"Великодня пригода". Казка Лесі Храпливої-Щур

Леся Храплива-Щур

ВЕЛИКОДНЯ ПРИГОДА

Засвітило сонечко ранком у віконечко. Поклала мама в кошик паску, писанки, ковбаску, та покликала донечку — Параску:
— Від себе і від Батька і від мене занесеш Бабусі Свячене!
І пішла Параска: в кошику ковбаска, писанки і паска. А дорогою дивуються горобчики:
— Цьвірінь! — що в Параски вишита запаска.
Іде Параска, вийшла на горбок. А до неї Бровко — песик: скік та скок!
— Куди ідеш та що несеш?
— Несу я паску, писаночки, ковбаску, від Батька і від Мами і від мене — несу Бабусі Свячене.
— А не буде там нічого і для мене? — Бровко питає, хвостиком махає.
— Писанки Матуся написали, оленями, півниками, сонцями прикрашали. Не на те трудились мої Ненька, щоб з'їв Бровко писанки смачненько!
— Подивись, Парасю, ще раз на Свячене: може там найдеться що для мене? — Бровко питає, хвостиком махає.
— Білу паску — не малі це речі! — Мама цілу ніч місили ще й пекли у печі. Ой, багато мали з нею праці! Чи ж годиться пасочка — собаці?
— Подивись, Парасю, ще раз на Свячене: я голоден — чи нема нічого в кошику для мене?
— Лиш ковбаска, вся товстенька, з салом. Мама її довго начиняли, ще й пекли! Я знаю, їсти ти готовий, та не дам ніяк ковбаски — псові!
— Поглянь, Парасю, в кошик — ще ж бо не порожній він! — Бровко благає, хвостиком махає.
— Не порожній, ще остався... хрін. Викопала я його сама в городі — може стане Бровкові в пригоді?
Дала Параска Бровкові ласощів тих, а Бровко лиш понюхав та: — Аааапчих!
В носі закрутило, в очах потемніло. Пчихнув Бровко, заточився та штовхнув Параску. Випустила вона з рук кошик, паску, писанки, ковбаску...
Покотилася з горбочка паска, а за нею стежкою всі писанки й ковбаска, а за ними кошик і Параска, а за ними, гавкаючи, Бровко — пес.
Котилися, котилися ранок весь. Аж мусіли стати, бо докотились до бабусиної хати. Встала тоді Параска, позбирала в кошик паску, писанки, ковбаску та промовила:
— Бабусенько, від Мами і від Тата і від мене принесла я ласощі вам на Свячене.
І сказала, як пригода приключилася: як усі вони з горбочка покотилися.
А Бабуся — нум Параску цілувати. Посадили її на покутті в хаті, а Бровкові біля порога дали велику кість. А він зубами: — хап! — і їсть, і досі їсть!

За матеріалами: Леся Храплива. "Писанка українським дітям". Видавництво "Глобус", Київ,1993. Ілюстрації Петра Андрусева.

Дивіться також інші твори Лесі Храпливої-Щур:

Леся Євгенівна Храплива - українська письменниця, пластова діячка і педагог на еміграції. Лесі Храпливій судилося стати українською письменницею. Вона – тонкий лірик, майстер художнього слова. Грунт, на якому зростали її таланти, - це народ і вірна любов до нього.

 

 

 

 

Казки для дітей від Лесі Храпливої-Щур

Леся Храплива-Щур написала велику кількість віршів, казок і оповідань для дітей, передусім, для тих маленьких українців, хто волею долі опинився далеко від України, в імміграції, або вже там народився.

Читайте віршики про Свято Великодня:

Вірші про Великдень

Вірш "На Великдень, на соломі" Тараса Шевченка (видання "Малий Кобзар")

Леонід Глібов, "Христос Воскрес!"

 Великодні вірші Лесі Храпливої-Щур :
"Одарочка малює", "Писанка", "Великдень", "Великодні дзвони", "O вітай, Воскреслий Христе","Що за гамір, що за гук", "На Великдень найясніше сходить сонце ", "Зайчик писаночку ніс", "Що роблять звірята?", "Дзвіночки і метелик", "Воскресний дзвін"

Казочки про Великдень:

 Пригоди писаночки. Великодня казочка Лесі Храпливої

Писанки Оксанки. Казка Лесі Храпливої зі збірки "Писанка українським дітям"

Загублена писанка. Великодня казка від Ірини Мацко

Ще цікаво:

Великдень. Святкування та народні звичаї

Великодні ігри з крашанками