писати.
 — Марійка ж теж ще не вміє читати.
 

 

* * *

 

Про зуб

 

 Олесю, ти був з батьком у зубного лікаря? 
 Був.
 Ну й що? Тепер зуб не болить уже?
 Не знаю. Вія у лікаря залишився.
 

 

* * *

 

Хто раніше

 

Хлопчик питає батька:
—  Тату, коли ти одружився?
—  У двадцять чотири роки.
—  А мама?
—  У двадцять два.
—  То, значить, мама одружилася на два роки раніше тебе...
 

 

* * *

 

Забувся

 

Г а л я. І як це мама догадалась, що ти не умивався? 
І в а сь. Я забувся намочити мило.
 

 

* * *

Курка розцвіла

 

В зоопарку Мишко побачив павича і каже матері:
—  Мамо, глянь, курка розцвіла!
 

 

* * *

 

Андрійкова ніч

 

—  Що з тобою, Андрійку, чому ти заплющив очі?
—  Я роблю ніч.
 

 

* * *

 

Є сенс

 

—  От якби-то екзамени та складати на місяці!
—  А чому?
—  Таж там всі предмети в шість разів легші.
 

 

* * *

 

Азбука

 

—  Ти, Галинко, вже знаєш азбуку?
—  Авжеж знаю.
—  Тоді скажи мені, будь ласка, яка буква йде після «А»?
—  Всі інші букви.
 

 

* * *

 

Полярник

 

—  Тату, коли я виросту, то буду полярником.
—  Дуже добре, синку.
—  Я вже зараз хочу готуватись до цього.
—  Як же?
—  А ти щодня купуй мені морозиво, щоб я звикав до холоду.
 

 

* * *

 

Підпережись

 

Зимою бігало голе циганя; змерзло та прибігло до батька:
—    Татку, змерз!
—    Надінь шапку!
Побігало циганя в шапці та уп’ять біжить до батька:
—    Татку, змерз!
—    Підпережись, бісова дитино, та не трусись!
 

 


* * *

 

Хто ж був перший?

 

Шестилітній син, якому батько дав ляпаса, питає:
—    Тату, а коли ти був маленьким, дідусь теж бив тебе?
—    Бив.
—    А коли дідусь був маленьким, то його бив батько?
—    Бив.
—    Хотів би я знати, який дурень почав перший!..
 

 

* * *

 

Біля телевізора

 

—    А де твоя лялька, Таню?
—    Я поклала її спати, бо це фільм не для дітей.
 

 

* * *

 

Добрий син у батька

 

—    Завтра вдосвіта підемо, сину, в поле картоплю садити.
—    Добре, тату, але якщо я просплю, то ви йдіть без мене.
 

 


* * *

 

Тримається

 

Хлопчик іде вниз по сходах, тримаючи в руках миску супу.
—  Помалу, не впади... — каже мати.
—  Ні, мамо, не впаду, я ж тримаюсь за миску.
 

 

* * *

 

Дід і онук

 

 Діду, а Ви були колись малі?,  питає онук.
 Був, дитино, був.
 От, мабуть, сміялися тоді з Вашої лисини і бороди!
 

 

* * *

 

Поправка

 

—    Ти знову десь лазив, знову дірка на коліні!
—    Не на коліні, мамо, а на штанях.
 

 

* * *

 

Де мати?

 

—    Тату, а наша мати полетіла із космонавтами на Місяць?
—    Чому ти так думаєш?
—    А вона казала тітці Надії: «Вилітаю на місяць у відпустку».
 

 

* * *

 

Сама себе покарала

 

—    Чого ти, Галю, стоїш у кутку? Хто тебе поставив?
—    Я сама себе поставила, бо розбила вазу.
 

 

* * *

 

Розміркував

 

М а т и. Васильку, дивись! Курчатко уже викльовується з яєчка!
В а с и л ь к о (подумавши). Але як воно туди залізло?
 

 

* * *

 

До чого належать вуха

 

Х л о п ч и к. Мамо, вуха належать до голови чи до шиї?
М а т и . А чому питаєш?
Х л о п ч и к. Бо ти казала, що шию помиєш, а тепер миєш ще й вуха.
 

 

* * *

 

Повечеряв

В одного чоловіка була чималенька сім’я. Якось посідали вечеряти. Накинулись на миску, не встигає мати підсипати. А один все щось сказати хоче.
—    Мамо, у мене...
А батько його хрусь по лобі ложкою:
—    Скільки вам говорити, щоб за вечерею мовчки сиділи? Потім скажеш.
Закінчилась вечеря.
—    Ну, що тобі? — питає мати.
—    У мене ложки немає.

* * *

 

Провчив

Прокинувся ранком син і з постелі почав розповідати батькові, який саме заступильно вистругував:
— Ну й сон же добрячий снився! Начебто іду полем, і бац — мішок золота... Несу, значить, його, аж дивлюсь — на деревах пташки сидять. Та до того вже дивовижні, що і в казках про подібні не чувано. Поставив я мішок на землю та давай їх розглядати, а коли нагнувся... золото хтось вкрав...
Тут батько як огріє сина заступильном межи плечі:
— Вічно ти гав ловиш!

Усмішки і жарти про дітей (за народними мотивами)


* * *


Умовний рефлекс

Були в батька дуже ледачі сини. Ото сплять, доки сонце не припече, а їсти так відразу встають.
Одного разу треба було перевезти снопи, та рано, щоб вони, чого доброго, не пообсипались.
—    Хлопці, вставайте! — гукає батько, а сини хропуть, аж луна йде.
Тоді батько розпік сковороду та на гаряче дно кухоль води вилив.
Вода як затріщить, як зашипить. Хлопців з ліжка як вітром здуло. Миттю до столу посідали.
Подивилися вони на батькову хитрість та й кажуть:
—    А ми думали, що то сало шкварчить.

 

* * *

 

«Пожалів»

Батько з сином молотили ціпами жито на току. Надвечір син і каже батькові:
—    Ідіть, тату, додому, відпочиньте та заодно й пшона натовчіть.


* * *

 

Хазяйський син

Вирішив батько відвідати сина, який в армії служив. Повернувся додому, а сусіди питають:
—    Ну що, Свириде, бачили сина?
—    Аякже, бачив.
—    То й як він там?
—    Хвалити бога, добре. Сказано: хазяйська дитина. У нього коні добрі, бочка дубова, і возить на кухню воду.
—    А Мокрининого Петра не бачили?
—    Бачив і того.
—    А він же як?
—    Що ви з нього хочете. Був тут кручений і там такий. Зібрав чоловік тридцять і крутить ними: то наліво, то направо, то лягай, то вставай...

 

* * *

 

Чому жінки фарбуються

—    Тату, чому індійці фарбують обличчя?
—    Це вони роблять тоді, коли йдуть на війну. Через деякий час, син вбігає до хати і кричить:
—    Тату, йди подивися. Мама готується на війну!
Пояснив батько
—    Тату, чому, коли дмухнути на вогник свічки, то він загасає?
—    Гм... тому... м-м... Та-ак... Тому... (нервово). Не дмухай, дурню, от і не загасне.

 

* * *

 

Байка

—    Тату, що таке байка?
—    А це коли тварини, ну, прикладом, осел і свиня, розмовляють так, як оце ми з тобою.

 

* * *

 

Не вистачає четвертого

—    Піди, синку, до дядька Івана та погукай його у дурня грати.
Синок побіг і каже:
—    Дядьку, батько казали, щоб ви ішли до нас, бо не вистачає четвертого дурня...

 

* * *

 

Дві душі

—    Тату, а в нас дві душі?
—    Чому це ти так говориш?
—    Бо дві душі. Як холодно — одна дме тепло на замерзлі пальці, а як гарячий чай — то студить холодна душа.

 

* * *

 

Погроза

— Ну, добре, бабусю. От коли я буду старенький, а ти мала, я тобі теж нічого не дозволятиму.

 

* * *

 

Безвихідне становище

—    Що з тобою, хлопчику, чому ти плачеш?
—    Мати наказала, щоб я не переходив вулицю, доки не проїде трамвай, а на цій вулиці немає трамвая...


* * *

 

Цікава донька

Молода жінка каже до своєї подруги:
—    Ах, я так люблю танцювати. Як була дівчиною, щодня ходила в клуб на танці.
А її трирічна донька й питає:
—    Мамо, з ким же я була вдома, коли ти на танці ходила?


* * *

 

Перевірив

—    На тобі, Юрку, гроші, піди в магазин і купи два кілограми яблук. Та скажи тьоті, щоб хороших зважила, бо це для гостей.
Купив хлопчик яблук і, йдучи додому, кожне понадгризав.
—    А що, Юрку, чи добрих ти купив яблук?
—    Добрих, мамо. Поганого немає жодного. Я кожне куштував.


* * *


Не міг порахувати

Одного разу батько послав свого сина, щоб той порахував кіз, які паслися в лузі. Син пішов і швидко повернувся.
—    Ну як, порахував? — запитав батько.
—    Та нарахував дев’ять, а одна коза так стрибала, що я не міг її порахувати, — відповів син.


* * *


Тісто очі витріщило

Мати учинила тісто і поставила на печі, щоб підійшло. А маленькі котенята гралися на комині над макітрою. От одне плюсь та й упало в тісто. А мати тим часом сина просить:
—    Полізь, сипку, на піч, подивись, чи зійшло тісто.
—    Ой мамо, ідіть скоріше сюди, — тісто зійшло, уже й очі витріщило! — гукає синок з печі.


* * *

 

Маленький помічник

Івась. Моя мама шила мені сьогодні сорочку, а я їй допомагав.
Василько. Як же ти це робив?
Івась. Сидів тихенько.


* * *

 

Куди дивився

—    Чому ти одів штанці задом наперед? — питає батько трирічного сина.
—    То не я, то Оленка мені наділа.
—    А ти ж куди дивився?
—    У вікно.

* * *


Тато приїхав

Листоноша приніс листа. Маленький Михась розірвав конверта і, побачивши невеличке фото, побіг до мами на роботу.
—    Мамо, тато приїхав! — вигукнув голосно.
—    А де ж він?
—    У конверті.


* * *


Ледве приспав

Дитина дуже добре почуває себе поміж старшими на вечорницях. Але настає десять годин, батько бере сипа і вкладає в ліжко в сусідній кімнаті. Сам лишається, щоб приспати. Минає година, друга... Раптом двері кімнати відчиняються й тихо виходить Іванко.
—    Ледве вдалося приспати старого...


* * *


Без імені

—    Як звешся, хлопчику?
—    Я не знаю.
—    А як же тебе кличуть удома?
—    Батько каже: шибенику; мама — збитошнику; баба — опришку; дідо — розбійнику, а тітка — люципере.


* * *


Зачиталася

—    Мамусю, як називається та станція, з якої тільки-но вирушили? — питає маленька донечка.
—    Не знаю, і не заважай мені. Бачиш — я читаю.
—    Жаль, що не знаєш. А наш Петрик там зійшов з поїзда...


* * *


Вихований

—    Як вам подобається наш синок?
—    Дуже мила й вихована дитина, але... мені здається, що він має мене за лікаря.
—    А то чому?
—    Бо коли я ввійшов, він показав мені язика.


* * *


Піймав

—    Сором, Мартине! Коли я була така мала, як ти, я не вміла брехати.
—    А коли ж навчилася, мамо?


* * *

 

Розумний Івась

—    Чого плачеш, Івасю?
—    Загубив копійку.
—    На тобі дві копійки, та тільки не плач.
Івась узяв дві копійки, сховав та як заплаче знову.
—    Та чого ж ти ще плачеш?
—    Як же мені не плакати? Якби не загубив тієї копійки, то вже мав би три.


* * *

 

Уважна

Після обіду мати йде на кухню, а дочка вслід гукає:
- Ні, мамо, не хочу я, щоб ти і в день свого народження а посуд! Облиш його на завтра...


* * *


У кожного свій смак

—    Сподобалося тобі, Стасику, на весіллі?
—    Ні.
—    А то чому ж?
—   Бо всі там наїлися чогось гіркого й весь час про це кричали.


* * *

 

Вже й до наших добираються

Одружився чоловік, що мав від першої жінки трьох дітей, удруге. А в нової дружини своїх було троє. Та й потім ще народилися.
Коли, бувало, діти поб’ються, жінка кричить чоловікові.
— Та спини їх, гемонських! Бачиш, твої моїх б’ють, вже й до наших добираються.


* * *


Пасинкам по половинці, а синові ціленький

Обділила мачуха двох своїх пасинків — кожного цілим пиріжком, а синові жодного не дала та й каже пасинкам:
— А ви ж дайте моєму синові хоч по половинці...

 

* * *

 

Зрівняв рахунок

—  Що це ти так погано працюєш? — сказав батько синові.— Я дві лопати землі кидаю, а ти одну.
Попрацювавши  до  обіду,  прийшли  вони додому  й  сіли обідати. Тоді син і каже батькові:
—  Дивись, батьку, поки ти один раз донесеш ложку до рота, я дві. Тепер рахунок рівний — три на три.

 

* * *

 

Від чого сиве волосся

—  Мамо, чому ти маєш так багато сивого волосся?
—  Це тому, дитино, що ти так багато мені клопоту робила.
—  Ой, мамко, то ви мусили бабці дуже багато клопоту наробити, коли вони такі білі, як сніг.

 

* * *

 

 Чемна дитина

Тітка почастувала Василька солодким пиріжком.
—  Синку, що треба сказати, коли тобі щось дають? — питає Василькова мати.
—  Дайте ще, — не задумуючись відповів хлопчина.

 

* * *

 

Помічник

Дідусь коле дроза, а внук питає:
—  Дідусю! Чому, коли б'єте, говорите: «Гах»?
—  Так легше рубати.
—  То давайте я допоможу. Ви рубайте, а я буду приказувати: «Гах»!

 

* * *

 

Не вгадала

—  Васильку, — говорить Орися, — чому ти такий замурзаний? Я навіть можу вгадати, що ти сьогодні їв.
—  Угадай.
—  Яєчню.
—  А от і не вгадала. То я ще вчора яєчню їв.

 

* * *

 

Чому це так?

Мати: "Юрко, сьогодні вранці я залишила в буфеті два медяники. А зараз там один. Чому це так?"

Юрко: "Бо було темно, мамо, і я другого не побачив."

 

* * *

 

Батько вдома

Перед дверима дому сидить маленький хлопчик. До нього підходить якийсь чоловік і питає:
—  Тато вдома?                                               
—  Так.               
Чоловік дзвонить, але ніхто не виходить з хати. Тоді він злісно каже хлопцеві:
—  Ти кажеш, що батько вдома, чому ж дверей ніхто не відкриває?
—  Не знаю, ми тут не живемо.

 

* * *

 

Хитрий хлопець

—  Мамо, дайте мені горіхів.
—  Добре, візьми собі повну жменю.
—  Аж повну жменю? То ви краще дайте свою жменю, ваша більша.

 

* * *

 

По-братськи

Дає батько старшому синові пакунок з цукерками  і  говорить:
—  Поділися з Павликом по-братськи.
—  Як це по-братськи?
—  А так: йому дай більше, а собі візьми менше.
—  Е, ні! Ти краще віддай йому пакунок, хай він поділиться зі мною по-братськи.

 

* * *

 

Поділив

Мама. Ти поділив, Петрусю, троє тістечок, що я тобі дала, порівну на себе й Галю?
Петрусь. Еге... тільки я ніяк не міг поділити порівну три, то я спершу одне з'їв.

 

* * *

 

Мама захворіли

Маленька дівчинка прийшла до сусідки.
—  Здрастуй, Маринко, що тобі?
—  Мої мама дуже, дуже захворіли. І їм хочеться варення. З полуниць... — скоромовкою відказала.
—  Ото лихо! А у віщо тобі дати варення? Ти взяла склянку чи блюдечко?
—  Нічого не треба. Я тут із'їм.

 

* * *

 

Не міг порахувати

Одного разу батько послав сина, щоб той порахував кіз у лузі.
Син пішов і швидко повернувся.

Ну як, порахував? запитав батько.
Та нарахував дев'ять, а одна коза так стрибала, що я не міг її порахувати, відповів син.

 

* * *

 

Вузлик на хусточці

—  Чому в тебе на хусточці вузлик зав'язаний?
—  То старша сестричка зав'язала, щоб я не забула її листа в скриньку вкинути.
—  ї ти не забула?
—  Ні, сестричка забула дати мені того листа.

 

* * *

 

Не дістав

—  Понеси, синку, повісь на сонці сорочку, хай сохне. Вернувся через хвилинку Яшко в хату з сорочкою.
—  Чому ж ти не повісив? — питає мати.
—  Не дістав до сонця.

 

* * *

 

Розумна така дитина

Народилася довгождана дитина. Рік їй минув і не розмовляє. Два роки їй, а вона все не розмовляє. Минуло їй три роки — мовчить. Четвертий рік пішов...
Мати сидить і годує її кашею. І раптом дитина заговорила:
—  Пересолено.
Мати до неї:
—  Чому ж ти, мій миленький, весь час мовчав?
—  А тому, що весь час було нормально.

 

* * *

 

Ще свисніть

Поверталися батько та синок із міста поїздом. На голові у сина був новенький капелюх. Хлопець весь час визирав у відчинене вікно.
Батько й каже йому:
— Не визирай, бо вітер зірве капелюха...
Але хлопець не слухав. Тоді батько підкрався до сина і, коли той визирнув у вікно, зняв капелюха.
—  А що я тобі казав? — мовив батько. — Пропав капелюх.
Син почав плакати, і, щоб заспокоїти його, батько сказав:
—  Не плач, ось я зараз свисну, і капелюх повернеться.
Син глянув у вікно, а батько в цей час свиснув і одяг йому капелюх на голову.
Хлопцеві це дуже сподобалося. Він посміхнувся, зняв капелюх і, викинувши його у вікно, мовив:
— Ану, тату, ще свисніть...

 

* * *

 

Обіцянка

—  Татусю, подаруй мені барабан.
—  Я б подарував, синку, та боюсь, що ти заважатимеш мені працювати.
—  Що ти, татусю! Я тільки тоді буду барабанити, коли...
коли ти спатимеш.

 

* * *

 

Зрозумів

На уроці учитель спитав одного неуважного учня:
—  Коли найкраще рвати яблука? Учень не задумуючись випалив:
—  Як собака прив'язаний.

 

* * *

 

Навчив

—  Скільки буде три та п'ять?
—  Не знаю.
—  Ну от як я візьму й покладу тобі в кишеню три копійки і п'ять копійок, скільки буде?
—  Нічого не буде.
—  Та чого ж не буде?
—  У мене в кишені дірка.   

 

* * *

 

Теж забули

Першокласниця на уроці декламувала вірш і збилася. Настала прикра пауза. Учениця повернулася до вчительки, чекаючи, що вона підкаже... Потім спитала:
—  Що, ви теж забули?

 

* * *

 

Все я та я

—  Вставай,  Петрику, — будить   мати  першокласника, — пора до школи збиратися.
—  Не хочу, — пхикає Петрусь, — все я та я, хай ще Оленка піде, — показав на меншу сестру.

 

* * *

 

Чи дорого коштує

—  Скажи, тату, чорнило дорого коштує?
—  Ні, дешево. А чому це тебе цікавить?
—  Мама дуже сердиться, що я вилив чорнило на скатертину.

 

* * *

 

Далеко поїдете...

Машина зупинилась. Шофер крутив ручку, а двигун і не чхне. За цим спостерігав хлопчик, що тримав у руках свого Іграшкового автомобіля.
—  Дядю, чуєте? Ви, мабуть, далеко поїдете?
—  То ж чому? — витер з лоба піт водій.
—  А так довго накручуєте свою машину.

 

* * *

 

Хворий будинок

Йдучи з мамою вулицею, дівчинка побачила на одному з будинків термометр і запитала:
—  Мамо, а що це таке?
—  Термометр, — відповіла мати.
—  То будинок теж хворіє?

 

* * *

 

Додумався

Читав батько малому синові казочку про рибалку і золоту рибку. Коли дійшов до того місця, де вередлива баба вчетверте посилає діда до моря просити рибку, син і каже:
—  Невже дід не додумається попросити рибку, щоб вона йому другу бабу дала?

 

* * *

 

Купила сметани

—  Збігай, доню, купи сметани. Ось глечик і гроші. Купищ на всі, кілограм.
Продавщиця налила у глечик сметану та й питає:
—  А гроші де?
—  Та там же, у глечику,— відповіла Оля.

 

Народні усмішки

За матеріалами: "Народні усмішки". Анекдоти, жарти, дотепи, бувальщини, небилиці. Складач – Павло Гальченко. Малюнки Анатолія Василенка. Київ, видавництво "Дніпро", 1986 р.,  стор.  97 - 115.

 

 

  Більше гумористичних творів на "Малій Сторінці":

смішинки
"Мала Сторінка" пропонує до читання та підняття настрою різноманітні віршовані жарти від Євгена Дударя, Грицька Бойка, Василя Шаройка, Юрія Федьковича, Миколи Сингаївського, Анатолія Костецького, Євгена Летюка, Віктора Насипаного, Андрія Линника, Сергія Воскрекасенка, Павла Глазового, Степана Олійника, Анатолія Качана, Павла Гальченка. А ще - гумористичне оповідання Ярослава Стельмаха "Нахаба". Дивіться також - гуморески та усмішки з народного українського та іноземного гумору.

Останні коментарі до сторінки
«Усмішки і жарти про дітей (за народними мотивами)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар