Статті для дітей та батьків

У рамках мистецького проекту  Рівненської молодіжної громадської організації „Фундація Регіональних Ініціатив” під назвою „Мистецький вернісаж”, розповідаємо про ще один вид декоративно-ужиткового мистецтва, який набув широкого поширення, - скандинавську вишивку (хардангер). Про тонкощі ремесла розповідає майстриня Галина Троян.

Опис і схема плетіння намиста з бісеру «Червона калина».

Юлія Миколайчук - молода майстриня бісероплетіння із Рівного. Звичайне бажання виготовити оригінальний подарунок для близьких розвинулося в юному віці у захоплення мистецтвом плетіння з бісеру.

Гру "Хрещик" згадано у працях Миколи Гоголя, в поезіях Тараса Шевченка, в „Енеїді” Івана Котляревського, у "Марусі" Григорія Квітки-Основ'яненка, у повісті „Не той став” та у "Кайдашевій сім'ї" Івана Нечуя-Левицького, а також у народних веснянках.

На заняттях гуртка з бісероплетіння діти мають змогу показати усі свої творчі здібності, роблячи з бісеру навіть великі, грандіозні речі.

Сучасні вироби з бісеру різноманітні за формою, мають простіші візерунки та кольорові поєднання, але як і старовинні, вони чудово пасують до сучасного одягу: намиста, ланцюжки, ажурні, мов мереживо, силянки, довгі смуги ґерданів, чільця. Якщо митець має фантазію, то з бісеру можна робити і інші, дивовижні своєю красою речі.

Висвітлення дитячої творчості. Твори дітей та підлітків, які займаються літературою, ви знайдете у підрозділі "Проба пера", а картини, що вони малюють - у нашій "Галереї". Маємо дуже об'ємний  цикл статей для дітей та дорослих, що полюбляють робити щось своїми руками. Для вас ми розмістили на сайті статті та майстер-класи з наступних видів мистецтва: аплікація на тканині, аплікація паперової квітки, бізіборд, бісероплетіння, веселі мавпочки зі смугастих шкарпеткок, вироби з ватних дисків, вироби з ґудзиками, витинанки, вишивка та вишивання, в'язання, "голки, нитки, намистинки", іграшки своїми руками. карнавальні костюми для дітей, квілінг, кінетичний пісок, ліпка з пластиліну, малювання у пакеті, новорічно-різдвяні прикраси, об'ємні листівки своїми руками, орігамі, паперові літачки, писанкарство, скандинавська вишивка (хардангер), соломоплетіння, ебру (малювання на воді).

 

Загадки "Two brothers we are..", "There was a king met a king", "As I was going to St. Ives", "I have a little sister", "White sheep, white sheep ", "Old mother Twitchett has but one eye", "Read my riddle, I pray", "In Spring I look gay"

Віршики "Donkey, Donkey..", "Bless you, bless you, bonnie bee", "Rain on the green grass", "Juniper", "Hickup, hickup, go away", "Snail"

"... Катруся поставила писанку на вершечок у кошичок і понесла у церкву. А після освячення усі мешканці двору скуштували свячену писаночку, яку вони врятували. І були від цього дуже горді та щасливі."  Читайте казочку і дивіться мультик, створений зи мотивами цієї казки...

У вітчизняній практиці тема казки є ще неораним полем, яке чекає засівання. І дуже важливо щоб все таки знайшлися ті, які це зроблять не стільки заради якоїсь винагороди чи слави, а задля дітей для яких і створюється кожна казка. Це їхній світ, який ми зобов’язані аналізувати та корегувати.

"За морями, за горами, у зеленому лісі, біля невеличкого села, жили-були собі різні звірята. Не знали вони горя та біди, бо доброго мали володаря. А володарем на той час у них був могутній та справедливий Лев. Любили звірі та поважали його. Завжди радились з ним, і цар завжди намагався розсудити їх справедливо..." (Ірина Мацко)

"Чи бачили ви, діти, старовинний годинник? Такий товстий, незграбний із заводним механізмом, а не на батарейках, як зараз. Поважний і серйозний він ще висить десь у старих будинках, збережений бабусею чи дідусем і завжди вірно показує нам час. Не те що ці сучасні маленькі, плоскі, електронні годиннички, які часто понуро мовчать і чи то з лінощів, чи з неохоти зупиняються саме тоді, коли нам необхідно знати годину...." (Ірина Мацко)

"Жив на світі солодкий Сухарик. Він був смачнючим, бо спеченим з найкращих продуктів. Сухарик дуже собою пишався. Одне лише хвилювало красеня: одежа у нього була суха та порепана і, щоб виглядати не таким черствим, він кожен ранок змащував її медом. Отак і став він Медовим Сухариком. Всі дуже любили його за приємний медово-солодкий запах. Та Сухарик так звик до цього, що вже не міг показатися комусь на очі, не намастившись медком..." (Ірина Мацко)

"У повітрі запахло весною. Старий і кремезний Дуб, що стояв на галявині густого лісу, раптом стрепенувся, потягнувся після довгої холодної зими і ... прокинувся. А на молодій гілочці, що виросла тільки минулої весни, заворушилась маленька брунька...." (Ірина Мацко)

"Якось наприкінці осені, коли день уже став дуже коротенький, а ніч – довгою та холодною, надумала бабуся Зима піти однієї такої ночі на розвідини до людей, на землю та послухати, що про неї говорять, чи чекають на її прихід. Підійшла вона під віконце до хатини, де жили старенькі дідусь із бабусею, і чує: "Ой, діду, вже й зимонька не за горами, принесе вона до нас сніги та морози, а так ще тепла хочеться. А може, забариться Зимонька й прийде до нас пізніше. Погрілись би ще трішки..."" (Ірина Мацко)

"Жив на світі маленький хлопчик Іванко. А з ним – його маленькі невидимі друзі: Вушик, який мав дві кімнатки у вушках хлопчика, Горлик – у великому та просторому горлі та Носик, котрий хазяйнував у носику Іванка. Друзі жили дуже мирно й ніколи не сварились, а навпаки, допомагали один одному. Увесь день вони трудилися для свого маленького Іванка. І у кожного з них була своя дуже важлива робота..." (Ірина Мацко)

Казочки Ірини Мацко для дітей: "Мамине серденько", "Різдво ялиночки", "Загублена писанка", "Тік-Так", "Медовий сухарик", "Як корова царицею стала", "Пригода дубового листочка", "Зажурилася бабуся Зима", "Вушик, Горлик та Носик", "Лелеченя", "Пригоди маленького Мобіка".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В порівнянні з минулими десятиліттями репертуар та тиражі української літератури для дітей значно звузились (крім фольклору). Це, звичайно, негативно відображається на задоволенні читацьких запитів. Покоління, що підростає, повинно мати своїх героїв, казкових, мультиплікаційних. Тих у яких воно може вчитися, яких матиме за приклад поведінки, принципів життя.

„Попелюшкою” називають дитячу літературу через її сприйняття переважною більшістю людей, що відносяться до літератури, як щось другорядне, прикладне, несерйозне. Хоч це література, яка бере активну участь у вихованні наших дітей.