Більше...

Павло Глазовий, цикл гуморесок для дітей "Дошкільнята й школярі"


Павло Глазовий

ГУМОРИСТИКА

 

ДОШКІЛЬНЯТА Й ШКОЛЯРІ

(цикл віршів)

Павло Глазовий, цикл гуморесок для дітей, Дошкільнята й школярі 

 

 

Павло Глазовий

ДЕ БЕРУТЬСЯ ДІТИ

— Де взялися ми? — онуки 
Спитали в бабусі.
А бабуся пояснила 
В старовиннім дусі:
— Тебе знайшли на капусті, 
Тебе в бараболі,
Тебе знайшли під вербою, 
Тебе — на тополі.
Тебе знайшов біля клуні 
На соломі татко...
І тут раптом обізвалось 
Якесь онучатко:
— От сімейка, так сімейка! 
Хоч тікай із дому.
Хоч би ж одне появилось 
На світ по-людському!


*****


ОНУЧОК

— Лягай спати вже, онучку,— 
Дід говорить басом.—
Я, як був таким маленьким, 
Лягав з курми разом.
А онучок здивувався:
— Як же ви там спали? 
Як ви з сідала, дідусю, 
Додолу не впали?


*****


БУЙНІ ПРЕДКИ

Вдарив батько спересердя 
Хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав 
Та й питає в нього:
— Тебе, тату, бив твій тато?
— Бив, та ще й немало.
— Ну, а тата твого били?
— Теж перепадало.
І сказало хлопченятко, 
Заломивши ручки:
— Тепер ясно, звідки в тебе 
Хуліганські штучки.


*****


ІМЕНИНИ

Зібралися якось гості 
В Козолупа Мини, 
Випивали, відзначали його іменини.
Вийшов Мина із-за столу, 
Взяв за руку тітку 
І пустився вибивати
Громову чечітку.
Раптом хлопчик-п’ятиліток 
Вскочив у кімнату:
— Там тебе до телефону 
Викликають, тату!
— Бач, синочку, всі вітають 
Мину Козолупа!
— Ні, питають, який дурень 
Об підлогу гупа.


*****


ПОМІЧНИК

Мама ввечері прийшла 
З поля, Із прополки,
А назустріч їй біжить 
Стрибунець Миколка. 
Стерегло город і сад 
Цілий день хлоп’ятко.
— Ну, синочку, як діла?
— Мамо, все в порядку! 
Я й циганці помагав...
— Що ж вона робила?
— На городі і в саду 
Курочку ловила.
А курочка як стрибне! — 
І сховалась в просі.
Якби я не допоміг,
То ловила б досі.


*****


МАЛЕНЬКИЙ ДАЧНИК

Разом з мамою і татком 
На канікули в село 
Кучеряве хлопченятко
До бабусі прибуло.
І до чого ж здивувалось 
Городське те хлопченя,
Як на вулиці уздріло —
Що б ви думали? — коня! 
Півгодини із-за тину
Придивлялося воно,
Доки дядько вийшов з хати, 
Верхи сів і крикнув: — Но! 
— Дядю, коник не поїде! — 
Хлопчик вискочив на тин.— 
Доки ви сиділи в хаті,
З нього витік весь бензин.


*****


ХІБА ЦЕ ДІТИ?

Підшукав собі Микита 
Дачку невеличку 
З добрим садом-випоградом, 
З виходом на річку.
Через тиждень «Жигулями» 
Прикотив Микита.
Прибули з ним три синочки 
І жона Улита.
Як сипнули ті синочки 
До старого саду,
Тільки листя похурчало 
З груш і винограду.
Господиня тої дачки,
Що робить, не знає.
— Ви ж казали, як наймали, 
Що дітей немає...— 
Набурмосився Микита:
— Хай їх візьме трясця.
Це, голубонько, не діти,
А якесь нещастя.—
І сказала господиня,
Полічивши збитки:
— Не такий страшний Микита, 
Як його Микитки...


*****


ПІСЛЯ АВАНСУ

Чоловік аванс одержав, 
Здибався з дружком 
Та добряче й причастився 
Просто під ларком.
І, п’янющий, як то кажуть,
У дрезину, в дим,
Почвалав у дитсадочок 
За дитям малим.
Там схопив синка за руку 
І повів, як міг.

Не устиг він ще ступити 
Дома й на поріг,
Як дружина в крик, у сльози: 
— В тебе сором є?
Ти привів чужу дитину.
Де ж дитя моє? 
 
Чоловіка в різні боки 
Буйний хміль хита.
— А яка тобі різниця? - 
Жінку він пита.—
Чи чужого прихопив я,
Чи привів свого.
Ти ж назад відтарабаниш 
Завтра знов його.


*****


ХАРЯ

Баба сердиться на внука:
— Ох же ж оглашеппе...
Харя, чуєш? Повернися!
Харя, йди до мене!
Біля баби зупинився 
Молодий мужчина.
— Що за слово? Що за «харя»? 
Це ж мала дитина!
Баба каже: — Ви, будь ласка,
Не чіпляйтесь даром!
Я ж не винна,
що хлопчину 
Назвали Ерхаром.


*****


СИН БОЖИЙ

Піп спитав у давній школі 
Учня-здоровила:
— Хто сотворив тебе, сину?
— Мати народила.
— Сотворив хто, я питаю,
Що верзеш, дурило?
— Сотворив, напевне, батько,— 
Мовив здоровило.
— Бог сотворив, а не батько! 
Тобі зрозуміло? —
А той бурчить: — Забув уже. 
Давно було діло.


*****


КОРІННЯ Й НАСІННЯ

— А ти, тату, в школі вчився?
— Учився, Сергійку.
— А то правда, що ти, тату, 
Був одержав двійку?
— Було таке, траплялося...— 
Хлопчик засміявся:
— Тоді мама правду каже, 
Що я в тебе вдався.


*****


ПЕРШИЙ ЛИСТ

Петя Коржик, той, що ходить 
До другого класу,
Листа в село накарлякав 
Дядькові Панасу:
«Добрий день вам,
дядьку й тітко! 
Я ходжу до школи
І чув, що ви на тім тижні 
Свиню закололи.
Ми вас просимо у гості,
Татко, я і мати,
І всі разом на вокзалі 
Будем зустрічати.
Я вас перший на пероні
Між людьми побачу:
Держіть в руках банку смальцю 
І ногу свинячу».


*****


ДОБРА ЗМІНА

Бюрократ у школу дзвонить 
І питає гнівно:
— Поясніть мені, будь ласка, 
Катерино Львівно,
Це чому в мого Валерки 
Зошит весь у двійках?
— Бо писати він не вміє 
Строго по лінійках.
Чи то вправи, чи диктанти,—
Все він без розбору 
Навскосяк, через лінійки,
Тягне знизу вгору.—
Бюрократ кричить:
— Для двійок
Все це не причинаї 
Резолюції писати 
Учиться хлопчина.


*****


КРУГЛА ХАТА

Прочитав школяр Євген 
У серйозній книжці,
Що філософ Діоген 
Жив колись у діжці.
І дивується хлопчак:
— Як це можна, тату,
Щоб філософ — і не міг 
Збудувати хату? —
Батько каже:— Хто ж, синок, 
Лізе в бочку з жиру?
То він хохму відколов,
Щоб дали квартиру.


*****


ДОПИТЛИВИЙ СИН

— Чуєш, тату,— син питає,—
Що таке хамелеон?
— Знав колись, тепер не знаю,— 
Каже батько Филимон.
— Слухай, тату, ще спитаю.
Що таке аукціон?
— Я забув, не пам’ятаю,—
Каже батько Филимон.
Мати сердиться на хлопця:
— Все питання задаєш!
Батьку навіть у неділю 
Відпочити не даєш.
— Не кричи,— говорить батько,— 
Я люблю балакать з ним.
Хай пита, чого не знає,
А то виросте дурним.


*****


РОМАНТИКИ

Гарну книжечку нову 
Читають хлоп’ята.
— Що де значить романтизм? — 
Питають у тата.
— О, знайшли про що питать,— 
Блимнув той спідлоба.—
Це коли кістки болять.
Є така хвороба.


*****


ІНТЕЛІГЕНТНА РОЗМОВА

Як де добре, громадяни,
Мати грамотних дітей!
— Яких знаєш писателів? —
Пита сина Ялисей.
— Пушкін.
— Далі.
— Гоголь.
— Далі.
— Горький, Мамін-Сибіряк.
— Далі, синку.
— Достоєвський,
Лев Толстой, Гюго, Бальзак...
Ялисей зрадів:— Прекрасно!
Ось ми й вияснили так,
Що на вулиці Толстого 
Я в пивній забув піджак.


*****


ЖИВИЙ ПРИКЛАД

Із балкона кличе дама 
В халаті строкатім:
— Гей, до нас іди, точильник! 
Ми живем на п’ятім.—
Йде по східцях літній майстер, 
Плутає ногами,
Весь упрілий, зупинився 
Під дверима в дами.
Пишна дама на дзвіночок 
Двері відчинила 
І покликала з кімнати 
Сина-здоровила.
—    Подивися,— каже,— Ромо, 
Важко як людині 
Машинерію залізну 
Витягать на спині.
Тож як будеш так погано 
Вчитися, дурило,
Теж тягатимеш по східцях 
На плечах точило.


*****


СТАРИЙ ЗНАЙОМИЙ

— Хто там, синку,
в двері стукав?
— То якийсь дідок,
Зовсім лисий, у фуфайці,
У руках ціпок.
Він говорить, що приїхав 
Із села до нас,
Що колись ходив з тобою 
У четвертий клас.
— йди скажи: немає татка.
То якесь тріпло.
У четвертім нашім класі 
Лисих не було.


*****


ЖОРА Й ЛОРА

Жорі й Лорі — по сімнадцять. 
Лора каже:— Жоро,
От де хохма! Я дитину 
Буду мати скоро.
Батько сердиться на мене, 
Заїдає мати.
«Чим,— чіпляються,— дитину
Будеш годувати?»
Жора свиснув:—Не тушуйся!
Нам з тобою хватить,
Бо на мене ще мій предок 
Аліменти платить.

 

 
За матеріалами: Павло Глазовий. Сміхологія. Художник Ю. В. Северин. Київ, видавництво художньої літератури "Дніпро", 1982 р., стор. 8 - 20. 

 

 

Більше гумористичних творів Павла Глазового на нашому сайті:

Павло Глазовий, гуморески
Павло Глазовий - найулюбленіший український «сміхотерапевт» останнього півстоліття. Його твори запалюють радістю і юні, й дорослі серця, підбадьорюють у найскладніші хвилини безнадії. Творчість Павла Глазового — гірка й прекрасна водночас правда про нас самих. Його буцімто невибагливі на «естетський» слух гуморески роблять людей веселішими, відкритішими, добрішими та оптимістичнішими. Притаманні поету любов до рідної землі, до свого народу, вболівання за українську мову, українське мистецтво, донесені до людей в гумористичній формі, допомогають їм переосмислити своє буття.

 

Більше гумористичних творів на "Малій Сторінці":

смішинки
"Мала Сторінка" пропонує до читання та підняття настрою різноманітні віршовані жарти від Євгена Дударя, Грицька Бойка, Василя Шаройка, Юрія Федьковича, Миколи Сингаївського, Анатолія Костецького, Євгена Летюка, Віктора Насипаного, Андрія Линника, Сергія Воскрекасенка, Павла Глазового, Степана Олійника, Анатолія Качана, Павла Гальченка. А ще - гумористичне оповідання Ярослава Стельмаха "Нахаба". Дивіться також - гуморески та усмішки з народного українського та іноземного гумору.
 

Дивіться також:

Вірші про школу, вірші для детей
Школа - надзвичайно важливе місце для формування світогляду і розвитку сучасної людини. Багато відомих людей висловлювали свої думки щодо значення школи, і навіть присвячували шкільному життю свої твори. Нижче пропонуються вірші про школу від відомих українських поетів.
 
Юлія Хандожинська. Дитячі пісні про школу (слова та ноти)"Нас зі школи поведе святково
Промінь сонячний у далечінь.
Лиш залишиться позаду спогад
Тих років, що нас до школи вів...
Та стежина яблуневим садом,
Що водила, не згубивши крок,
Нас на перший й на останній
В нашому житті урок..." 
(Юлія Хандожинська)
Пісні про вчителів
"Пісню про вчительку" (Музика - Платона Майбороди, слова Андрія Малишка) виконують учасники дитячого музикального театру "Єралашка". Пісню "Перша вчителька" на слова Тамари Коломієць виконують вихованці гуртка "Паросток" (Керівник Т.Хацко).

Останні коментарі до сторінки
«Павло Глазовий, цикл гуморесок для дітей "Дошкільнята й школярі"»:
Ліза , 2018-03-11 11:48:43, #
Валєрія , 2018-03-28 14:15:50, #
Таісія Кульчевич , 2018-04-15 15:40:02, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 3     + Додати коментар
На сайті