Статті для дітей та батьків

Українські народні казки - популярний фольклорний жанр (фольклор -"народна мудрість"). Отже – мудрість! Це оповіді наших далеких предків, які відчували себе і все що їх оточує частиною природи. А природа у нашого краю багата, різнобарвна, пишна. Усе це багатство відбилося в оповідях – казках. Відобразився у казці і побут, звичаї, традиції, вірування народу.

 

 

Статті Ірини Мацко, присвячені питанням і проблематиці літератури для дітей: "Серйозно про дитяче, або крок за кроком", "Дитина і казка. Казка як джерело пізнання для дитини", "Діти вулиці. Про статус сучасної української дитячої літератури", "Коли «Попелюшка» стане принцесою? Або проблеми українського казкарства", "Що несе у собі українська народна казка або чого вчить народний фольклор?".

 

 

 

Розглянемо в цьому розділі різні життєві проблеми і способи їх вирішення. "Усе буде добре!" - на разі найліпший життєвий девіз для нас усіх.

Забавлянки "Зайчик", "Ладки", "Печу, печу папку". Записано Іваном Манжурою на межі 70-80 років 19 століття, в Олександрівському повіті Катеринославської губернії.

Дитячу гру у Ворона згадано в „Енеїді” Івана Котляревського. Ворон — забава з циклу весняних вуличних ігор. У грі Ворон символізує темряву, морок і смерть.

"Одному з дітей зав'язують очі. 
Того у кого зав'язані очи діти питають:   
—    Панасе, Панасе, де твоя каша?   
—    Під лавкою.  ..."

Гру "Гуси" записано Іваном Манжурою на межі 70 - 80 років 19 століття, в Олександрівському повіті Катеринославської губернії. Гра досить розповсюджена в Україні - різні її варіанти було записано також на Харківщині, Чернігівщині, Київщині, Кіровоградщини, Полтавщині.

Записано Іваном Манжурою на межі 70-80 років 19 століття, в Олександрівському повіті Катеринославської губернії

Народні дитячі ігри “в котика й мишки” ("Втікай Мишко до Нори Золотої Комори" та "А є Миші в Стозі") згадуються в українській літературі, зокрема, у "Енеїді" Івана Котляревського.

Із тих, хто бажає гратися, обирається "дзвіночок". Решта гравців, узявшись за руки, стають довкола нього.

Це переважно дівчача гра. Кожен учасник або учасниця повинні мати по десять камінчиків або круглих черепочків. Один із них має різко відрізнятися з-поміж інших кольором.

"Коли Господь творив світ, то подбав і про те, щоб на ньому були пташки. Кожному пташкові дав ніжки, щоб ходив, крила, щоб літав, дзьобика, щоб їв, і горлянку, щоб співав. А тоді покликав ангелика, дав йому кошик з порожніми черепашками, до кожної налив іншої фарби і сказав: "Помалюй їм пір’я!" От і став ангелик малювати пташків...."  (Костянтина Малицька)

Костянтина Малицька друкувала твори в журналах «Молода Україна», «Світ дитини», «Зоря», альманахах «Нова хата», «Учитель», «Жіноча доля», сатиричному часописі «Комар» та інших виданнях. Була редактором дитячого журналу «Дзвінок» (Львів). Писала статті на педагогічні і громадські теми, робила переклади.

Вірші-пісні Костянтини Малицької (Віри Лебедової): "Марш січовий", "Марш соколів", " В Січ ставай", "Вгору прапор", "Січ у поході", Січовий поклик", "У Січі! У Січі гуртуймося, брати", "Поставали козаченьки", "З Новим роком".

 

 

 

Костянтина Малицька відома як дитяча письменниця, авторка поезій, оповідань й сценаріїв, багатьох січових пісень. Читайте вірші-пісні Костянтини Малицької (Віри Лебедової): "Марш січовий", "Марш соколів", " В Січ ставай", "Вгору прапор", "Січ у поході", Січовий поклик", "У Січі! У Січі гуртуймося, брати", "Поставали козаченьки", "З Новим роком"; а також - добірку її поезій": "Взяв би я бандуру", "Поклін Кобзареві", "В Маркіянові роковини", "Зимова казка", "Далеко!". Для відомої пісні, що стала народною, "Чом, чом, чом, земле моя". Знайдете тут і тексти, і ноти, і відео.

 

Поезії Яни Яковенко про маму: "Мама своїй донечці льолю вишивала", "Материнське", "Є у мами Хвостик".

Вірші "Про козаків", "Козацька мирилка", "Козацька розминка", "Гей, козаче – козаченько".

 

 

 

 

 

 

Видатний український педагог і психолог зі світовим ім’ям Григорій Ващенко залишив нащадкам велику духовну спадщину. За кордоном, де вчений прожив двадцять два роки, його наукові твори добре відомі, а от на Батьківщині їх почали відкривати лише останніми десятиріччями.

"Було колись давним-давно на світі,
Як дід і баба на селі жили.
Ходив той дід в старій, подертій свиті,

А в баби лати навкруги цвіли.
Хазяйства в них - одна Рябенька Курка,
Та співунець, та рвані постоли..." (Михайло Жук)

Михайло Іванович Жук народився за старим стилем 20 вересня (за новим — 2 жовтня) 1883 року в степовій Таврії, у Каховці, в родині маляра-майстрового.Йому рано довелося розпочати трудове життя. З восьми років працював на сезонних роботах на Дніпрі: здирав кору з колод на плотах. У пам'яті хлопчика закарбувалися спогади 115-річного прадіда, який носив оселедець, знав багато цікавих історій з минувшини і дотепно їх переповідав. Від нього, мабуть, і передалася ця здібність майбутньому поетові та художнику, котрий ще в дитинстві почав складати вірші, частівки та бувальщини.