Народні усмішки та жарти про школу та навчання


Народні усмішки та жарти про школу та навчання

 

НАРОДНІ УСМІШКИ ПРО ШКОЛУ ТА НАВЧАННЯ

Усмішки зібрав Павло Гальченко

 

Завантажити текст добірки народних усмішок про школу та навчання (txt.zip)

 

Азбука

 

— Ти, Галинко, вже знаєш азбуку?
— Авжеж знаю.
— Тоді скажи мені, будь ласка, яка буква йде після «А»?
— Всі інші букви.

 

 

* * *

 

Питали

 

— Тебе питали сьогодні в школі?
— Питали...
— А що?...
— Чого ви на батьківські збори не ходите...

 

 

* * *

 

Є сенс

 

— От якби-то екзамени та складати на місяці!
— А чому?
— Тому, що там всі предмети в шість разів легші.

 

 


* * *

 

Зрозумів

 

На уроці учитель спитав одного неуважного учня:
— Коли найкраще рвати яблука?
Учень не задумуючись випалив:
— Як собака прив’язаний.

 

 

* * *

 

Здивувався

 

М а т и. Знову сьогодні вчителька скаржилася на тебе! 
С и н.  Як же це? Сьогодні я зовсім у школі не був!

 

 


* * *

 

Непричесаний

 

— Чому ти, Іванку, приходиш до школи непричесаний?
— Бо не маю гребінця.
— А не можеш причесатися батьковим?
— Ні.
— Чому?
— Бо тато лисі.

 

 


* * *


Найкоротші дні

 

У ч и т е л ь. Скажи, Вітю, які дні найкоротші в році? 
В і т я. Святкові.
У ч и т е л ь. О, а то чому?
В і т я. Бо вони найшвидше минають.

 

 


* * *

 

Мабуть, правда

 

— Іване, чи правда, що твій син покинув школу?
— Мабуть, правда — ти вже п’ятий мені про це говориш.

 

 

* * *


Двійка з поведінки

 

— Знову у тебе з поведінки двійка! Що ти зробив, шибенику?
— Нічого я не зробив.
— А за віщо ж двійка?
— Та учитель посилав копати шкільну ділянку, а я не пішов.
— Чому ж ти не гукнув маму?! — запитав батько.

 

 


* * *

 

Чи дорого коштує

 

— Скажи, тату, чорнило дорого коштує?
— Ні, дешево. А чому це тебе цікавить?
— Мама дуже сердиться, іцо я вилив чорнило на скатертину.

 

 


* * *

 

Взаємовиручка

 

В ч и т е л ь. Таню, чому замість тебе малював батько? 
У ч е н и ц я. Бо мама тоді саме спала.

 

 

* * *

 

Поспішив похвалити

 

Василько прийшов зі школи.
— Ну, скільки отримав сьогодні? — питає батько.
— П’ять.
— О, молодець! А з якого предмета?
— Читання — один, арифметика — один і співи — три.

 

 


* * *

 

Засвоїв

 

— Петренко! Ти добре засвоїв сьогоднішній урок?
— Добре.
— А про що я говорила?
— Ви говорили весь урок про те, щоб ми сиділи тихо.

 

 


* * *

 

На уроці фізики

 

На уроці фізики вчителька запитала учня:
— Що піднімається над мискою борщу, коли мати подає тобі їсти?
— Моя ложка, — відказав той.

 

 


* * *

 

Відповідь

 

— Якого роду слово «яйце»? — запитала учителька в учня.
— Ніякого, — відповів той.
— Чому?
— Бо не знаємо, що з нього вилупиться: півень чи курка...

 

 


* * *

 

У школі

 

У ч и т е л ь. Скажи-но, Івасю, чому світло сонця ясне, а місяця бліде?
У ч е н ь. Бо сонце світить удень, а місяць уночі.

 

 

* * *

 

Ай, бісові граблі!

Приїхав з київської бурси додому хлопчина. Ото ходить він з батьком по двору і бачить, що лежать граблі, та й пита:
— Тату, як воно зоветься? — і наступив на зубці.
Ще батько й не відповів йому, як граблі вченого панича вчистили по мармизі так, що іскри з очей посипались.
— Ай, бісові граблі! — заскиглив він.
А батько й каже:
— Так тобі й треба, сину, вчись, та розуму не провчи: скоро ти забудеш, як і мене звуть.

 

* * *


Латиніст

Один хлоп мав сина та дав його до латинської школи в місто. Вернувся син на село, а батько питає:
— Ну, що там, сину, чи вмієш по-латинськи?  
А він тоді саме накладав фіру гною.
— Та чому ні! — каже син.
— А як ся називає по-латинськи гній?
— Гноятус! — каже син.
— А вила? — питає отець.
— Вилатус!
— А віз?
— Возатус!
— Ув! — каже старий. — Добре ж тебе вивчили! Відтепер будеш брати вилатус, і ними гпоятус кидати на возатус.


* * *

 

У старій школі

— Ану скажи, — питає піп учня, — що першим кидається в очі, як під’їжджати до села?
— Собаки перші кидаються.
— Не собаки, а церква, дурню!


* * *


Навчив

— Скільки буде три та п’ять?
— Не знаю.
— Ну от як я візьму й покладу тобі в кишеню три копійки і п’ять копійок, скільки буде?
— Нічого не буде.
— Та чого ж не буде?
— У мене в кишені дірка.


* * *


Трудна задача

— Скажи, Васю, скільки мама заплатила за два кілограми яблук, якщо кілограм коштує два карбованці.
— Не знаю. Моя мама завжди торгується.


* * *

 

Теж забули

Першокласниця на уроці декламувала вірш і збилася. Настала прикра пауза. Учениця повернулася до вчительки, чекаючи, що вона підкаже... 
Потім спитала:
— Що, ви теж забули?


* * *


Все  я  та  я

— Вставай, Петрику, — будить мати першокласника, — пора до школи збиратися.
— Не хочу, — пхикає Петрусь, — все  я  та  я,  хай ще Оленка піде, — показав на меншу сестру.


* * *

 

Так, як і батько...

Б а т ь к о. Так, арифметика — п’ять, поведінка — два. Що тебе, шибенику, питали?
С и н. Скільки п’ять разів по сім.
Б а т ь к о. Ну, а ти що сказав?
С и н. Тридцять п’ять. А вчителька знову: скільки сім разів по п’ять?
Б а т ь к о.  А що, воно хіба не один чорт? 
С и н. Та й я так відповів... 


* * *

 

«Мій тато»

Батько та мати поїхали з дому, а Данилко, лишивсь па господарстві, до школи не пішов.
Раптом - телефонний дзвінок... Данилко впізпав: то був голос його вчительки:
— Чому сьогодні Данилко не прийшов до школи?
— Тому, що він захворів.
— А хто це розмовляє зі мною?
— Мій тато...


* * *


Хитрий Івась

— Івасю, ти такий великий хлопець, а примушуєш маленького Петрика нести свій і твій портфель.
— Це я вчу його допомагати старшим.


* * *


Подовшала історія

— Чому це в тебе з історії трійка? Коли я вчився, — каже дідусь, — у мене з історії були найкращі оцінки!
— Тоді ж історія була коротша, — відповів онук.


* * *


Хитрий хлопчик

— Татку, — питає хлопчик, — чи зумів би ти з заплющеними очима написати своє прізвище?
— Звичайно.
— То напиши його, будь ласка, в моєму щоденнику!


* * *
  

Знає свою натуру

В ч и т е л ь. Скажи, Іванку, якби твоя мама поклала в льох півсотні яблук вчора і сьогодні півсотні, скільки їх було б? 
У ч е н ь. Дев’яносто, а може, й менше.
В ч и т е л ь. Як це так?
У ч е н ь. Бо я за два дні з’їв би десяток, а може, й більше.


* * *


Поважна причина

— Васильку, чому ти не розв’язав задачі? — запитала вчителька на уроці математики.
— Тому... тому,  що тато поїхав у відрядження.


 * * *

 

Втішила

Дівчинці треба було розв’язати кілька задач, які навіть її матері здавалися важкими. Наступного дня дівчинка в школі одержала двійку. Мати була дуже засмучена.
— Нічого, мамо, — втішила її дівчинка. — Ти ж не одна: інші мами також одержали двійки!


* * *


Непорозуміння

— Владику, я мав розмову з учителем. А тепер питаю тебе: хто найбільший ледар у вашому класі?
— Не знаю, тату.
— Неправда, знаєш! Хто сидить у класі й тільки дивиться, як інші читають або пишуть?
— Наш учитель, тату.


* * *

 
Щира розмова

— Павлику! Ти сьогодні не йдеш до школи? — спитав батько сина, бачачи, що той не збирається.
— Ні.
— Чому?
— Вчителька просила, щоб сьогодні до школи прийшов ти.


* * *

 

Виправдався

— Та він і цього року в тому ж класі сидить, — каже Ромина мати своїй знайомій.
— Е, ні, це неправда, — заперечив Рома, — торік я був у третьому «а», а цього року в третьому «б».


* * *


Владик пише твір

Роздаючи зошити з перевіреними творами на тему: «Свійські тварини», учителька сказала Владикові:
— Чому ти так мало написав? От подивись — Михась так само, як і ти, написав про свою собаку, але в нього вийшло більше двох сторінок, а в тебе всього п’ять рядків.
— Таж у Михася великий собака, а в мене - маленький, — відповів Владик.


* * *


Знає арифметику

Батько переглядає щоденник сина й розпачливо хитає головою:
— Четвертий день ти, ледащо, приносиш по одиниці! Коли ти вже порадуєш мене п’ятіркою*?
— Ще один день, тату, і буде п’ять!

* Раніше п’ятірка була найвищою оцінкою.


* * *

 
Написав

— ДітиІ Запишіть у зошити імена людей, яких ви вважаєте найвизначнішими, — сказав учитель. Згодом він запитав:
— Скільки вже ти написав, Петрусю?
— Десять. Лишився ще один — воротар...


* * *


На уроці граматики

У ч и т е л ь. Придумайте, діти, речення, а ми його поставимо в наказовому способі.
Г р и ц ь. Воли тягнуть воза.
У ч и т е л ь. Ну, Федю, як це речення звучатиме в наказовій формі?
Ф е д я. Гей! Цабе!


* * *


Уторопав

Учитель на уроці розповів дітям, з чого роблять ситець, сукно та інші тканини. Коли вчителеві здалося, що всі зрозуміли, він звернувся до одного хлопчика:
— Ану, Володю, скажи: з чого пошиті твої штани?
— З материної спідниці, — відповів той.



* * *

 
Земля пітніє

— Хто скаже, від чого роса? — питає вчитель.
— Я знаю! — піднімається Іванко. — Земля крутиться так швидко, що аж пітніє.


* * *

 

На уроці хімії

— Як ви думаєте, діти, коли я кину мій золотий перстень у цю склянку з кислотою, він розчиниться? — питає вчитель.
— Ні, — хором відповів увесь клас.
— Молодці, а чому?
— Бо коли б перстень мав розчинитися, ви не кидали б його в кислоту.


* * *


Слушне запитання 

Учитель розказує учням про Місяць:
— Місяць дуже великий. На ньому могли б розміститися мільйони людей...
Малий Петрик раптом засміявся.
— Чому ти смієшся?
— А що робитимуть ті люди, коли Місяць стане серпиком!..


* * *

 
Знайшов вихід

— Запам’ятай! Коли сьогодні принесеш трійку, то будеш тричі битий!
— Тоді я принесу одиницю, — сказав Вітя.


* * *


Порадив

— Тату, де Альпи? — спитав хлопчик у батька, який по міг одірватись від телевізора.
— Спитай, сину, мами. Вона завжди любить переставляти все з місця на місце.


* * *


Не підказала

Чоловік увечері прийшов знесилений додому і каже дружині:
— А все ти винна. Посилаєш мене на батьківські збори і не скажеш, у якій школі наш син вчиться.


* * *


Всипав авансом

Не раз учитель викликав батька до школи, бо син бешкетував і погано вчився. Через деякий час на виклик учителя батько знову прийшов до школи та й каже:
— Я вже йому всипав...
— Кому?.. — питає вчитель.
— Та синові ж своєму...
— А я хотів порадувати вас, що в пього останнім часом покращала поведінка і двійок немає.


* * *


Дві голови краще 

На екзамені професор задав допоміжне питання. Воно виявилось не з легких, і студент не міг на нього відповісти. Подумавши, він сказав професорові:
— Давайте разом поміркуємо над цим питанням. Одна голова — добре, а дві — краще.


* * *


Чого боїться

— Чого ви так хвилюєтесь? Боїтесь моїх запитань? — питає професор студента.
— Та ні, професоре, я боюсь своїх відповідей.


* * *


Відвертість

Г о л о в а  р о з п о д і л ь ч о ї   к о м і с і ї. Чому ж ви не бажаєте їхати на Далекий Схід?
В и п у с к н и к. Коли я вчився, мені все твердили: «З твоїми знаннями далеко не заїдеш...»

 

* * *

 
Виправдався

Хлопчик повернувся із школи додому. Глянула мати, а нова його шапка подерта і вся в грязюці.
— Це що?
— Та це хлопці...
— Що хлопці?
— Скинули з мене шапку й почали у футбола грати.
— А ти ж де був?
— На воротях стояв.

 

Народні усмішки та жарти про школу та навчання. Усмішки зібрав Павло Гальченко

За матеріалами: "Народні усмішки". Анекдоти, жарти, дотепи, бувальщини, небилиці. Складач – Павло Гальченко. Малюнки Анатолія Василенка. Київ, видавництво "Дніпро", 1986 р.,  стор. 113 - 123.

 

 

Інші смішинки про школу дивіться на нашому сайті за посиланнями :

 

Смішинки про школу

Досить помилок!

—  Татку,   наш   учитель   сказав, щоб ти  не допомагав мені  більше робити уроки.
—  Чому?
—  Мені  досить  і  тих   помилок, котрі я роблю сам.

Гумор для дітей. Шкільний гумор. Анекдоти про школу. Антологія дитячого анекдоту. Учителі та учні. Малюнки Олександра Міхнушова
 
"Учитель фізики будить учня, що заснув:
—    І кого ти бачив уві сні?
—    Ломоносова. Він вам, Петре Івановичу, вітання передавав!".. ;)
 
 
 
Гуморески, смішинки, гумор для дітей. Анекдоти з-під парти - шкільний гумор звідусюди. Малюнки Л. Рилькової."Татко розгадує кросворд, замислюється і питає сина: "Синку, чи ти не знаєш, часом, назву пташки, сім букв?" "Татку, чому ти мучишся? Погуглі!!!" Татко схиляється над кросвордом, водить олівцем по клітинках... "Точно! Підходить!!! Дякую!!!"" (з народного фольклору)
 
 
Шкільні усмішки. Ілюстрована збірка.  Зібрав та упорядкував Павло Гальченко. Малюнки Анатолія Василенка
"Не вміє...", "Не витерпів", "Важке питання", "Коли помилок менше", "Все я та я", "Намалював коня", "Навчив...", "Розв’язав задачу", "Не найгірший", "На уроці географії", "Владик пише твір", "Написав...", "Що вилупиться", "Відповів...", "Подовшала історія", "Скільки пирогів", "Робив зауваження", "На уроці фізкультури", "Не обов’язково", "Хитрий хлопчик", "Загальний зошит", "Виправдався", "Хитрий Івась", "Мій тато" - такі веселі усмішки про школу представлені у цій ілюстрованій книжечці для дітей. 

 

Смішинки-веселинки Грицька Бойка
Веселі віршики-смішинки Грицька Бойка про школу: "Щоб не запізнитись", "Змагання", "Пояснила", "Де Іванко?", "Швидко відповів", "Теж саме", "Маринка та Галинка", "Крутько", "Знайшов тему", "Обіцяльник", "Два Миколи", "Хлопчик Ох", "Шпаргалка-виручалка" та багато інших.

 

Жартівливі вірші Василя Шаройка про школу та школяриків
Веселі віршики про школу та школярів від Василя Шаройка: "Дозволив", "На уроці мови", " Виправити плутанину", "Про Маринку", "Скільки треба "Н"",  "Довгі пошуки", "Шкідники та охоронці", "Де поділися Карпати", "Хитрий щоденник", "Жива граматика", "Зумів", "Про дива", "Кмітливі діти", "Лопотуха Мила", "Не залишили".
Анатолій Костецький. Збірка віршів Бюро знахідок
Віршики Анатолія Костецького про школу і школярів  "Батьки-чомучки", "Вітя може все", "Чемний герой", "Нове життя", "Бюро знахідок" - жартівливі і повчальні...

Жартівливі вірші про школярів

Малюнки Миколи Пшінки та Анатолія Василенка. З книги Перший раз у перший клас.Читайте веселі віршики про школу та кумедних школярів: "Подушечка" (Оксана Кротюк), "Прийшли хлоп’ята в перший клас" (Олексій Катрич), "Миколка-першокласник" (Надія Кир’ян), "Чесний Павлусь", "Яка вчителька?", "Вірно зміг відповісти", "Що писав?" (Петро Кралюк), "Як я відпочиваю" (Інна Кульська).

 
Малюнки Миколи Пшінки та Анатолія Василенка. З книги Перший раз у перший клас.
Веселі віршики про навчаня: "Грамотій",  "Песик вчився рахувати" (О. Савченко-Гнатюк),  "Хлопчик Вітя" (Г. Малик),  "Як шершень вірш писав" (А. Вольський, переклад Б. Чалого),  "Не відкладай" М. Щербак,  "Вчаться читати" (В. Переяславець), "Хто що пише?", "Що разом?" (П. Кралюк).

Павло Глазовий, цикл гуморесок для дітей "Дошкільнята й школярі"Павло Глазовий, цикл гуморесок для дітей, Дошкільнята й школярі

 
Гуморески Павла Глазового для дітей: "Де беруться діти", "Онучок", "Буйні предки", "Іменини", "Помічник", "Маленький дачник", "Хіба це діти?", "Після авансу", "Харя", "Син божий", "Коріння й насіння", "Перший лист", "Добра зміна", "Кругла хата", "Допитливий син", "Романтики", "Інтелігентна розмова", "Живий приклад", "Старий знайомий", "Жора й Лора". 
Смішні віршики про школу від Андрія Линника, збірка Проста арифметика
Вірші Андрія Лінника: "Щоденник нарокат",  "Проста арифметика", "Чому вода солона", "Запізніла скарга", "Хто у кого списав", "Біля плити", "Екзамен на моряка", "Заспокоїв", "Чому не їв", "Покуштував", "Пожалів одежі".
 
 
Жартівливі віршики-веселинки С. ВоскрекасенкоУ збірці "Веселинка" Сергія Воскрекасенка - веселі жарти-смішинки про школу і дотепних малюків: "Четвірка", "Татків помічник", "Дивина", "Футболіст", "Синкові захотілось барабана", "Розумна дитина", "Учителька сказала". 

 

Більше гумористичних творів на "Малій Сторінці":

 

смішинки
"Мала Сторінка" пропонує до читання та підняття настрою різноманітні віршовані жарти від Євгена Дударя, Грицька Бойка, Василя Шаройка, Юрія Федьковича, Миколи Сингаївського, Анатолія Костецького, Євгена Летюка, Віктора Насипаного, Андрія Линника, Сергія Воскрекасенка, Павла Глазового, Степана Олійника, Анатолія Качана, Павла Гальченка. А ще - гумористичне оповідання Ярослава Стельмаха "Нахаба". Дивіться також - гуморески та усмішки з народного українського та іноземного гумору.

Останні коментарі до сторінки
«Народні усмішки та жарти про школу та навчання»:
Катя , 2018-10-02 10:58:03, #
Катя , 2018-10-08 15:05:01, #
Настя , 2018-10-08 17:24:58, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 3     + Додати коментар
Топ-теми