|
Павло Глазовий
ДЕ БЕРУТЬСЯ ДІТИ
— Де взялися ми? — онуки
Спитали в бабусі.
А бабуся пояснила
В старовиннім дусі:
— Тебе знайшли на капусті,
Тебе в бараболі,
Тебе знайшли під вербою,
Тебе — на тополі.
Тебе знайшов біля клуні
На соломі татко...
І тут раптом обізвалось
Якесь онучатко:
— От сімейка, так сімейка!
Хоч тікай із дому.
Хоч би ж одне появилось
На світ по-людському!
*****
ОНУЧОК
— Лягай спати вже, онучку,—
Дід говорить басом.—
Я, як був таким маленьким,
Лягав з курми разом.
А онучок здивувався:
— Як же ви там спали?
Як ви з сідала, дідусю,
Додолу не впали?
*****
БУЙНІ ПРЕДКИ
Вдарив батько спересердя
Хлопчика малого.
Той поплакав, переплакав
Та й питає в нього:
— Тебе, тату, бив твій тато?
— Бив, та ще й немало.
— Ну, а тата твого били?
— Теж перепадало.
І сказало хлопченятко,
Заломивши ручки:
— Тепер ясно, звідки в тебе
Хуліганські штучки.
*****
ІМЕНИНИ
Зібралися якось гості
В Козолупа Мини,
Випивали, відзначали його іменини.
Вийшов Мина із-за столу,
Взяв за руку тітку
І пустився вибивати
Громову чечітку.
Раптом хлопчик-п’ятиліток
Вскочив у кімнату:
— Там тебе до телефону
Викликають, тату!
— Бач, синочку, всі вітають
Мину Козолупа!
— Ні, питають, який дурень
Об підлогу гупа.
*****
ПОМІЧНИК
Мама ввечері прийшла
З поля, Із прополки,
А назустріч їй біжить
Стрибунець Миколка.
Стерегло город і сад
Цілий день хлоп’ятко.
— Ну, синочку, як діла?
— Мамо, все в порядку!
Я й циганці помагав...
— Що ж вона робила?
— На городі і в саду
Курочку ловила.
А курочка як стрибне! —
І сховалась в просі.
Якби я не допоміг,
То ловила б досі.
*****
МАЛЕНЬКИЙ ДАЧНИК
Разом з мамою і татком
На канікули в село
Кучеряве хлопченятко
До бабусі прибуло.
І до чого ж здивувалось
Городське те хлопченя,
Як на вулиці уздріло —
Що б ви думали? — коня!
Півгодини із-за тину
Придивлялося воно,
Доки дядько вийшов з хати,
Верхи сів і крикнув: — Но!
— Дядю, коник не поїде! —
Хлопчик вискочив на тин.—
Доки ви сиділи в хаті,
З нього витік весь бензин.
*****
ХІБА ЦЕ ДІТИ?
Підшукав собі Микита
Дачку невеличку
З добрим садом-випоградом,
З виходом на річку.
Через тиждень «Жигулями»
Прикотив Микита.
Прибули з ним три синочки
І жона Улита.
Як сипнули ті синочки
До старого саду,
Тільки листя похурчало
З груш і винограду.
Господиня тої дачки,
Що робить, не знає.
— Ви ж казали, як наймали,
Що дітей немає...—
Набурмосився Микита:
— Хай їх візьме трясця.
Це, голубонько, не діти,
А якесь нещастя.—
І сказала господиня,
Полічивши збитки:
— Не такий страшний Микита,
Як його Микитки...
*****
ПІСЛЯ АВАНСУ
Чоловік аванс одержав,
Здибався з дружком
Та добряче й причастився
Просто під ларком.
І, п’янющий, як то кажуть,
У дрезину, в дим,
Почвалав у дитсадочок
За дитям малим.
Там схопив синка за руку
І повів, як міг.
Не устиг він ще ступити
Дома й на поріг,
Як дружина в крик, у сльози:
— В тебе сором є?
Ти привів чужу дитину.
Де ж дитя моє?
Чоловіка в різні боки
Буйний хміль хита.
— А яка тобі різниця? -
Жінку він пита.—
Чи чужого прихопив я,
Чи привів свого.
Ти ж назад відтарабаниш
Завтра знов його.
*****
ХАРЯ
Баба сердиться на внука:
— Ох же ж оглашеппе...
Харя, чуєш? Повернися!
Харя, йди до мене!
Біля баби зупинився
Молодий мужчина.
— Що за слово? Що за «харя»?
Це ж мала дитина!
Баба каже: — Ви, будь ласка,
Не чіпляйтесь даром!
Я ж не винна,
що хлопчину
Назвали Ерхаром.
*****
СИН БОЖИЙ
Піп спитав у давній школі
Учня-здоровила:
— Хто сотворив тебе, сину?
— Мати народила.
— Сотворив хто, я питаю,
Що верзеш, дурило?
— Сотворив, напевне, батько,—
Мовив здоровило.
— Бог сотворив, а не батько!
Тобі зрозуміло? —
А той бурчить: — Забув уже.
Давно було діло.
*****
КОРІННЯ Й НАСІННЯ
— А ти, тату, в школі вчився?
— Учився, Сергійку.
— А то правда, що ти, тату,
Був одержав двійку?
— Було таке, траплялося...—
Хлопчик засміявся:
— Тоді мама правду каже,
Що я в тебе вдався.
*****
ПЕРШИЙ ЛИСТ
Петя Коржик, той, що ходить
До другого класу,
Листа в село накарлякав
Дядькові Панасу:
«Добрий день вам,
дядьку й тітко!
Я ходжу до школи
І чув, що ви на тім тижні
Свиню закололи.
Ми вас просимо у гості,
Татко, я і мати,
І всі разом на вокзалі
Будем зустрічати.
Я вас перший на пероні
Між людьми побачу:
Держіть в руках банку смальцю
І ногу свинячу».
*****
ДОБРА ЗМІНА
Бюрократ у школу дзвонить
І питає гнівно:
— Поясніть мені, будь ласка,
Катерино Львівно,
Це чому в мого Валерки
Зошит весь у двійках?
— Бо писати він не вміє
Строго по лінійках.
Чи то вправи, чи диктанти,—
Все він без розбору
Навскосяк, через лінійки,
Тягне знизу вгору.—
Бюрократ кричить:
— Для двійок
Все це не причинаї
Резолюції писати
Учиться хлопчина.
*****
КРУГЛА ХАТА
Прочитав школяр Євген
У серйозній книжці,
Що філософ Діоген
Жив колись у діжці.
І дивується хлопчак:
— Як це можна, тату,
Щоб філософ — і не міг
Збудувати хату? —
Батько каже:— Хто ж, синок,
Лізе в бочку з жиру?
То він хохму відколов,
Щоб дали квартиру.
*****
ДОПИТЛИВИЙ СИН
— Чуєш, тату,— син питає,—
Що таке хамелеон?
— Знав колись, тепер не знаю,—
Каже батько Филимон.
— Слухай, тату, ще спитаю.
Що таке аукціон?
— Я забув, не пам’ятаю,—
Каже батько Филимон.
Мати сердиться на хлопця:
— Все питання задаєш!
Батьку навіть у неділю
Відпочити не даєш.
— Не кричи,— говорить батько,—
Я люблю балакать з ним.
Хай пита, чого не знає,
А то виросте дурним.
*****
РОМАНТИКИ
Гарну книжечку нову
Читають хлоп’ята.
— Що де значить романтизм? —
Питають у тата.
— О, знайшли про що питать,—
Блимнув той спідлоба.—
Це коли кістки болять.
Є така хвороба.
*****
ІНТЕЛІГЕНТНА РОЗМОВА
Як де добре, громадяни,
Мати грамотних дітей!
— Яких знаєш писателів? —
Пита сина Ялисей.
— Пушкін.
— Далі.
— Гоголь.
— Далі.
— Горький, Мамін-Сибіряк.
— Далі, синку.
— Достоєвський,
Лев Толстой, Гюго, Бальзак...
Ялисей зрадів:— Прекрасно!
Ось ми й вияснили так,
Що на вулиці Толстого
Я в пивній забув піджак.
*****
ЖИВИЙ ПРИКЛАД
Із балкона кличе дама
В халаті строкатім:
— Гей, до нас іди, точильник!
Ми живем на п’ятім.—
Йде по східцях літній майстер,
Плутає ногами,
Весь упрілий, зупинився
Під дверима в дами.
Пишна дама на дзвіночок
Двері відчинила
І покликала з кімнати
Сина-здоровила.
— Подивися,— каже,— Ромо,
Важко як людині
Машинерію залізну
Витягать на спині.
Тож як будеш так погано
Вчитися, дурило,
Теж тягатимеш по східцях
На плечах точило.
*****
СТАРИЙ ЗНАЙОМИЙ
— Хто там, синку,
в двері стукав?
— То якийсь дідок,
Зовсім лисий, у фуфайці,
У руках ціпок.
Він говорить, що приїхав
Із села до нас,
Що колись ходив з тобою
У четвертий клас.
— йди скажи: немає татка.
То якесь тріпло.
У четвертім нашім класі
Лисих не було.
*****
ЖОРА Й ЛОРА
Жорі й Лорі — по сімнадцять.
Лора каже:— Жоро,
От де хохма! Я дитину
Буду мати скоро.
Батько сердиться на мене,
Заїдає мати.
«Чим,— чіпляються,— дитину
Будеш годувати?»
Жора свиснув:—Не тушуйся!
Нам з тобою хватить,
Бо на мене ще мій предок
Аліменти платить.
|
|
Гуморески класні
Такі смішні нам це задавали як домашку
я просто сміюсь і не мжу заспокоетись
Спасибо мне кто твори помогать =3
Класние гуморески
топово ряльно!