Леся Храплива-Щур. Вірші до Дня соборності України

День соборності України 22 січня, вірші для дітей Дня 22 січня 1918 року проголосила Центральна Рада, що Україна зриває зв'язки з московською державою і стає Самостійною Українською Народною Республікою. Це проголошення було поміщене в Четвертому Універсалі і відчитане на майдані перед церквою Святої Софії.

За рік, 22 січня 1919 року на цьому ж майдані проголосили, що до Української Народної Республіки належатиме теж Галичина, Буковина і Карпатська Україна: що всі землі України будуть вільні та будуть творити разом одну Українську Державу.

Тому день 22 січня — подвійне свято і про нього пам'ятають всі українці в цілому світі.

Леся Храплива-Щур

ДВАДЦЯТЬ ДРУГЕ СІЧНЯ

Нам сестричка нині розказала,
Що колись давно (я добре знаю) —
У зимовий ранок засіяло
Сонце волі у моєму Краю.

Вийшли люди на майдан Софії,
Де колись лунала княжа слава
Хтось сказав: "Сповнились ваші мрії!
Україна вільна вже Держава!"

Хтось сказав, і всі почули люди,
З Києва аж по самі Карпати:
"Україна є, була і буде!
Вже її нікому не здолати!"

Нам сестричка розказала нині,
І сама я це вже добре знаю:
Знов прийде чарівна ця хвилина
В Українському моєму Краю.

Як тоді, зійдуться ранком люди,
Пролунають знов слова палкії,
Запанує наша воля всюди
І заграє грімко дзвін Софії!

*****

Леся Храплива-Щур

ДВАДЦЯТЬ ДРУГЕ СІЧНЯ

Збирає матінка щодня
Малих Володька й Вітю,
І йдуть у школу, хоч зима
І сніг паде, і вітер.

Червоні прапори бринять
Зловіщо у завії,
Володько з Вітею спішать
Вже площею Софії.

Стоїть мовчазно давній храм,
Засніжений, суворий,
І давню правду діточкам
Мов казочку говорить:

Коли у Київ з всіх сторін
Ішли, збирались люди,
Коли дзвонив Софії дзвін,
Що воля всім нам буде.

Коли дзвонив: — Пропала тьма,
Неволя довговічна,
Вже ворогів лихих нема —
У двадцять друге січня.

Коли розвились прапори,
Все золоті та сині,
Сміявся кожний, говорив:
— Ще жити Україні!

Володько з Вітею спішать
І сипле сніг безвинну.
А дзвони Києва мовчать
І снять — про Україну.

Снять: проженуть катів лихих,
Як виростуть, ці діти,
Що в школу, у чужу пішли:
Малі Володьки й Віті...

*****

Леся Храплива-Щур

ДІДУСЬ І РОМЧИК

Ой, морозно! І глибокий
На дорозі сніг.
А до діда кароокий
Ромчик-внук прибіг.

По дорозі аж до хати
Черевичків слід.
Казку став оповідати
Про минуле дід.

Показав в книжках картини:
В Києві майдан,
Де читали: — "Україна
Вільна, без кайдан!"

Де почули всі у січні
У бурхливий час: —
По неволі довговічній
Воля йде до нас! —

В дідуня в очах вже сльози,
Впала книжка з рук.
Про майбутнє казку може
Розказати внук:

Як нові заграють дзвони
І настане час —
Принесуть борців загони
Волю знов до нас!

Прочитають на майдані,
Де Софії храм,
Що Держава знов повстане
І цвістиме нам!

Попрощався Ромчик жваво,
До друзів побіг,
До науки, до забави,
Крізь глибокий сніг.

Голову схилив на руки,
Щось міркує дід...
Він благословляє внука
У майбутнє слід.

*****

Леся Храплива-Щур

СІЧНЕВИЙ ВІТЕР

Віяв ніччю вітер,
Сніг вікно замів.
Чують в хаті діти:
Вітер зі степів!

За морями діти
Чують волі дзвін:
Голосив по світі
Нашу правду він.

Бачать діти в далі,
Наче крізь туман,
Як колись збирались
Люди на майдан.

Чують, як лунала
Вістка всім нова:
Це Універсалу
Радісні слова,

Що буде віднині
Воля нам усім
В вільній Україні —
Від Карпат по Дін.

Правда це, чи мрії?
— Чуєш? — Дзвони б'ють
В Києві в Софії,
Чи між нами тут?

Це лунає вічно
В серці молодім
В Двадцять Друге Січня
Давній волі дзвін.

*****

Леся Храплива-Щур

МАЙДАН СОФІЇ

Про це запам'ятати нам:
Далеко, в Україні,
Прадавній там Софії храм,
Пишається до нині.

І діти в школу там спішать
Майданом край Софії.
Червоні прапори стоять
Зловіщо у завії.

В зимовий ранок давній храм,
Забутий і суворий
Своїм мовчанням діточкам
Про давнину говорить.

Коли у Київ з всіх сторін
Ішли, збирались люди,
Коли звіщав Софії дзвін,
Що воля всім нам буде.

Коли дзвонив: — Пропала тьма,
Неволя довговічна,
Вже ворогів лихих нема! —
У Двадцять Друге Січня.

Як розвилися прапори:
Все золоті та сині,
Сміявся кожний, говорив: —
Ще жити Україні!

У школу діти там спішать,
Порошить сніг без впину,
А дзвони Києва мовчать
І снять про Україну.

Снять: проженуть колись катів,
Як виростуть ці діти,
І вільних дзвонів вільний спів
Піде по всьому світі!

За матеріалами: За матеріалами: Леся Храплива. "Іскри".Клівленд, Огайо, США. Друкарня Я. Аскольда Ємця "Батурин", 1955 р.,

а також дякуємо ресурсу http://abetka.ukrlife.org

Дивіться також на нашому сайті:

Вірші до Дня Соборності України

Вірші до Дня Соборності України Вірші Олександра Олеся, Миколи Вороного, Богдана-Ігоря Антонича, Лесі Храпливої-Щур.

Вірші про Україну

Думки українських поетів про рідну країну, їхні відчуття до української землі і нашого народу - все це юні читачі зможуть знайти в представленій добірці віршів про Україну від Ганни Черінь, Юрка Шкрумеляка, Наталки Талиманчук, Іванни Савицької, Уляни Кравченко, Яни Яковенко, Василя Симоненка, Івана Франка, Володимира Сосюри, Катерини Перелісної, Богдана-Ігоря Антонича, Марійки Підгірянки, Миколи Чернявського, Володимира Сіренка, Іванни Блажкевич, Наталки Поклад, Грицька Бойка, Миколи Вінграновського, Платона Воронька, Наталі Забіли, Анатолія Камінчука, Анатолія Качана, Володимира Коломійця, Тамари Коломієць, Ліни Костенко, Андрія Малишка, Андрія М’ястківського, Івана Неходи, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Максима Рильського, Вадима Скомаровського, Сосюра Володимир, Павла Тичини, Петра Осадчука, Варвари Гринько, Марії Хоросницької, Віктора Терена та інших відомих українських поетів.

Український календар: 22 січня – День Соборності України (День Злуки)

22 січня українці відзначають важливе національне свято – День соборності України. Саме 22 січня 1919 року було проголошено так званий Акт злуки – акт про об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Соборність була надзвичайно важливою, певною мірою символічною, оскільки об’єднання українських земель було давньою заповітною мрією нашого народу. Остаточне ухвалення Акту злуки планувалося на засіданні першого українського парламенту, але історія розпорядилася так, що цей парламент так ніколи й не було скликано. Уже за два тижні уряд нової держави під натиском Червоної Армії був змушений залишити спочатку Київ, а потім – і територію України. Офіційно це свято відзначається лише протягом останніх кількох років, хоча Акт злуки відіграв надзвичайно важливу роль, визначивши на подальше розвиток нашої країни. Це був перший за останні років шістсот рішучий крок нашого народу до об’єднання.

итайте також інші твори Лесі Храпливої-Щур:

Вірші Лесі Храпливої-Щур

Леся Євгенівна Храплива - українська письменниця, пластова діячка і педагог на еміграції. Лесі Храпливій судилося стати українською письменницею. Вона – тонкий лірик, майстер художнього слова. Грунт, на якому зростали її таланти, - це народ і вірна любов до нього.