Два братики — Гордійчик та Андрійчик їдуть на літній відпочинок до свого дідуся. Одного дня вони разом з дідусем, песиком Хвостиком та козою Ізабеллою вирушають до річки, але несподівано для себе опиняються на Летючому Капелюсі, тобто на НЛО. Але, на щастя, у хлопчиків є тато — військовий льотчик, мама — інтернет-оператор, і... мобільчик...
"Був собі дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний. Розумних же вони й жалують, баба їм щонеділі нові білі сорочки дає, а дурника всі лають, сміються з нього, а він, знай, на печі у просі сидить, у чорній сорочці. Як дадуть, то й їсть, а ні, то він і голодує. Аж ось пройшла чутка, що так і так, прийшов такий царський указ, щоб зібралися до царя всі на обід, і хто зробить такий корабель, щоб літав, і приїде на тім кораблі, за того цар дочку віддає. Розумні брати й радяться: "Піти б, то, може, там де наше щастя закотилося!" Порадились, просяться в батька та в матері: "Підемо ми,— кажуть,— до царя на обід: загубити нічого не загубимо, а може, там де наше щастя закотилося!.." (українська народна казка)
"Либідь", "Сонет про Батиєву гору", "Сніг", "Дума про українську пісню", "Зимовий етюд", "Рідна мова", "Елегія", "Мить", "На спомин", "Над затокою", "На Дніпрі", "Елегія на березі Дніпра", "Запросини до мандрів" - поезії Володимира Підпалого, що увійшли до запропонованої добірки.
На перший погляд вірш не є поетичним, а більше схожий на прозу. Не буду тут говорити про суто технічні прикмети (регулярний розмір, рими, строфіка і т. ін.), за якими більшість читачів і відносять ті чи інші тексти до поезії, ігноруючи чи не беручи до уваги інші, більш суттєві ознаки поетичності. Дехто навіть пропонує вважати віршем уривок будь-якого прозового тексту, тільки записавши його, як верлібр, тобто текст поділеним на окремі синтагми. Цей вірш за насиченістю тропікою ніяк не можна вважати прозовим. У плані вираження його міститься три кода. (Василь Голобородько)
"Голодна лисиця бігла понад лісом, задерши голову вгору, приглядалася на ворон, зазівалась і впала в яму. Яма була глибока, викопана мисливцями, щоб зловити яку-небудь тваринку. Лисиця цілий день сиділа в ямі голодна, намагалася вистрибнути і ніяк не могла вибратися звідти. Уже пізно так, як у полудню пору, де не взявся козел, ішов до лісу, задерши голову. Хвостиком ворушив, борідкою потрухував, головою покивував. Побачила лисиця козла, почала його улещувати..." (з української народної казки)
"Були собі дід та баба. От раз у неділю бабка спекла пиріжків з маком, повибирала їх, поскладала в миску та й поставила на віконці, щоб прохололи. А лисичка бігла повз хатку та так нюхає носом; коли чує — пиріжки пахнуть. Підкралась до вікна тихенько, вхопила пиріжок моторненько та й подалась. Вибігла в поле, сіла, виїла мачок із пиріжка, а туди напхала сміттячка, стулила його та й біжить...." (українська народна казка)
"Украла собі лисичка-сестричка курочку та й біжить. Біжить та й біжить, от стала її ніч застигати. Бачить вона хатку, заходить туди, вклонилась звичайненько та й каже: "Добривечір, люди добрі!" — "Дай боже здоров'ячка." — "Пустіть переночувати!"..." (з української народної казки)
"Важко було Лисичці хліба добувати. Постарілася вже, послабла, а їсти хочеться. От вона вдалася на хитрощі. Забігла десь у комин, обмазалася сажею та й ходить по лісі, голову звісивши, важко зітхаючи, чотки перебираючи. Звірі зразу боялися; почали тікати від неї, та вона масненько вговорювала їх: "Бог з вами, дітоньки! Куди се ви? Мене боїтеся? Ні, не бійтеся, мої голуб’ята. Бачите, я черничкою зробилася, богу служу, постом тіло морю, поклони б’ю, на прощу до святого місця збираюся." Почув се Півень. Дуже його зворушила Лисиччина побожність, та й каже до неї: "Лисичко, божа черничко, возьми мене з собою на прощу."..." (Іван Франко)
"Напиши мені листа. Я читатиму всю ніч. Загорни свої слова в той знайомий запах. Чуєш, мамо..."
(Святослав Вакарчук)
"Чи ви знали, милі друзі,
Про театр лісовий?
Найвідоміший в окрузі,
Чародійний і смішний.
Вовчик там за режисера,
А лисиця – за суфлера,
А актори всім відомі –
Зайці й миші гонорові..."
(Ірина Гарванко)
"Катруся вже справжня школярка! Вчиться вона в першому класі і вміє читати: «Оса мала. Мамо, тут оса». Ого, Катруся вміє не тільки читати, а вже й букви пише. У неї є зошит, і в ньому кожну сторінку розліновано на рядки – це зошит для письма. Є ще в школярки і другий зошит – для арифметики. Його розліновано клітинками. А третій зошит – для малювання. На першій сторінці Катруся намалювала яблуко й гриб. Яблуко розмалювала червоним олівцем, а шапочку на грибі – жовтим. Чудовий вийшов грибок! Справжнісінький маслючок – молоденький, тугий, ніжка товста і шапочка трохи набік. Та найбільше подобається Катрусі новий буквар. Яка ж це хороша книжка!..." (Олесь Донченко)
"Зіна вкладалася спати. А надворі почалася гроза. Гримів грім, з-за Дніпра насувались чорні хмари. По залізному даху зашумів дощ. Блиснула блискавка, на мить стало ясно, як удень. Зіна побачила: на подвір’ї стоять калюжі води, йде дощ. Ой горе, що ж це таке? - на лавці, під дощем, лежить її лялька Зоя. Вона забула Зою на лавці..." (Василь Сухомлинський)
Українські аніматори створили унікальну серію розвиваючих пластилінових мультфільмів для дітей від одного року. Розвиваючі мультфільми для дітей “Magic Balls” (“Магічні Кулі”) можуть одразу на практиці навчати дитину ліпити.
"Малий Мирон - дивна дитина. Батько втiшається ним i каже, що вiн чудово розумна дитина, але батько, звiсна рiч, сторонничий суддя. Та й ще Миронiв батько - чоловiк уже в лiтах, ледве дочекався дитини, i, значиться, яка там будь собi дитина, все вона у нього золота, i розумна, i гарна. Сусiди тихо шептали собi, що Мирон "якесь не таке, як люди": iде та й розмахує руками, гуторить щось сам до себе, вiзьме прутик, швякає по повiтрi або стинав головки з будякiв та ластiв'ячого зiлля. Серед iнших дiтей вiн несмiлий i непроворний, а коли часом i вiдiзветься з чим-будь, то говорить таке, що старшi як почують, то тiльки плечима стискають...." (Іван Франко)
"Матусенько, мамо моя,
Тобі я цю пісню співаю.
Мамо, мамо моя,
Слова я твої пам'ятаю.
Матусенько, мамо моя,
Ти сонечко ясне у хаті.
Мамо, мамо моя -
Нічки твої недоспаті..."
(Вікторія Стасів)
"Я тебе попрошу, моя люба мамо,
Розкажи, будь ласка, казку вечорами,
Хто засіяв в небі зорі синьоокі,
Хто співає вранці на сосні високій..."(Юлія Хандожинська)
"Мамина молитва, наче білі крила,
на дорогах долі скріпить, піднесе.
Мамина молитва, як цілюща сила,
Сонечком засвітить, щастя принесе..."
Вірші для малят від Марії Хоросницької з ілюстрованої збірки "Матусина радість": "Звідки в міста назва — Львів", "Моя Україна", "Малому львів’янину", "Вітчизна", "З пошаною до мов усіх", "Як спитаються цікаві", "Матусин заповіт", "Вікно", "Площа Ринок", "Зачарований з любові", "Ікона", "Запорізька Січ", "Хочем знати", "Прадід", "Вулиця Руська", "На Янівському цвинтарі", "Прапорець", "Нам про все говорить Львів", "Вечірній Львів", "Я не знаю, що було би", "Моя бабуся пам’ятає", "Канадським друзям", "В нашім домі", "Розповідь про Тарасову вербу", "Заповіт", "Свято", "Літзагадка", "Про дівчинку Мартусю", "Марта", "Матусина радість", "Мабуть, дома ти, Мартусе...", "Попросила Марта: — Татку...", "Марта садить...", "Дні минали без пригод...", "Марта сплеснула руками...", "Зажурилося дівча...", "Кріт", "У малої господині...", "Півень", "Диня", "Марта в Карпатах", "Струмок", "Гриб", "Карпатська легенда", "Купави", "Майстер", "Рано-вранці", "Учнівська турбота", "Шоколад", "Гуси-лебеді летіли...", "Білі рожі", "Коляда", "Гордо, мов княгиня...", "Під обрусом сіно...", "Діти з-за порога...", "Вертеп", "Звізда", "Під щедрий вечір", "Кутя", "Перед Собором", "Працьовитими руками...", "Свиснув шпак", "Вербна неділя", "Два кошички", "Великдень", "Гаїлка", "Великодня гра", "Дві матусі".
Зміст:
Маю я букварика
Два півники
Годував я півника
Смішний диктант
Їхав заєць
У Гвінею йшов ведмідь
Що сталось?
Лічилка
"Один дідусь, звали його просто - Бортник, жив високо у горах, ув одному з найглухіших гірських місць. Мав він велику пасіку, де вирубував вулики – борті в деревах, але найбільше любив відшукувати мед у природних бджолиних гніздах. Пасіку полишив йому його дід, щоб жив онук солодко серед розкоші природи. Бортник змалечку ріс при меді, тому був навчений брати його з вуликів так, щоб не руйнувати бджолиних гнізд. Умів він і з вощиною собі порадити - робив з неї свічки. Якось на широку полонину завітав Гукало-Грюкало. Від нього в усі боки неслись якісь неперервні писки, калатання, шамкотіння, гудіння, дикий рев, грюканина, тарахкання, гуркання, а Бортник звикся з блаженною тишею гір, зі звуками живої природи, його серце не готове було до дурного галасу. Знав дідусь стрільбу з рушниць і пістолів, проте той звук був короткий і швидко забувався, машинний звук також швидко минав, а ця какофонія не закінчувалась..." (Галина Мирослава)
