Наталка Поклад
НА ВЕСЕЛІЙ ВУЛИЦІ
(збірка віршів для дітей)
Завантажити текст віршів зі збірки Наталки Поклад "На веселій вулиці" (txt.zip)
Наталка Поклад
УКРАЇНОЧКА ОЛЕНКА
До барвистого віночка
вишиваночка-сорочка,
фартушок, і чобітки,
й різноколірні стрічки.
Це Оленка-українка.
Як вона співає дзвінко!
Як сміються оченята!
Як танцюють ноженята!
* * *
ЩО ЗА ДЕНЬ?
Кроленя і зайченя
грали у футбол півдня.
Із рахунком 100 на 100
врешті сіли за лото.
Потім — шахи і скакалка,
потім — гойдалка-хиталка
та ще хованка в саду...
Глядь — і вечір на шляху.
Що за день? Одні мороки, —
не зосталось на уроки!..
* * *
ПРИГОДА
— Їжаче, їжаче,
чому вовчик плаче?
— Як мене боров,
язика вколов.
* * *
НЕБИЛИЦЯ
Сталось диво у дворі —
зашипіли комарі,
голуби занявкали,
горобці загавкали.
З переляку пес вухатий
хрюкнув — і чкурнув до хати,
а рудезний кіт
шаснув до воріт.
Півень вискочив на дрова
і замукав, мов корова,
а бичок-третячок
заквоктав до качок.
Стали кури туркотіти,
вівці стали муркотіти,
задзижчали поросята,
зацвірінькали курчата.
Кінь вівса наївся всмак
й гелготав, немов гусак,
а гусак іржати взявся —
ой, старався!..
День веселий, день чудовий,
сонце в небі позіхає.
Переплуталися мови,
а чому — ніхто не знає.
* * *
НАША ХАТА
Вся у білих рушниках,
наша хата - ніби птах.
Мчить вона через віки,
диво-крила - рушники.
Вишивала їх бабуся,
вишивала їх матуся...
Я теж птаху помагаю -
рушничок свій вишиваю.
* * *
ВерЕда-вередА
Прийшла до нас у гості
Вереда-вереда
І носика задерла:
«Чи є у вас вода?»
Ми їй дали водички.
Вона сказала: «Ні!
Кефіру чи узвару
Схотілося мені!»
Ми їй дали узвару…
Скривилась вереда:
«Узвару я не хочу!
Чи є у вас вода?»
Сказали ми вереді:
«У нас нема води.
А ти, якщо нечемна, —
У гості не ходи!»
* * *
СОНЯЧНИЙ ЗАЙЧИК
Сонячний зайчик
стриб-стриб по кімнаті, -
весело Галі
і весело Наті,
зайчика того
ловили-ловили -
і лиш однесеньку
чашку розбили.
* * *
ГОСТЯ
Хто в бабусі гостював?
Хто бабусю лікував?
Грав із нею у лото?
Помагав бабусі хто?
Хоч розбилася тарілка,
і поділася десь грілка,
і розлився з миски суп,
і книжки упали - гуп!
та бабуся гості рада,
бо та гостя - внучка Влада.
* * *
ТИЖДЕНЬ
Понеділок — день дзвінкий — тиждень розпочав;
Понеділок із вівторком узялись до справ.
Середа — середній день. Середа — бідова,
Понеділку та вівторку помогти готова.
А четвертий день — четвер-Гулівер,
Він найважче поробив — й лоба втер.
П'ятниця — день п'ятий, в ній усе — по-божому,
«Скоро, скоро відпочинеш», — каже вона кожному.
А як настає субота-чепурунка,
Робиться уся робота — гарно й прудко.
Бо наступний — сьомий день — неділя!
Для молитви, і спочинку, і весілля,
Для розваг та для чудес...
Ось і тиждень весь!
* * *
КОЗАК АНДРІЙ
Сива шапка набакир, -
хто цей хлопчик-богатир?
Витанцьовує гопак -
ну й мастак!
Шаровари ловлять вітер,
сорочина біло світить,
чобіточки усміхаються -
ледь підлоги доторкаються.
Це малий козак Андрій
нам дарує танець свій.
* * *
НЕ ЦЬОМАВ!
Супиться Варварка,
Як у небі — хмарка:
Татко весь день дома
Й ще її не цьомав!
* * *
БАБУСЯ І КИЦЯ
Жила собі бабуся.
Була у неї киця.
Казала їй бабуся:
«Чогось мені не спиться.
Так спатоньки хотілось,
А ось — морока знову…»
І киця муркотіла
Бабусі колискову.
* * *
ДО БАБУСІ
До бабусі у село
небагато прибуло:
татко і матуся,
я і кішка Туся,
і папуга Буздуган,
і дарунків чемодан,
поки їх дивилися,
геть усі втомилися.
* * *
НА ЗАРЯДКУ
Ців-ців-ців, ців-ців-ців,
край вікна горобчик сів,
крильцями махає,
нам усім гукає:
- Прокидайтеся, малята,
сонце встало - годі спати,
я вже в полі побував
і росичку поспивав,
а тепер гукну курчатку
й разом зробимо зарядку!
* * *
ЗЛАМАВСЯ КРАНИК
Що, дитиночко, за диво?
Плачуть очка вередливо.
Плачуть очка усі дні —
І робочі, й вихідні.
Плачуть очка кожен ранок…
Може, в них зламався краник?
* * *
РОМАН-УРАГАН
Я й Марійка - господині
все у нас вдалося нині:
напекли ми пасочок,
наробили крашанок,
ще й узварчику зварили -
додає узварчик сили...
Але тут явивсь Роман,
а Роман той - ураган:
по пісочниці промчав -
смакоту всю потоптав.
* * *
ДРУЗІ
Киця - друг,
комп’ютер - друг:
я люблю дружити.
Друзі - річка, ліс і луг,
і книжки, і квіти.
Ще я подружу з Мишком
і з веселуном Сашком,
та з Наталкою, яка
змайструвала літака.
Адже друзів, каже тато,
не буває забагато.
* * *
В НАШОМУ ДВОРІ
В нашому дворі гарно дітворі.
Тут м’який пісок і стоїть грибок,
може, й сироїжка - дерев’яна ніжка.
Тут росте сосна, кожен рік вона
родить нам шишки - золоті вершки.
Тут живе їжак, бігає ось так;
ближче ступиш крок - згорнеться в клубок.
Хочеш з їжачком подружити?
Можеш молочком пригостити.
* * *
СОРОКА
— Сороко, сороко, із самого ранку
Чому ти скрекочеш при нашому ганку?
— Бо ти, Ярославчику, любиш поспати,
А я викликаю тебе погуляти.
* * *
А ЗІБРАТИ ЯК?
Дослідив наш Мирослав
Свій новий літак:
Розібрати — розібрав.
А зібрати як?
* * *
САМОКАТ
Їде мій самокат
то вперед, то назад,
із горбка навпрошки -
потолочив квітки,
а тоді задкував
і курей налякав;
покотивсь до грядок
та й уперся в тинок...
Неслухняний, хоч плач!
Тихо каже: «Пробач, -
я такий недарма,
бо не маю гальма...»
* * *
НЕСЛУХНЯНА ЛЯЛЬКА
Знов не хоче лялька спати, -
як її приколисати?
Я вже й казку розказала,
й колискову заспівала,
але ляльці все - дарма.
Певно, що засну сама...
* * *
ЯКБИ
Якби я мав сестричку,
я б їй книжки читав,
гуляв би разом з нею
і разом з нею спав.
Віддав би я сестричці
всі іграшки свої
і на сопілці грати
навчив би я її...
* * *
КИЦЯ
Хвостик вгору підняла
і муркоче з-під стола:
— Молочка мені даєш,
бо воно смачненьке теж, —
та ще мишки дай мені:
киця я чи ні?
* * *
ХТО Ж ТАМ Є?
Чий це хвостик визирає з-під стола?
Чорна лапка не велика й не мала...
Ворушиться скатертина... Хто ж там є??
«М’яв! М’яв! М’яв!» - свій голосок нам подає.
* * *
ГОНЧАР
Дід Іван - гончар відомий,
робить глечики для дому:
і високі, і низькі,
і пузаті, і вузькі...
А ще вміє дід Іван
для води зробити дзбан:
круг гончарний крутиться
дзбан із глини родиться...
* * *
АНДРІЄВА ВЕРЕМІЯ
У Андрія - веремія,
все тікає від Андрія:
утекли книжки й рюкзак,
чоботи й кашне...
Доганяє їх козак,
та не здожене.
А чому усе це сталось?
Винен в чім Андрій?
Він кидав, куди попало,
речі й одяг свій.
Ось вони його й провчили -
утікають, що є сили.
* * *
СОНЯЧНІ КУРЧАТКА
Курочка-мама й півничок-тато
Водять подвір’ям жовтих курчаток.
Бігають, граються жовті курчатка,
Схожі на сонечко, а не на татка.
* * *
СХОДИТЬ СНІГ
Мама каже: «Сходить сніг, —
Скоро повесніє…»
Я сміюся: «Сніг — без ніг,
Він іти не вміє!»
* * *
ЯК ТАТУСЬ
Я уколів не боюсь -
бо свій дух гартую.
Я сьогодні, як татусь,
лікарем працюю.
Песика полікував -
дав йому мікстури,
і ляльки здорові теж -
без температури...
* * *
НА ВЕСЕЛІЙ ВУЛИЦІ
На веселій вулиці
жив смішливий кіт,
він любив сміятися
и гладити живіт.
На веселій вулиці
мишки несумні,
від кота вітаннячко
принесли мені.
Я кота смішливого
в гості запрошу,
накуплю морозива,
«живчиком» вгощу.
Буде кіт обідати,
скаже: «Смакота!»
Дві смішинки всядуться
на його хвоста.
Трошки погойдаються, -
чи ж біда у тім?
На веселій вулиці
весело усім.
* * *
СМІЛИВЦІ
Чим горобчики гордяться?
Тим, що кішки не бояться.
Кішка: — Няв! —
Горобчик — пурх!!
От і весь козацький дух.
* * *
РОДИЧІ
Жабка зелена
зустріла коня:
— Доброго дня!
Ми, здається, рідня?
Кінь засміявся
й спитав басовито:
— Де ж це ви, сестро,
згубили копита?
* * *
ГАРБУЗИ
Гарбузи-гарбузики,
жовті карапузики,
полягали на боки —
пишуть соняхам казки;
а як стануть більші,
то напишуть вірші.
* * *
ГАРНО ЖИТИ У СЕЛІ
Гарно жити у селі,
що зоветься Василі,
чи в Богданівці, Петрівці,
у Юрківці, Григорівці...
Я живу в селі Насташки,
де ростуть густі ромашки,
а ген там, де річка-змійка, -
мов букет, село Марійка.
Потім є дві балки
й хутірець Наталки.
Мчить дорога між полями,
відчиняє срібні брами:
там - Єлизаветівка,
а тоді - Оленівка...
В іменах моя земля,
промовляє звіддаля:
тут жили сини і дочки -
їхні це слідочки.
* * *
НЕБИЛИЦЯ
Сталось диво у дворі
Зашипіли комарі,
Голуби занявкали,
Горобці загавкали.
З переляку пес вухатий
Хрюкнув - і чкурнув до хати,
А рудезний кіт
Шаснув до воріт.
Півень вискочив на дрова
І замукав, мов корова,
А бичок-третячок
Заквоктав до качок.
Стали кури туркотіти,
Вівці стали нявкотіти,
Задзижчали поросята,
Зацвірінькали курчата.
Кінь вівса наївся всмак
Й гоготав, немов гусак,
А гусак іржати взявся -
Ой, старався!..
День веселий, день чудовий
Сонце в небі позіхає.
Переплуталися мови,
А чому - ніхто не знає.
* * *
ВЛАДКА УМИВАЄТЬСЯ
Кішка дивиться впівока:
що воно там за морока?
Крекче, пирхає, гойдається...
А-а-а, це Владка умивається.
* * *
РЮКЗАК
Знов бунтує рюкзак -
не вміщає ніяк
всіх підручників шкільних,
та кросівок до них,
та м’яча, та бутербродів...
Крекче і гукає: «Годі!..»
Я кажу: «Цить, небораче,
нести тебе ще важче».
* * *
ГОША
В нас були недавно гості,
мама каву подавала,
танцював ламбаду Костя,
Владка віршики читала,
а старий папуга Гоша
все казав:
"Ласкаво прошу!"..
* * *
СНІГУ ВИПАЛО
Снігу випало не трішки -
білим білий всенький світ...
Промітаємо доріжки
від порога до воріт,
від порога - до криниці,
до курей і до Бровка;
сніг сміється, сніг іскриться -
он гора його яка!..
* * *
ЗИМОВИЙ ВЕЧІР
Вечір темний-темний,
хата тепла-тепла,
мамин добрий сміх...
Ліжечко затишне,
братів стіл і книжка,
лялька й хитра кішка
на добраніч всім!
* * *
ЧОМУ?
Чому це крик на пів села?
І що за буча?
Не знав Андрійко, що бджола
Така кусюча!..
* * *
СМІЛИВИЦЯ!
Каже таткові Маруся:
— Я нічого не боюся, —
Тільки хай цей павучок
Не лякає діточок.
* * *
МІКРОБ
Що воно таке - мікроб?
І не видний, і не чутний,
А такий-такий підступний
Онде - вихилясом-скоком
Перед мікроскопа оком.
Сміхом аж заходиться
І все плоди-плодиться...
Де мікроби, там хвороби,
А мікроби там, де бруд, -
Ні, лиха бацило, милом
Змию я тебе із рук!..
* * *
ДИВО-КАПУСТИНА
Одягла бабуся Іру
У вовняну шапку сіру,
У рейтузи та штани,
У два грубі светри,
В теплу шубу,
Шарф на шию
Та ще й хустку зверху.
І стоїть мала Ірина -
Ніби диво-капустина.
Діти в сніжки грають,
Іра - лиш всміхається.
* * *
ХВАЛЬКО
Був далеко, а став близько.
Був горох, а став горошисько.
По тину все вгору повився
і вершком за горіх зачепився.
Позирає на всіх спогорда:
— Я горох! Я побив рекорди! —
І кивав йому знизу буряк:
— Ой так-так, ой так-так. —
І сміявся здаля огірок:
— Та якби не тинок...
Та якби не тинок...
* * *
ЛІТО
Сонечко пече,
річечка тече,
зайчик скік та скок —
швидше в холодок!
Жабка із води:
— Таж ходи сюди! —
Зайчик вушком — трусь:
— Я води боюсь!..
* * *
КНИЖКОВЕЧІР
Книжка в тата,
книжка в мами,
книжка в мене
і в Світлани,
з книжкою малий Тарас -
книжковечір нині в нас.
Книжковечір,
книжкотиша,
тільки чути: песик дише
й сумно дивиться
з-під ліжка,
бо йому немає книжки.
За матеріалами: Наталка Поклад. "На веселій вулиці". Вірші. Малюнки Яни Кернер-Вернер. Київ, видавництво "АВІАЗ", 2014 рік, 40 с., http://abetka.ukrlife.org/
Більше поезій Наталки Поклад на нашому сайті:
