Надія Кир'ян. Сумні дорослі казки у віршах

Надія Кир’ян

ІВАСИК — ТЕЛЕСИК

Гусей краплинки в небі, наче ртуть,
І з ними наш Телесик відлітає.
А хмарка хмарку весело питає,
Куди вони Телесика несуть.
Гелгочуть гуси, що про це не слід,
Бо це, мовляв, військова таємниця…
Як весла на воді, лишають птиці
Червоний лапок нерозмитий слід.
Івасику, синочку мій, зажди,
Згуби мені на спогад в жовтих травах,
Немов промінчик сонечка ласкавий
Маленьких кучериків золоті сліди.
… А гуси так стривожено кричать
І криком обсипають білу хату,
Де на порозі скам’яніла мати
Із соняшником в зболених очах.

* * *

ПРО КУРОЧКУ РЯБУ

У хаті старій на краю села
(Я теж із такої хати)
Курочка Ряба яєчко знесла —
І не може його продати.
Хотіла придбати за свій товар
Трохи пшонця для курчаток.
Яєчко взяла, понесла на базар —
І не може його продати.
На ринку, де поруч і те, і оте,
Де яблука, сало і квіти,
Маленьке яєчко лежить — золоте,
Хто ж його може купити?
Голодна й сумна наша птаха сидить,
Аж тут мишенятко з’явилось.
Махнуло сіреньким хвостом — і за мить
Яєчко упало й розбилось.
Курочку Рябу читайте, учіть
Бо то — наймудріша книжка.
На цвинтарі Курочка Ряба лежить,
А винна у всьому — мишка.

* * *

РІПКА

Посіяв дід ріпку. Минула весна.
Минуло літо. Ріпка не сходить.
Дід метикує: “Ну й дивина!
Чому та Ріпка не родить?”.
Гукає Марушку через поріг,
Швиденько бабуня до нього виходить.
Удвох метикують собі старі:
“Чому це Ріпка не родить?”.
Донечку Мінку гукають старі.
А донечка — вишенька ніжної вроди.
Та тільки не знає й дочка на порі,
Чому ж та Ріпка не родить.
Гукають на раду сімейну вночі
Собачку Хвінку і кицю Варварку.
А Ріпка не сходить — хоч гвалт кричи,
Від слів їй не холодно і не жарко.
А мишка в коморі все дивиться сни,
Тут киця Варварка сіреньку знаходить.
— Скажи, Сіроманочко, поясни,
Чому наша Ріпка не сходить?
Махнувши хвостом, промовляє маля
Серйозним голосом маминим:
— Та ви тільки гляньте, яка земля!
Чи ж зійде Ріпка… на камені?
Ця байка про Ріпку, а може й ні,
А може, вона про груші…
От тільки чи зійде щось навесні,
Коли скам’яніють душі?