"Дорогами однієї далекої країни їздив вантажний автомобіль. У нього був великий причеп, лобатий кузов, що з-під важких брів зиркав очима-фарами на все навколо. Водій вантажівки — огрядний високий чоловік із вкритим ластовинням носом і відстовбурченими вухами, такий рудий, що й очі в нього були руді та хитрі. Якось водій зі своєю вантажівкою приїхали до невеличкого містечка на самому півночі країни. Стояло негаряче, ніжне літо, цвіли квіти і на закинутому пустирі за будинком мерії та невеликим сімейним магазином продуктів відкрилася переїзна крамничка …" (Юлія Смаль)
21 лютого - Міжнародний день рідної мови
21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» - звучало у заголовку документа. Міжнародне свято рідної мови мало послугувати захисту мови як культурної спадщини кожної окремої національності, кожної народності на нашій планеті.
"Був собі горобець. І був би він нічого собі горобчик, та тільки біда, що дурненький він був. Як вилупився з яйця, так з того часу нітрошки не порозумнів. Нічого він не тямив: ані гніздечка звити, ані зерна доброго знайти,- де сяде, там і засне; що на очі навернеться, те і з'їсть. Тільки й того, що завзятий був дуже, – є чого, нема чого, а він вже до бійки береться. Одного разу літав він із своїм товаришем, теж молодим горобчиком, по дворі в одного господаря. Літали вони, гралися, по смітничку громадили та й знайшли три конопляні зернятка. От наш горобчик і каже: "Мої зернятка! Я знайшов!" А чужий і собі: "Мої! Коли мої! Коли мої!" І почали битися. Та так б'ються, та так скубуться, аж догори скачуть, аж пір'я з них летить. Бились, бились, поки потомились; сіли один проти одного, надулись і сидять, та вже й забулись, за що була бійка. Коли згадали: а де ж наші зернята? Зирк, аж зернят вже й нема!.." (Леся Українка)
Масляна (Масниця, Колодій). М’ясопусна неділя. Сиропусна неділя. Народні традиції та звичаї.
Масляна символізує проводи зими та зустріч із весною. За церковною традицією тиждень називається сирним або м’ясопусним — через набір страв, які прийнято готувати протягом цього періоду. Це свято не закріплене за певним днем на календарі, воно відзначається протягом останнього тижня перед Великим постом.
Вірші Ліни Костенко: «Спинюся я і довго буду слухать», «Дзвенять у відрах крижані кружальця», «Усе моє, все зветься Україна», «Я прощаюся з рідним краєм».
"Не кидайсь хлібом, він святий! —
В суворості ласкавій,
Бувало, каже дід старий
Малечі кучерявій." (Максим Рильський)
"... Це петербурзька біла ніч. Тарас не може заснути. Та він і не хоче зараз спати. Голова його повна думок і мрій. Це його єдиний вільний час, він може думати про що хоче. Зараз так видно, він навіть може робити, що хоче! Тарас посміхається сам до себе, обережно, щоб нікого не розбуркати, встає, накидає на плечі халат, засовує в кишеню сірий рисувальний папір і олівці. Зупиняється на мить. «Одразу візьму цеберку і пензлі, щоб потім додому не заходити, а прямо на роботу», вирішує він і бере цеберку з-під охри, довгі малярські пензлі. Чоботи в руках, щоб бува не зарипіти коло хазяйських дверей, і чорним ходом спускається на вулицю. Вулиці залиті молочним світлом білої ночі. Тиша. Він іде рівними вулицями до Неви..." (Оксана Іваненко)
2 лютого, на Стрітення, зима іде туди, де було літо, а літо - де була зима. По дорозі вони зустрічаються і сперечаються між собою. Якщо до вечора стане тепліше — літо перемогло зиму, а якіцо холодніше — зима. В цей день у церквах святили воду і свічки. Посвячені на Стрітення свічки звалися "громничими", бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегтися від грому та блискавки. Від "громничої" свічки і саме свято називалося колись "Громниця". Стрітенській воді також приписувалася магічна сила, нею натирали хворі місця, кропили вулики та давали пити худобі.
В цей день закохані відзначають своє свято - День святого Валентина. За легендами, Валентин був епіскопом, що допомагав закоханим - таємно їх вінчав. А коли за це його було заарештовано, він потрапив у тюрму і там закохався у сліпу дочку свого наглядача. Дівчину зцілило кохання Валентина, але сам він загинув, залишивши перед стратою прощальну листівку. У своєму останньому посланні він написав дівчині про своє кохання і підписався: "Твій Валентин".
Великодні вірші Романа Завадовича
Поезії Романа Завадовича до свята Великодня: "Великдень", "Над зорями весна ще буде спати", "Великодній привіт", "Великдень - мій гість", "Подарунок".
"Не віриться Ігорькові, що їхня річка Конотоп була повноводою. Зараз у ній горобцеві по коліна! А дідусь каже, що колись Конотоп боялися вбрід переїздити, отакий він був глибокий, а дно споконвіку мулисте... Через те й назву таку річка дістала. Зараз Конотоп обмілів, береги лепехою і стрілолистом затягло, вже й ряска до середини добирається, а це, знав Ігор, недобра прикмета — вода стає непротічною. Хлопці, правда, знайшли одне глибоке місце й зробили там купальню. Однак і тут вода сягала не вище грудей. А як кортіло розігнатися й шубовснути в річку! Та де?.." (Анатолій Давидов)
"Зимонько-снігурочко,
Наша білогрудочко,
Не верти хвостом,
А труси тихесенько,
Рівненько, гладесенько
Срібненьким сніжком."(Леонід Глібов)
"На околиці міста, у непримітній крамничці старожитностей, припадав на полиці пилом, старенький і поважний Телефон. Він належав ще до покоління перших Телефонів, які придумала людина. Стояв, сумував, аж поки одного ранку до нього з подарунком не завітав сам господар. "Тримай, старий. – промовив він, ставлячи біля Телефону невелику коробочку. – Це тобі. Щоби не так сумно було самому...""(Ірина Мацко)
"У невеличкій кімнаті лежить на ліжку слабий хлопчик. Лежить він, не спить, дивиться, широко розкривши оченята, на вікно, заслонене хустиною: хустина не зовсім заслонила вікно, збоку трохи видко шибку й видко, як палає смужка блакитного світла аж додолу. "Павлусю, куди ти так дивишся?" – спитала мама хлопчика, бо то ж мама сиділа й гляділа свого слабого синка. "Та я дивлюся на ту смужку. Мамо, звідки вона? З чого вона?" – сказав хлопчик..." (Леся Українка)
Леся Українка. Казка "Три метелики"
"Були собі три метелики: один білий, другий червоний, а третій жовтий. Вони весело літали цілий день у великому саду, в соняшному світлі, перелітали з квітки на квітку, куштували медок і летіли далі. Час їм дуже швидко минав. Вони так загралися, що й не зогляділися, що сонечко сховалося за хмари і пустився дощ. Змокли метелики. Полетіли вони до своєї хатки, аж там біда: двері замкнені, а ключа ніде не можна знайти..."
Пробуємо цезальпінію в роботі. Вона дарує писанкам рожеві, коралові, теракотові відтінки, і що важливо - насичений червоний колір. В Україні немає такої рослини, яка здатна була б фарбувати яйце в червоне. Виключенням є марена кавказька, її відносно недавно почали вирощувати у нас.
Жартівливі загадки Дмитра Білоуса про різні частини мови: "Займенники-чистуни", "Займенники-псувачі", "Стане він привабливою річчю", "Яка назва?", "Є така країна в білім світі", "Рибальська сітка", "Перетворюся на очах", "З однини у множину", "У двох ролях", "Не лише заперечувальна".
"Леся"Мамо, іде вже зима", "Пісенька весняної води", "Уже весняне сонце припікає", "Вишеньки", "Літо краснеє минуло" – дитячі вірші Лесі Українки з ілюстрованої збірочки "Мамо, іде вже зима".
"Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно..."(Леся Українка)
"З ранку до вечора жала", "Яблуні білі в цвіту", "Літнє", "О, вокзали, тривожні вокзали…", "В день святого Юрія", "Дні летять, як зграя журавлів…", "Слізки дощу на листочках…", "Піски", "На коні вороному", "Рондель", "Ось і осінь… Стук коней бадьорий…", "Коли умирали, то бачили очи рушниць", "Осіння поема", Травневі трави", "Купальські трави", "Я ні з ким не піду до пивниці…", - поезії Ладі Могилянської, репресованої української поетеси, жертви сталінського режиму.
