Статті для дітей та батьків

«18 квітня 2017 року відзначив свій ювілей шляхетний і мудрий лицар української дитячої літератури Володимир Рутківський. Лише шляхетний лицар, який мислить мудро та зважено, здатен творити Літературу, якою захоплюватимуться і діти, і дорослі не одне десятиліття. Книжки Володимира Рутківського не належать до модних, які виринають нізвідки, швидко читаються і незабаром зникають із пам’яті. Це література, про яку знають і шанують батьки, а сьогодні з задоволенням читають сучасні діти.» (Тетяна Стус, Ольга Купріян, Анастасія Музиченко, Анна Третяк, Галина Ткачук)

 

"... Питання будуть? Питань нема. Тоді вперед! Ділягін, для початку ми поживемо на твоїй дачі. Джессіка говорить, що там у тебе місця на всіх вистачить! Не знаю, що буде робити Булкін з трьома жінками, але що буду робити з трьома чоловіками я, я продумала до дрібниць! І вище голови, вам водночас таке щастя привалило – жінка напів-міністр та дочка – писана красуня! Чи могли б ви коли-небудь мріяти про подібне щастя?!" (Олег Гончаров, Раїса Гончарова)

17 квітня - день народження американського вченого, етнічного українця Любомира Романківа. Це ще один наш співвітчизник (крім Стівена Возняка, – ред.) без якого існування найбільш успішної корпорації в історії було б неможливим. У 1962 році Любомир Романків розробив для IBM перші в світі магнітні головки, для запису інформації. Технологію придбала компанія Apple і незабаром представила свій перший настільний комп’ютер. Попри постійне проживання у США, Любомир Романків дуже добре розмовляє українською мовою і майже щороку відвідує Україну. Він вручає премії молодим українським вченим і подорожує країною. Також він надихає тим, що в уже доволі поважному віці залишається активною і молодою в душі людиною.

Згідно з дослідженнями вчених, стрибки через скакалку протягом 10 хвилин дозволяють спалити стільки ж калорій, скільки спалює бігун, що пробігає 2 кілометри за 10 хвилин. Не дивно, що багато експертів з фітнесу називають скакалку найефективнішим тренажером у спортивному залі. Скакалку можна використовувати як у закритому приміщенні, так і на відкритому повітрі. Тренування зі скакалкою надзвичайно ефективна. Ця не хитра вправа чудово розігріває усі групи м'язів, розвиває витривалість, укріплює серцево-судинну і дихальну системи, розвиває стрибучість, допомагає скинути вагу, тренує основні групи м'язів. Дивіться комплекс вправ зі скакалкою для новачків.

"У садочку квіти
Танцювали з вітром,
Щебетала пташка
Пісеньку мурашкам,
Сонечко з проміння
Плело павутиння,
Хмарки підростали,
Неба синь вкривали..."

(Слова Ксенії Бондаренко
Музика Миколи Ведмедері​)

 

Символ "пшениця" на писанках - це символ Воскресіння Господа Нашого Іісуса Христа. Тож пишімо цей символ, зображуймо його частіше. Фарбувати писанку рослинними відварами цікаво, захоплююче, інтригуюче. Вони часто бувають натхненням у роботі. Готуємося, пробуємо, тренуємося, підбираємо такі барвники, які нас не розчарують. Фарбування писанок крок за кроком: засушена ромашка - і писанка жовта; цезальпінія (пару хвилин) - і писанка жовто-гаряча; цезальпінія (півгодини) - і писанка рожева, червона, коралова; морожені ягоди бузини (пару хвилин) - і писанка коричнева, вишнева; морожені ягоди бузини (хвилин 20) - і писанка чорна. Ромашка - цезальпінія - ягоди бузини - це один з можливих варіантів компонування натуральних барвників, компонування "що за чим". Не змішування. Під словом компонування я маю на увазі послідовність використання барвників у певному порядку. Не забуваємо про квасці - це активатор для багатьох природних барвників. Без дрібки цієї протрави не обійтися.

Відомий кропивницький колекціонер Юрій Тютюшкін зібрав понад 200 великодніх вітальних послань початку ХХ століття. У кропивничанина є чимало листівок, які датовано початком ХХ століття. Вони розкладені за святами. З них понад двохсот — великодніх. У дореволюційні часи на наших теренах їх виготовляли утричі більше, ніж різдвяних. Великдень усе-таки мав більшу вагу, ніж Різдво. Більшість мальовничих мініатюр датовано першим десятиліттям  — на цей час припадає розквіт листівки. Їх виконували на високому поліграфічному рівні, якість багатьох  краща, ніж у сучасних альбомах. Автори експериментували із різними  матеріалами, застосовували різноманітні аплікації. Із написів і малюнків на листівках можна зробити висновок, що віддруковані вони за межами Російської імперії, напевне, в Німеччині.

Дивіться добірку українських великодніх листівок від Олени Кульчицької, Львівського видавництва "Русалка" та невідомих авторів і видавництва.

 

 

 

Готове печиво з розписом відмінно виглядатиме на святковому великодньому столі! При бажанні можна поєднати 2 половинки печива кремом або будь-яким джемом і вийде тривимірне яйце.

Коли в нас виникає бажання написати писанку, ми відшукуємо традиційні зразки і відтворюємо за ними вподобаний орнамент. Щедрим натхненням можуть зарядити писанки, які походять з села Суржа, що на Поділлі. Унікальна річ! З цього села збереглася сорок одна писанка. Одна з них має біле тло. Відтворюймо традиційні писанки! Заряджаймося натхненням!

Цьогоріч українські старшокласниці з Харкова та Києва набрали загалом 126 балів і посіли перше загальнокомандне місце на Європейській математичній олімпіаді серед дівчат у Цюриху (Швейцарія). Під час олімпіади команди вирішували по три математичні задачі за 4,5 години два дні поспіль. Пропонуємо на Ваш розгляд саме ті задачі, які наші дівчата вдало розв'язали на вищевказаному міжнародному змаганні.

Відомо, що ХІХ століття відзначилось індустріальною революцією, електрифікацією, відходом від сільсько-господарського суспільства, його прогресом. ХХ століття відзначилося прогресом у фізиці та інженерії для того, щоб робити легшим повсякденне життя, - від холодильників до пральних машин. А ХХІ століття - це однозначно цифровий вік, це Інтернет. Навіть якщо ви хочете стати гонщиком чи грати в бейсбол, чи зводити будинки, всі ці речі перевернуті з ніг на голову програмними засобами. Суть цього всього - у винахідливості. Це стосується того, що ми дивимось на світ і ми не задоволені тим, що навколо, і ми задаємо питання. Якщо я не навчитися програмувати, то це буде все-одно, що не вміти читати. Майбутнє для нас буде закрите. Якщо ви у професії програмування, то перед вами відкривається океан можливостей можна обирати ту галузь, в якій хочете працювати. 

"Ців-ців-ців, 
Ців-ців-ців,
Хто не знає горобців?

Всім відома пташка ця. 
Вбив Омелько горобця, 
Щоб він лялечок не їв. 
"Як же лялечки ці їсти,—
Шкода бідненьких мені."

(Олесь Донченко) 

Ілюстровані оповідання Володимира Перепелюка про птахів зі збірки «Ось вони які»: «Болотяна модниця», «Ворон-крук», «Гість з Варшави», «І таке буває», ««Консерваторія» шпаків», «Крилаті коти», «Куличок як кулачок, або Рибалочка», «Наш «колібрі»», «Подільські снігурики», «Пташка-писанка», «Синича дружба», «Співець і природолюб», «Степова красуня», «Степовий соловейко», «Тьотя», «Червоні кульки», «Чубарочка».

 

 

Всі види народного мистецтва України унікальні. Проте писанкарство — особливе. Ми це можемо сказати напевне, бо писанка є символом Свята Свят - Воскресіння Господа нашого Іісуса Христа. Писанки кладуть до святкового кошика, щоб освятити і потім розговітися ними після строгого посту. Писанками прикрашають аналої в храмі, їх кладуть біля ікон, прикрашають оселі і дарують рідним та близьким. Отож, хочеться написати якнайкращі писанки, щоб сяяли вони чистими та м'якими барвами. До весняного писанкування краще готуватися з літа-осені. Слід вчасно зібрати і заморозити ягоди шовковиці, чорниці, бузини, насушити ромашки та безсмертника, назбирати цибулиння.

Читаймо продовження повісті-казки Володимира Рутківського "Гості на мітлі" (від розділу "Втеча" – до кінця твору). 

"Не щастить мені з собаками! Багато років я полюю і стільки ж років мрію мати доброго мисливського собаку. Та не щастить мені! А значно цікавіше й веселіше вештатись по болотах з рушницею, коли в тебе ще є й собака. Така думка не виходила мені з голови, коли приїхав я в місто Чернігів улітку 1933 року. Двоє моїх знайомих і я намірились з Чернігова поїхати на хутір Тупичів постріляти качок, а може, й тетеруків. Один з моїх знайомих вже їздив туди одного разу і розповідав про величезну кількість дичини на болотах серед могутніх поліських лісів. Він і спокусив мене на цю далеку подорож, бо жив я тоді в Харкові. Приїхав я в Чернігів днів на два раніше і чекав своїх товаришів. Тут і трапилось так, що один місцевий мисливець запропонував мені купити в нього собаку..." (Олександр Копиленко)

"Проминувши город, хлопці вибігли на луки до лісу. Біля самого тину росли кущі бузини, терну, шипшини. Здіймалася вгору на тонких стеблах густа кропива. Тому між кущами лазити було небезпечно: кропива жалила ноги, руки, навіть обличчя. Хоч як обережно йдеш, однаково не врятуєшся. Кропива мала страшних ворогів в особі Василя, Миколки та ще кількох хлопців, що вийшли бавитися на луки. В кожного з них у руках шаблюка, вирізана з деревини, з дротяною ручкою. Тільки у Василька справжня, залізна. Хлопці прийшли воювати зі своїм; ворогом — з кропивою. Вишикувавшись рівненько, піднявши шаблі, вони з бойовими вигуками кинулися вперед. Примчали до кущів і почали нещадно рубати зелені стебла кропиви. Вигукували: "Тепер будеш жалити? Будеш сверблячкою колоти, говори?" Але кропива мовчала, тільки голівки хилилися, зрубані хоробрими вояками. Знищивши в одному місці, Василь кинувся в друге й почав тут винищувати ворога. Кілька разів рубнув — так і повалилися голови кропив’яні. Розмахнувся ще раз і не рубнув. Рука спинилася, і Василь глянув здивовано..." (Олександр Копиленко)

Літературна доля Володимира Рутківського — незвична. Він не належить ні до тих, кого вона пестила у часи розквіту життєвих сил, ні до тих, про кого заговорили вже по смерті. Як там у Ліни Костенко: „Бо слава – це найкраща жінка, що на могилу квіти принесе”. Ні, слава прийшла раніше. Доля таки всміхнулася 73-річному письменникові з Одеси. Про нього заговорили, його книжки враз стали відомими, критики внесли його до літературного канону дитячої літератури.

"Ну, по-перше, ніякий я не летючий. Так сталося. Так буває досить часто. От, здається все, знайшов, видивився таки свою єдину. Незрівнянну. Проте, проходить час, і ти починаєш розуміти, що вже досита надивився на свою "незрівнянну" і дивитися на неї далі, вже немає сил. І починаєш розуміти, що краса зовнішня в жодній мірі не може замінити красу внутрішню, що в любові бувають не тільки свята, але й будні, до того ж цілком безпросвітні в плані статку, що близьке майбутнє туманне, що гроші ніколи не з'являються самі по собі, але самі по собі зникають. От тоді-то й настає твоя черга зникнути, надавши коханій шанс змінити розклад карт у пасьянсі своєї долі. А, по-друге, у всьому цьому, як бачиш, теж є своя принадність. Ніби за помахом чарівної палички я одержав красуню дочку. Тому мені зовсім не соромно. Тим більше ми з твоєю мамою ще якийсь час листувалися і жодного натяку на своє батьківство я не отримував..." (Олег Гончаров, Раїса Гончарова)