На сайті
укр рус Дошка оголошень Додати оголошення

Зірка Мензатюк. "Цикламен" (казка зі збірки "Тисяча парасольок")


Зірка Мензатюк

ЦИКЛАМЕН

Казка

 

Зірка Мензатюк. Цикламен. Казка. Малюнки Ніни Коваль та Олександра Коваля

 

Завантажити текст казочки Зірки Мензатюк "Цикламен" (txt.zip)

 

Наталочка любила квіти, тому на день народження їй подарували троянди, і хризантеми, і книжку з намальованими квітами. А тітка Оля принесла горщик з цикламеном. Пишні букети стояли, стояли та й почали в’янути; квіти на сторінках книжки були красиві, барвисті, але ні про що не вміли говорити. А скромний непримітний цикламен викинув над листям цілий пучок рожевого цвіту.
Цикламен стояв на підвіконні, якраз біля письмового стола, і коли Наталочка робила уроки, рум’яна квітка заглядала їй у зошити.
— Гарно я написала? — питала дівчинка у цикламена, і квітка ледь помітно кивала їй:
— Ага.
— А тепер я намалюю пташку фламінго,—. казала Наталочка.— Вона рожева, як і ти. Може, ви родичі?
— Ага,— усміхалася квітка.
— І ще намалюю хмарку при заході сонця. Мабуть, ти і з нею рідня?
— Ага!
Хмарка лишилась недомальована: було вже пізно, і мама звеліла йти спати.

 

Зірка Мензатюк. Цикламен. Казка. Малюнки Ніни Коваль та Олександра Коваля


Як тільки в кімнаті вимкнули світло, у кутку щось заворушилось, і в синюватий місячний квадрат проти вікна ступила маленька тінь. Це був — хто б ви думали? — звичайнісінький домовик, який у всіх казках мешкає у дерев’яних будинках зі скрипучими сходами і сточеними шашіллю віконницями. Так жив і наш домовик, поки його будиночок не знесли, розчищаючи місце під висотний дім. Коли ж старої оселі не стало, він перебрався в залізобетонний, стодвадцятиквартирний,— коротше кажучи, цілком сучасний будинок. А що в списках жильців його не зазначили і дітям про нього не розказували, ображений домовик почав робити людям різну шкоду: то залишить будинок без гарячої води, то зіпсує ліфт, а це придумав щось нове.
Він обіруч схопився за місячний промінь і перетягнув його на письмовий стіл. Тоді розгорнув Наталоччин зошит.
— Ач, як акуратно пише дівчинка! Та однак одержить двійку.
І домовик струснув над зошитом авторучкою. На сторінках з’явилися клякси. Тоді він провів долонями над написаним, щось бурмочучи під ніс — і враз букви повикривлялись, поперекошувались урізнобіч. Домовик знову взявся за місячний промінь, перетяг його назад на підлогу і зник з кімнати.
А цикламен тим часом не спав і все бачив. «За що Наталочці одержувати двійку? — подумав він.— Дівчинка працювала, старалася. Треба її виручати... Покличу-но метелицю,— вона така чарівниця-рукодільниця, майстриня на всякі узори, що й тут справі зарадить!»
Цикламен прошепотів:
— Ере-бере-перевере!
І вмить обернувся в маленького хлопчика, смаглявого, з, високою рожевою чалмою на голові. Хлопчик-цикламен прочинив кватирку і зістрибнув з підвіконня. Чарівна чалма розгорнулася, як шовковий парашут, і хлопчик легко спустився на вулицю. Кругом лежав сніг — ух, студенющий! Хоч цикламен не любив духоти і звик стояти, де прохолодніше, на цей раз мороз пройняв його наскрізь.
— Де мені знайти метелицю? — спитав він навмання.
Промерзла вулиця мовчала, тільки сніг іскрився проти місяця. Та ось крізь сон зітхнула молоденька липка, і з неї обізвалася дівчинка Липоватка.
— Хто тут галасує? Хто спати не дає?
— Я, цикламен! Я шукаю метелицю, а на дворі такий мороз, я замерзаю!
— Якщо ти боїшся холоду, то навіщо тобі метелиця? — здивувалась Липоватка.
— Щоб Наталочці допомогти! Порятувати її зошити.
— Ой, Наталочку я з охотою виручу! — стрепенулося дівчатко.— Вона ж усе літо липку поливала. Ти ось що, посидь у моїй хатці, а я приведу метелицю. Вона спочиває в полі, тобі туди по морозу не дістатися.
Коли нарешті Липоватка повернулася, цикламен замалим що не замерз.
— Гу-гу-гу! — загула метелиця і підхопила його. Враз вони опинилися в Наталоччиній кімнаті, метелиця білим вихором війнула над попсованим зошитом,— і вмить пропали клякси, букви знову стали рівнесенькі й акуратні.
А метелиця вже за вікном, і цикламен — вазон з рожевими квітками — тихенько стоїть на підвіконні, наче не він щойно повернувся з мандрів. Наталочка нічого й не помітила, збираючись уранці до школи. Вона полила свій вазон і весело посварилася пальчиком:
— Жодної нової квітки? Зацвітай рясніше!
Звичайно, вона не знала, що цикламенові на цей раз ніколи було дбати про цвіт.
Капосний домовичок прийшов і наступної ночі. Він знову розгорнув Наталоччині зошити і невдоволено засопів:
— Пішли нанівець мої чари... В Наталочки багато друзів!
І він квапливо сховався в куток, не вчинивши ніякої шкоди. Наталочка спала, а місяць видивлявся в розгорнутий зошит, де під учорашньою задачею стояла велика п’ятірка.

 

Зірка Мензатюк. Цикламен. Казка. Малюнки Ніни Коваль та Олександра Коваля

 

За матеріалами: Зірка Мензатюк. "Тисяча парасольок". Казки. Художники Ніна та Олександр Коваль. Київ, "Веселка", 1990, стор. 22 - 26.

 

 

Більше творів Зірки Мензатюк на нашому сайті:

Зірка Мензатюк, казки для дітей
"Колись малою я любила читати, сидячи на горісі. Гілля навколо було мов зелене шатро, я опинялася мовби в інакшому, таємничому світі. А ще, правду кажучи, я ховалася. Батьки не схвалювали мого читання-всього-підряд. Тепер розумію чому. Книжки — як друзі. Є серед них надійні і справжні. Є й такі, на які просто марнуєш час." (Зірка Мензатюк)

Останні коментарі до сторінки
«Зірка Мензатюк. "Цикламен" (казка зі збірки "Тисяча парасольок")»:
Всьго відгуків: 0    + Додати коментар