Статті для дітей та батьків

"Давні пригоди боронять від шкоди.
На житті, як на довгій ниві.
Вік звікувати — не пальцем перекивати.
Вік прожити — не поле перейти.
Життя, як стерня, не пройдеш, ноги не вколовши.
Часом з квасом, а порою з бідою.
Чоловік без пригоди не проживе."

(з народної мудрості)

"Добре роби, добре й буде.

Добре ім'я — найкраще багатство."

(Зі збірки "Народ скаже, як зав'яже")

"Чия відвага, того й перевага
Смілого й куля не бере.
Смілому море по коліна.
Або добути, або дома не бути..."

(З народної мудрості)

Велику кількість зразків українського фольклору присвячено слову. Прислів'я навчають - перед тим, як щось сказати, добре подумай, а якщо вже сказав - відповідай за свої слова. Адже слово може і лікувати, і ранити, часом допоможе, а іноді, сказане недоречно, і нашкодить. 

"Хліб-сіль їж, а правду ріж.
Правда світліша за сонце.
Топчи правду в калюжу, а все чиста буде.
Брехня стоїть на одній нозі, а правда на двох.
Правда — як олія, скрізь наверх спливає.
Вийде правда наверх, як олива з води.
Правда і в морі не втоне."

(з народної мудрості)

"Добре діло — утіха, як ділові не поміха
Сопілка — вівчареві втіха.
Веселе дерево весело й співає.
Як умієм, так і пієм.
Музика без'язика, а людей збирає.
Дудка знає, нащо грає."

(з народної мудрості)

"Без діла слабіє сила.
Бджола мала, а й та працює.
​Діло майстра величає.
Ранній пізньому не кланяється.
Хто в роботі, той у турботі.
Для нашого Федота не страшна робота.
Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
Без труда нема плода."

(Зі збірки "Народ скаже — як зав'яже")

"Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.

Розумний розсудить, а дурень осудить.

Поки розумний думає, то дурень уже робить."

(Зі збірки "Народ скаже — як зав'яже")

"Чого навчився, того за плечима не носить.
Хто знання має, той мур зламає.
Шануй учителя, як родителя."

(Зі збірки "Народ скаже, як зав'яже")

 

"Весна багата на квітки, а осінь — на сніпки.

Як листопад дерев не обтрусить, довга зима бути мусить.

Листопад вересню онук, жовтню син, зимі рідний брат."

"Не питає добрий жнець, чи широкий загонець.

Не той урожай, що на полі, а той, що в коморі.

Що літом ногами загребеш, то зимою руками не збереш."

"Ластівки низько літають — дощ обіцяють.

Чайка сіда в воду — чекай доброї погоди.

Де багато пташок, там нема комашок."

 

"Сонце в мішок не зловиш.

Так тепло, як циганові під ятером.

Зима біла, та не їсть снігу, а все — сіно."

До перлин українського фольклору належать прислів'я та приказки — короткі влучні вислови, що в художній формі змальовують різні явища життя. Вони є узагальненою пам'яттю народу, висновками з життєвого досвіду. Прислів'я та приказки збагачують мову, роблять її образнішою, яскравішою. Дивіться у цьому розділі велику колекцію найрізноманітніших прислів'їв та приказок на будь-які теми.

Ця книга містить народні прислів’я, приказки, загадки, скоромовки, що зберігають досвід багатьох поколінь українців, дають уявлення про історію, побут, мораль, соціальний устрій суспільства, духовну культуру українського народу. Такі зразки народної творчості роблять мову живою і яскравою, розвивають уяву і часто здатні підняти настрій своїм дотепним гумором.

Читайте і розгадуйте 320 (!) українських народних загадок зі збірки "Народ скаже, як зав'яже" (відгадки - є).

Дивіться 37 скоромовок, надрукованих у збірці для дітей "Народ скаже, як зав'яже". Українські народні прислів'я, приказки, загадки, скоромовки." Упорядник - Н. С. Шумада.  Київ, Веселка, 1985 р.

"Була собі Синиця. Невідомо, що їй збрело в голову, що звила собі гніздо на самім березі моря на невеличкому кущику. Поки море було спокійніше, все йшло гаразд. Синиця нанесла яєць і почала висиджувати їх. Аж ось повіяв вітер, розгулялося море, затопило кущик і з ним Синичине гніздо. Сама Синиця ледве жива втекла, а її яєчка попливли з водою. Ой-ой-ой, як розгнівалася Синиця! Сіла собі на скелі над морем та як почне сварити та лаяти море: "Ти, погане та нікчемне море! Ти, безглузда темна сило! Ти, ненажерна безодне! Ти, нікчемне, непотрібне, некрасиве море! Як ти сміло порушити мою хату, забрати мої яйця! Та я тебе до суду потягну, я тобі на весь світ сорому нароблю, я тобі не дам спокою ні вдень ні вночі, поки мені не вернеш усього, що в мене забрало."..." (Іван Франко)

 

"Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий. Скільки разів гонили його стрільці, цькували його хортами, ставили на нього капкани або підкидали йому отруєного м'яса, нічим не могли його доконати. Лис Микита сміявся собі з них, обминав усякі небезпеки, ще й інших своїх товаришів остерігав. А вже як вибереться на лови — чи то до курника, чи до комори, то не було сміливішого, вигадливішого чи спритнішого злодія. Дійшло до того, що він у білий день вибирався на полювання й ніколи не вертавсь з порожніми руками. Незвичайне щастя і його хитрість зробили його страшенно гордим. Йому здавалося, що нема нічого неможливого для нього..." (Іван Франко)

 

"Був собі в одного господаря Кіт Мурко, а в другого Пес Бурко. Хоч Пес і Кіт звичайно не люблять один другого, та Мурко з Бурком із самого малку були великі приятелі. От одного разу, саме в жнива, коли всі з дому повибиралися в поле, бідний Мурко ходив голодний по подвір'ю й дуже жалібно муркотів. Господиня рано, вибираючися в поле, забула дати йому їсти — значить, прийдеться бідному терпіти аж до вечора. До лісу було далеко йти, в стрісі горобчиків не чути ніяких. Що тут бідному Муркові робити?.." (Іван Франко)

 

"Було це восени. Біжить Лисичка польовою дорогою та й зустріча їжака. "Добрий день, їжаче-небораче!" — крикнула Лисичка. "Здорова була, Лисичко-сестричко!" — відповів їжак. "Знаєш що, їжаче, ходім зі мною!" "Куди ж ти зібралася?" "Та йду отуди до саду їсти винограду"..." (Іван Франко)