"Не молилася за мене" - зі збірки "Малий Кобзар" Тараса Шевченка

Тарас Шевченко

НЕ МОЛИЛАСЯ ЗА МЕНЕ

Не молилася за мене,
Поклони не клала
Моя мати; а так собі
Мене повивала,
Співаючи: „Нехай росте
Та здоровий буде!”
І виріс я, хвалить Бога.
Та не виліз в люди.
Лучче було не родити
Або утопити,
Як мав би я у неволі
Господа гнівити.

А я так мало, небагато
Благав у Бога: тілько хату,
Одну хатиночку в гаю,
Та дві тополі коло неї,
Та безталанную мою,
Мою Оксаночку, – щоб з нею
У-двох дивитися з гори
На Дніпр широкий, на яри,
Та на лани золотополі
Та на високиї могили, −
Дивитись, думати, гадать:
Коли-то їх понасипали?
Кого там люди поховали?
І в-двох тихенько заспівать
Ту думу сумную, днедавну,
Про лицаря того гетьмана,
Що на огні ляхи спекли.
А потім би з гори зійшли,
По-над Дніпром у темнім гаї
Гуляли б, поки не смеркає,
Поки мир божий не засне
Поки з вечірньою зорьою
Не зійде місяць над горою
Туман на лан не прожене.
Ми б подивились, помолились,
І розмовляючи пішли б
Вечеряти в свою хатину
................
Я тілько хаточку в тім раї
Благав, і досі ще благаю,
Щоб хоч умерти на Дніпрі,
Хоч на малесенькій горі.

За матеріалами: Тарас Шевченко. Видання "Малий Кобзар для дітей з малюнками", видавництво "Український учитель", 1911. З фонду рідкісних видань Національної бібліотеки України для дітей http://www.chl.kiev.ua/

Більше віршів та поем Тараса Шевченка:

Тарас Шевченко. Вірші для дітей

вірші Шевченка Любов'ю і турботою про дітей, які є майбутнім народу, наповнена остання книжка Шевченка - його "Буквар". Та навіть у „дорослому” Шевченковому „Кобзарі” є твори, які цікаві дітям - про чарівну українську природу, про лицарів-козаків, про видатне минуле України. Є також і жартівливі вірші. Славний український дух, завдяки Кобзаревому слову, прищепиться і наступним поколінням.

Твори Тараса Шевченка

твори Шевченка Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка...