|
Леся Храплива-Щур
В НАДВЕЧІР'Я СВЯТОГО МИКОЛАЯ
— Добра ніч, Матусю мила!
Повна ніч таємних снів...
В небі зорі засвітили,
Білий сніг поля замів,
Відчинило браму Раю
Двоє білих янголят,
Саночки там виїжджають,
Вниз хмарками бистро мчать.
Сани куті в дивні взори,
Золоті при них дзвінки...
Дзвонить небо, дзвонять зорі
І під снігом ялинки.
Їдять звірі із долоні і рук
Господнього Старий,
Сосни хиляться в поклоні.
Жваво б'ють дітей серця:
— Там дари такі багаті!
— Чуєш? Дзвонить близько десь...
Ти подумай: як вітати
Гостя із самих небес?!
* * *
ЗАЙЧИК
У лісі є полянка
Поміж густих дерев,
Росла там раз ялинка,
Маленький зайчик жив.
Він з білочками грався,
Сміявся до синиць,
В чагарнику ховався
Від лютих тих лисиць.
Аж ось настала осінь,
А згодом і зима;
Нема травички в лісі,
Городини нема.
Післала завірюха
Біленькі сніжинки,
А зайчик змерз у вуха,
Відморозив лапки.
Сніг промели ангели
На стежечці у гай,
Дзвіночки задзвонили,
Приїхав Миколай.
Шапчину, рукавиці
Він дав, ще й чобітки,
І зайчик знов сміється,
Що тепло вже в лапки!
|
