Статті для дітей та батьків

"Світає, край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зострічає..."

(Тарас Шевченко)

"Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть..."

(Тарас Шевченко)

 

 

 

 

"Село! І серце одпочине...
Село на нашій Україні −
Неначе писанка: село
Зеленим гаєм поросло..."

(Тарас Шевченко)

Було це за-панщини. Ви, дітки, звичайно й не тямите, що то за панщина. Лиха то річ. Було таке „время  люте”,  коли  прості  селянські  люди  належали  панам,  були панською власністю, звались крепаками. Поміщики або дідичі, котрі лихі, щу хотіли,  те  й  робили  з  крепаками:  мордували  тяжкою  роботою,  знущались, катували за всяку мализну, навіть продавали як худобу чи міняли, як якийсь крам часом на заводських щенят, розлучаючи иноді дітей з батьками. Майже все  життя  своє  працювали  крепаки  на  пана,  і  не  було  їм  просвітлої годиноньки. Тепер навіть тому, хто виріс у тяжких злиднях, трудно поняти віри, як жили колись прості люди...

У збірці "Малий Кобзар" Тараса Шевченка читайте вірші (зміст за абеткою):

"Був собі дід та баба", 
"В неволі тяжко", 
"Вечір",
"Давно те діялось! Ще в школі", 
"До Основ’яненка", 
"Доля", 
"Думи мої, думи мої!", 
"Зa сонцем хмаронька пливе",
"Заповіт", 
"Заросли шляхи тернами", 
"Зацвіла в долині червона калина", 
"І золотої й дорогої", 
"І небо невмите, і заспані хвилі", 
"Іван Підкова", 
"Ішов кобзарь до Київа", 
"Маркові Вовчкові", 
"Мені однаково, чи буду", 
"Мені тринадцятий минало", 
"Ми вкупочці колись росли", 
"Ми восени таки похожі", 
"Н. Маркевичу", 
"На Великдень, на соломі", 
"Над Дніпровою сагою", 
"Не додому вночі йдучи", 
"Не молилася за мене", 
"Ой, умер старий батько", 
"Ой, я одна", 
"Перебендя", 
"Питала зозулі", 
"Реве та стогне Дніпр широкий", 
"Світає, край неба палає", 
"Село",
"Сестрі", 
"Сон", 
"Тече вода з-під явора", 
"Тополя", 
"Три шляхи", 
"Тяжко-важко в світі жити", 
"У нашім раї, на землі", 
"Учітеся, брати мої!", 
"Човен". 

 

"Чи то на те Божа воля?
Чи такая її доля?
Росла в наймах, виростала,
З сиротою покохалась.
Неборак, як голуб, з нею,
З безталанною своєю,
Од зіроньки до зіроньки
Сидять собі у вдівоньки.
Сидять собі, розмовляють,
Пречистої дожидають.
Дождалися..." (Тарас Шевченко)

"Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі
Із нашої України!
Чи там раду радять, як на турка стати,
Не чуємо на чужині..."

(Тарас Шевченко)

"Давно те діялось. Ще в школі,
Таки в учителя-дяка,
Гарненько вкраду п’ятака —
Бо я було трохи не голе,
Таке убоге — та й куплю
Паперу аркуш. І зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І везерунками з квітками
Кругом листочки обведу.
Та й списую Сковороду..." (Тарас Шевченко)

"Мені здається, я не знаю,
А люде справді не вмирають,
А перелізе ще живе
В свиню абощо, та й живе,
Купається собі в калюжі,
Мов перш купалося в гріхах.
І справді так. Мені байдуже
За простих сірих сіромах,
Вони і Господом забуті..." 

(Тарас Шевченко)

"І золотої й дорогої

Мені, щоб знали ви, не жаль
Моєї долі молодої;
А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу.
А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі..."

(Тарас Шевченко)

Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка...
 

"І досі сниться: під горою
Меж вербами та над водою
Біленька хаточка. Сидить
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча..."

(Тарас Шевченко)

"Думи мої молодії -
Понурії діти,
І ви мене покинули!..
Пустку натопити
Нема кому... "

(Тарас Шевченко)

Тарас Шевченко: "Бандурист" - малюнок до поеми "Сліпий".

"Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає..."

(Тарас Шевченко)

 

"Дума про Марусю попівну Богуславку" опубліковано Тарасом Шевченком у 1861 році в "Букварі Південноруськім". Це одна із найяскравіших дум невільницького циклу, це дума з розвиненим, напруженим сюжетом.

"Дума про пирятинського поповича Олексія" опублікована Тарасом Шевченком в "Букварі південноруському" 1861 року видання. Це одна з найскладніших за генезою та подальшою еволюцією і належить до найдавніших українських та  найяскравіших дум з моралістичного циклу. А її сюжет походить з билинного епосу і водночас є втіленням козацького світогляду XVI – XVII сторіччя.

Серед небагатьох прижиттєвих видань Тараса Шевченка особливе місце посідає остання його книжка – “Буквар південноруський” (1861 рік) для навчання дітей грамоті українською мовою у недільних школах, складена із кращих зразків фольклору та частково з власних творів. Пропонуємо для читання кілька віршів з цієї унікальної книги.

"Він був поетом волі в час неволі,

Поетом доброти в засиллі зла.

Була у нього надзвичайна доля,

Та доля Україною була."

(Дмитро Павличко)

Здавалося б, про здорову їжу для дітей писано-переписано. Та й основні продукти харчування є незмінними протягом десятиліть і століть – що нового і корисного можна вигадати? Хліб, молоко, м’ясо… Проте, як стверджують дієтологи, важливо не лише що і коли їсти, а і яка температура має при цьому бути на вулиці…

"Kid’s republic" -  справжня "дитяча республіка" у китайському центрі читання для малюків.