"Нема роду переводу", "Коляда для непроданого коня", "Коляда дядькові Іванові", "Коляда в дитбудинку", "Щедрий вечір у Роздолі", "Половинка коляди", "Коляда для ведмедя", "Вертепний чорт", "Коляда для кози", "Виколядоване яйце-райце" - колядки та щедрівки, що увійшли до збірки поезій Миколи Петренка "Нема роду переводу".
Дитячі віршики Галини Малик з ілюстраціями: "Капелюх", "Запросини", "Неділя та будень", "Веселий сніг", "Я морозу не боюсь", "Ізянські лозарі", "Неслухняний дощик", "Капітан", "Аптека", "Пілот", "Боягуз", "Бах і Бух", "У Карпатах", "Ходить чутка", "Ой!", "Дивний звір", "Медальйон і бульйон", "Троку-Фроку-Брик", "Королівство Ану", "Уявляєш?".
Василь Королів-Старий, пишучи про нечисту силу, мав чисті й світлі думки про людей, проймався їхніми болями й радощами, показав, що всі вони, казкові герої, є добрими, а не злими.
"Нова радість стала, яка не бувала.
Над вертепом звізда ясна світу засіяла.
Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого оповився."
У книзі представлені колядки та щедрівки: «Ой хто, хто Миколая любить», «Поміж трьома дорогами», «Ой сивая тая зозуленька», «Ой чи є, чи нема пан господар дома?», «Щедрик, щедрик, щедрівочка», «Щедрик-ведрик», «Добрий вечір тобі, пане господарю!», «Темненькая нічка», «Нова радість стала», «В глибокій долині», «Ой учора ізвечора», «Щедрий вечір, добрий вечір», «Коза» (новорічна гра).
Мій дорогий читачу, чи повіриш ти, що казки самі мене знаходять?! Нещодавно я поспішала додому, бідкалася, що не встигаю приготувати святкову вечерю. Це було напередодні Нового року. Не пригадую, чому барилася, але достеменно знаю, що надворі вже вечоріло. Я була виснажена передсвятковими справами, та ще й несла більші за себе сумки! Аж раптом мені назустріч іде… казка. "Візьми мене з собою, – каже. – Слухала по радіо прогноз погоди… морози передають до тридцяти градусів. Замерзну і обернуся на клубочок снігу. У світі поменшає на одну казку…" А сама вона – невеличка, оченята сині-сині, мабуть, посиніли від холоду, а голови майже не видно – так шаликом закутана, у білому пухнастому кожушку, на руках червоні рукавички. Чесно кажу – спершу я завагалася. У мене сумки важкі, а тут іще й казка на руки проситься…" (Тетяна Винник)
"Ось і прийшли довгоочікувані зимові свята. На замовлення маленьких гномиків у їхній кімнати постійно падав сніг, росли ялинки і світилися різнобарвні гирлянди. І хоча сніг був холодний, маленькі гномики не мерзли, бо бабуся подарувала їм теплі рукавички та шалики. Марко та Оленка бавилися у сніжки, ліпили снігових баб і цілі фортеці. З ними часто бавився Жартун з Найвеселішої країни Найсмішніших жартунів (чи як там вона називається) та Сонячний Промінчик. Кузь та Русалоньки зараз спали аж до літа. Не приєднувалося до них і Наймудріше Зайченя, воно якраз змінювало шубку і ніяк не могло вийти з дому, щоб не потрапити до лап лисиці або вовкові. Хоча гномики сумували за старими друзями, та їм пощастило познайомитись зі Снігуром та Синичкою. Ну, ви знаєте, маленькі такі пташечки, їх треба підгодовувати взимку, підсипати весь час зернятка до годувальниці. Але ці Снігур та Синичка були незвичайні (мама і тато гномиків – визначні чарівники, дуже зайняті, тому діток їм допомагають доглядати чарівні істоти)..." (Юля Смаль)
Хто з вас чув про африканського папугу жако чи бачив норвезького кота ... в намисті? А може, бував колись у хаті, де живуть страхи? Ні? Тоді запрошуємо вас до цієї надзвичайно доброї, зворушливої, усміхненої, трохи таємничої книжки і обіцяємо: ви не пошкодуєте. Читайте оповідання та казки Михайла Слабошпицького: "Норвезький кіт у намисті", "Що ж буде з Костиком?", "Чудасія на балконі", "Мій друг лелека", "Цікаве рибеня", "Пташині вісті", "Риба від діда Остапа", "Зоряний цвіт".
"Ой сивая та і зозуленька,
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я
І Усі сади та і облітала
Щедрий вечір..."
Леся Українка, Микола Вінграновський, Павло Тичина, Леонід Глібов, Анатолій Качан, Андрій М’ястківський, Микола Вороний, Олександр Олесь, Максим Рильський, Дмитро Павличко, Вадим Скомаровський, Анатолій Костецький, Грицько Бойко, Анатолій Камінчук, Платон Воронько, Ліна Костенко, Микола Воробйов, Тамара Коломієць, Павло Мовчан, Петро Мостовий, Наталя Забіла, Василь Довжик, Володимир Коломієць - відомі українські автори, чиї поезії увійшли до збірки "Ой, весела в нас зима".
"... Оленка згорнулась клубочком. І дивно їй: очі заплющені, а все видно. Бачить Оленка свій двір, і кучугури снігу, і перекинуті саночки. Ох і вредні санчата! Каталась Оленка з гірки, а вони взяли та й повернули у рівчак. Оленка упала. У валянці набилося снігу, і от маєш: болить горло...." (Віктор Близнець)
"Ростуть над ставком дві берези. Стрункі, високі, білокорі. Опустили берези зелені коси. Віє вітер, розчісує їх. Тихо шелестять листям берези. То вони про щось розмовляють. Однієї ночі стало холодно. На траві заблищали білі кристалики льоду. Прийшла до беріз осінь. Принесла їм золотисті стрічки..." (Василь Сухомлинський)
"Затулили сонечко
Хмари дощові,
Скачуть за віконечком
Краплі по траві."(Наталя Карпенко)
Казкова історія Валерія Шевчука про дівчинку-сиротинку Зеленоочку, яка ніколи не бачила своїх маму і тата, і блукає світом, працюючи в наймах у різних людей, яка вчиться душею розрізняти добро і зло, пізнає природу, рятує нужденних... Щось у цій казці для дітей є таке, над чим варто було б замислитись і дорослим...
Повість Лесі Ворониної "Пастка для синьоморда, або Таємне Товариство Брехунів" (зміст):
Розділ 1. Зустріч зі старими знайомими
Розділ 2. Іноді й звичайна муха може стати у пригоді...
Розділ З. Не така страшна жаба, як її малюють
Розділ 4. Червоне море сьогодні синє
Розділ 5. Агенти синьомордів серед нас?!
Розділ 6. У мене несподівано з’являється і тут таки зникає дідусь
Розділ 7. Піщана схованка перетворюється на пастку...
Розділ 8. ПУПС стає у пригоді
Розділ 9. Загадкові капсули, жук-скарабей і велетенська жаба
Розділ 10. Ворожі агенти вивчають моє фото.
Леся Воронина, "Пастка для синьоморда, або Таємне Товариство Брехунів", повість (зміст):
Розділ 21. Я знайомлюся з біороботом Стахом і розумію, що не все класно
Розділ 22. У ТТБ з’явився зрадник?
Розділ 23. Мене виручають власні вуха
Розділ 24. Що ми знаємо про давньоєгипетських богів?
Розділ 25. Ми вирушаємо у віртуальну експедицію
Розділ 26. Сонячний Сфінкс існує!
Розділ 27. Стах помічає міжчасовий коридор
Розділ 28. Мама з татом вдаються до спецефектів
Розділ 29. Мумії перетворюються на богів
Розділ 30. Давні єгипетські боги повертаються додому...
Розділ 31. Операцію «Антижаб-2» завершено!
"Взимку коло пташиних кліток і «лікарні» для звіряток ми мріяли про теплий весняний день, коли наші маленькі друзі полетять у блакитне небо, поскачуть до гаю. І ось прийшло довгоочікуваене свято. Через день після того, як у небі з’явився перший жайворонок, ми винесли клітки з птахами і звірятами на вершину кургана. Степ дзвенів пташиними голосами. Діти відкрили клітки — і жайворонок, дятел, іволга і заєць опинилися на волі. Ось наш жайворонок уже співає в небі; ось він уже лине до землі... Ми стоїмо, зачаровані красою, і переживаємо радість від того, що зберегли життя живим істотам. У такі хвилини в моїй уяві вимальовувалося майбутнє: щороку ми приходимо на вершину кургана, щоб відзначити свято жайворонка..." (Василь Сухомлинський)
"Восени 1951 року за 3 тижні до занять, одночасно з прийомом дітей в 1 клас, школа взяла на облік 6-річних хлопчиків і дівчаток, тобто тих, кому починати вчитися через рік. З цими дітьми мені треба було працювати 10 років. Коли я зібрав всіх батьків разом з дітьми і запропонував послати дітей в школу за рік до офіційного початку навчання, думки розділилися: одні батьки схвалювали мій намір, вважаючи, що при відсутності цілорічного дитячого садка (в ті роки в селі був дитячий садок, який працює тільки в літній час) відвідування дітьми школи буде хорошою допомогою сім'ї, інші побоювалися, що передчасне вчення несприятливо позначиться на здоров'ї дітей..." (Василь Сухомлинський)
Цікавинки з життя хлопчиків-першокласників розповідаються у новій розумній книзі-порадниці Ніни Воскресенської «Першокласні історії».
Це видання вийшло у Тернопільському видавництві «Навчальна книга – Богдан» та користується широкою популярністю серед маленьких читайликів та їхніх батьків.
"Стукає — розносить вістку лісом дятел: "Буде завтра Оксанка писанки писати!" Шепнув на вушко зайчик хом'якові: "Уже й краски у горщиках готові!" А жовтий лис переказав куниці: "Купила вчора воску у крамниці!" Сказав ведмідь, гостюючи у вовка: "І писальце вже є: тоненьке, наче голка!" Отак то лісом ці вістки ходили, аж їх почули дві нечисті сили, що людям шкодять, тихо не сидять..." (Леся Храплива-Щур)
