Вірші з "Букваря" Тараса Шевченка 1861 року

Тарас Шевченко

Вірш перший

Чи є що лучче, краще в світі,
Як укупі жити,
З братом добрим добро певне
Познать, не ділити.

Вірш другий

Помолюся Господеві
Серцем одиноким
І на злих моїх погляну
Незлим моїм оком.

Вірш третій

Спаси мене, помолюся
I воспою знову
Твої блага чистим серцем,
Псалмом тихим, новим.

Вірш четвертий

Господь любить свої люде,
Любить, не оставить,
Дожидає,поки правда
Перед ними стане.
 

Вірш п’ятий

Вловлять душу праведничу,
вірші з букваря Шевченка 1961 року
Кров добру осудять,
Мені Господь пристанище,
Заступником буде.
I воздасть їм за діла їх
Кроваві, лукаві,
Погубить їх, і їх слава
Стане їм в неславу.

Вірш шостий

Псалом новий Господеві
І новую славу
Воспоєм чесним собором,
Серцем нелукавим,
Во псалтирі і тим пані
Воспоєм благая,
Яко Бог кара неправих,
Правим помагає,
Преподобні ї во славі
І на тихих ложах
Радуються, славословлять,
Хвалять ім’я Боже.


Де єсть добрі люди,
Там і правда буде,
А де кривда буде,
Там добра не буде.

За матеріалами: Тарас Шевченко. Зібрання творів у 6 томах. http://izbornyk.org.ua

Читайте твори Тараса Шевченка на нашому сайті:

Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка...