Статті для дітей та батьків

До збірочки жартівливих віршів Грицька Бойка "Бруднуля" увійшли такі: "Гралася в долонечки", "Чистописання", "Бруднуля", "Не знала", "Чому зупинився годинник", "Чому Тимко подряпаний", "Цапок", "Качечка-прачечка", "Грак", "Сто ніжок", "Чом чистенькі поросята", "Здоровим будь!". Також, читайте у цій добірці веселі вірші Грицька Бойка для дітей: "Як невдаха виступав", "Провалився по коліна", "Друге місце", "Швидко відповів", "Підслухана розмова", "Теж саме", "Змагання", "Виступайченко", "Хлопчик Ох", "Марш веселих чоловічків", "Хвастунець", "Жива казка".

 

 

Вірші Грицька Бойка "Де букварик?", "Ділові розмови", "Сашко", "Некультурні хазяї", "Модна зачіска", "На санчатах", "Снігобуд", "Зимова пісенька", "Мудрий Боря", "А ми шпаківні будували", "Дві киці-сестриці", "Про ведмедя".

У дитячій літературі немає жанрів, які б не підкорилися Григорію Бойку. Він натхненно створював все: поеми, вірші, скоромовки, лічилки, загадки, п’єси-казки. Письменник видав близько ста книжок для дітей. Він, як ніхто інший, вмів не просто розважати молодших читачів, а й з теплим, добрим гумором дотепно й незлобливо показати найрізноманітніші вади дитячого характеру. Вереда, замазура, хвалько, брехун, ледар, базіка, невіглас, недотепа, боягуз, підлабузник, задавака, ябеда, роззява, симулянт – ось «знамениті» персонажі його чудових віршів та поем. Його смішинки про малят і звірят, шкільні й спортивні веселинки, скоромовки-спотиканки, загадки адресовані тим, хто цінує гостре, влучне слово, любить і розуміє гумор, уміє покепкувати не тільки з когось, а й із себе самого.

 

Одне з головних правил сімейного виховання - батьки творять дітей, а діти батьків. Впливаючи на дітей, батьки теж змінюються. Щодня перед батьками виникають також педагогічні задачі, які передбачають не тільки аналіз умов та причин виховного явища, а й обґрунтування свого рішення, самостійної відповіді на певні запитання. Вирішування педагогічних задач, як правило, спонукає батьків до підвищення рівня педагогічних знань, до творчого застосування класичного або іншого кращого досвіду, творчого користування методами сімейного впливу.

"Вечоріло, сутеніло...
Чи було яке там діло
В Абу-Касима, чи ні,—
Щось весь день було так нудно,
Думать годі, спати трудно,
Прочуття якісь скрутні…" (Іван Франко)

"Як часом у темній пущі
Блуд кого візьметься злющий,
Помотає всі стежки,—
Чоловік у дикім страху
Там і сям біжить без шляху,
Мов овечка, навпрошки..." (Іван Франко)

"Всюди темно, тихо, глухо.
Напружає око й ухо
Абу-Касим всяку мить,
Та дарма! Мов у могилі!
Незвичайного не в силі
Нічогісінько зловить..." (Іван Франко)

"Я не знаю, як там тому,
У кого в розпалі злому
Кат всю шкіру з тіла здер;
Та, здається, менше-більше,
Ані ліпше, ані гірше
Касим чув себе тепер..." (Іван Франко)

"У Багдаді, славнім місті,
Є вулиць не сто, не двісті,
А круті всі та вузькі;
А при них доми маленькі,
Наче при пеньку підпенькі,
А дахи на всіх плоскі..." (Іван Франко)

"Не злякавсь так Нона того,
Як його з човна сухого
В морську кинули глибінь;
Не в таке впав остовпіння
Беда, як мертве каміння
Прорекло йому: «Амінь!»..." (Іван Франко)

"Абу-Касим страх нещасний
Повернув у дім свій власний,
А вернувши, розридавсь.
Він скупар був, не злодюга,—
Аж тут ось яка наруга
Впала, що й не спам'ятавсь...." (Іван Франко) 

"Оттаке добро здобувши,
Про товариша забувши,
Абу-Касим страх зрадів.
Щоб всі бачили, що справив,
Цінну бутлю він поставив
У вікні, де сам сидів...." (Іван Франко)

"Раз базаром Абу-Касим
В день торговий ледве лазив,
В своїх капцях ноги тяг,
Та торгу він знай пильнує!
Тут продасть, там знов купує,
Все снуєсь по вулицях." (Іван Франко)

"У Багдаді, славнім місті,
Тому літ не сто, не двісті,
Як халіфи ще жили,
Був вдовець, стара катряга,
Та такий вам скупиндряга,
Що шукать по всій землі."  (Іван Франко)

Довгі літа я не стрічався з сею казкою, та й не до казок мені було. Аж 1894 р., бувши в Відні, я купив у одній антикварні давню німецьку збірку арабських казок під заголовком «Тисяча і один день». Я глянув на ту комічну історію з її трагічного боку і, не вменшаючи комізму, силкувався вивести наверх її трагізм власне в психології скупаря та в устрої тої орієнтальної суспільності, серед якої відбувається подія.

 

 

 

 

У передмові до другого видання казки «Абу-Касимові капці» Іван Франко розкриває джерело її сюжету — казку із старовинної збірки арабських казок в німецькому перекладі, яку він колись придбав у антикварній книгарні. Письменник не просто переказав її, а ввів деякі нові мотиви за стару основу, щоб скерувати увагу читачів від казкових подій до живого життя, пробудити інтерес до реальних життєвих ситуацій.

Знаєте, в якій сім'ї діти ростуть щасливими? Це відбувається тоді, коли діти бачать, як батьки цілуються. Коли діти відчувають, що тато любить маму, а мама тата, вони не будуть ховати свою невпевненість і помилки від страху говорити про це з батьками. Вони знають, що з батьками можна поговорити, що вони розуміють їх і що всі справи обговорюються з любов'ю і повагою.

Першим університетом життя для дитини є сім'я, в якій народилася дитина. Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості батьки не намагалися розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Пропонована ігрова методика не тільки дозволяє визначити, наскільки в дитини розвинена уява, але і є засобом її розвитку. Таку методику можна назвати "Де чиє місце?"

"Я козак і ти козак,
Я вояк і ти вояк,
Щоб в бою стояти мужньо
Ми повинні бути дружні.
Ми хоробрі вояки –
Побратими-козаки." (Яна Яковенко)