Розділ третій,
у якому двірничка тьотя Ліда лякає горобців, а Намистинка починає розмовлятиРозділ п’ятий,
якому діти насолоджуються задутим смаком манної каші, а Буцик показує фокуси
------------------------
"Космея, Явдошка, розтріпана пані…
І як цю красунечку тільки не звуть.
А може це зорі на аероплані
Спустилися з неба на землю… Й цвітуть!Такі вони милі, такі вони рідні,
Я знаю з дитинства цих любих сестриць.
Вони непримхливі й водночас тендітні,
І дуже вже схожі усі до зірниць..."(Наталя Карпенко)
"Блакитний океан над головою. Золоте море хлібів перед очима. Спекотне сонце і сухий легкокрилий вітерець, що приємно освіжає. Прохолодно-сині озера попереду: вони «всихають», щезають, коли підходиш ближче... Степове безмежжя хвилює, бентежить, забиває дух..." (Сергій Плачинда)
"Стежка", "Диво", "Світло", "Камені" - чудові казки, створені пані Галиною, що виховують і змушують замислитись про найважливіше у житті...
"Добре дихалося зранку в старому дубовому лісі. Повітря пахло зволоженим листям, воно голубіло між стовбурами, і далина над верхівками дерев була кришталево чиста, кришталево дзвінка. Юрко йшов по стежині, що пролягала між заростями кінського щавлю, що світилася білим піском поміж великими, із тремткими краплинами в жолобках, лопухами, і в його душі було так само ранково й прохолодно, як у літньому лісі. Радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити..." (Євген Гуцало)
"Нa панщині пшеницю жала;
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, − пошкандибала
Івана сина годувать. "(Тарас Шевченко)
"Будить сонечко усіх теплим дотиком,
Сонце лащиться до ніг милим котиком.
Сонце весело сміється
І у небі синім в’ється
Аж до вечора."(Наталя Карпенко)
"Сонечко-мама зайчика-сина
Вивела з хати в сонячну днину.
Хлопчик-горобчик, зайчик-стрибайчик
Скік на подвір’я, скік на майданчик.
Сонячний зайчик скаче та скаче…
Йди-но на ручки, сонячна вдаче."(Наталя Карпенко)
"Оля й Ліда, маленькі першокласниці, пішли до лісу. Після втомливого шляху вони сіли на траві відпочити й пообідати. Витягли з сумки хліб, масло, яєчка. Коли дівчатка вже пообідали, недалеко від них сів на дерево соловейко й заспівав. Зачаровані прекрасною піснею, Оля й Ліда боялись поворухнутись. Соловейко перестав співати..." (Василь Сухомлинський)
Українська колискова "Спи маленький козачок". Виконує: Анатоль Сухий. Малюнки: Михайло Онацько (хутір Хоменки, Полтавщина). Музика та слова: Анатоль Сухий (лідер легендарного київського гурту "Рутенія").
"П'ятикласниця Людмила вранці мамі заявила:
— Все! До школи я — не йду!
Я не стерплю цю біду.
Щастя скінчено моє, бо у Рити джинси є!.."(Анатолій Костецький)
"У третьому класі вчиться маленька дівчинка Наталя. Вона довго хворіла. Повернулась до школи бліда, швидко втомлювалась. Андрійко розповів своїй мамі про Наталю. Мама сказала: "Цій дівчинці треба їсти мед і суниці. Тоді вона стане бадьорою, червонощокою... ""
(Василь Сухомлинський)
"У бібліотеці на полиці стояли поруч дві книги. Одна — в шкіряній оправі, назву тиснено золотими літерами. Це книга про Великого Завойовника. Друга — в тонкій сіренькій обкладинці. Це книга про Плугатаря й Сіяча..." (Василь Сухомлинський)
"Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулась додому аж через місяць. Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною почали говорити, як вони скучали за матір’ю..." (Василь Сухомлинський)
"Я бачила сьогодні
У небі чудеса!
Пливла від сонцесходу
Хмаринкова краса.
Літали бегемоти,
Великі та малі,
Поважні, безтурботні,
Торкалися землі..."(Ксенія Бондаренко)
Паралельно з книгами, що оживають, Олександр Музика та його команда почали створювати інші речі – також для всебічного розвитку дітей. Цікавою задумкою стало виготовлення китайської головоломки танграм (“сім каменів мудрості”). Її завдання полягає в тому, щоб використовуючи усі сім елементів, скласти якомога більше фігурок. У інтерв'ю вінницькій журналістці Катерині Дядюк Олександр розповів, що таку гру подарували його дітям, але один елемент вони загубили в перший же тиждень, і від того гра перестала бути грою. Тому він зробив танграм ("Тангоуз") у вигляді дерев’яної скриньки, де всі елементи тримаються на магнітах. Всередину ще прикріпив картки, де зображені 25 тварин зі схемами, а їхні назви продублував англійською, щоб гра мала додаткову цінність.
Галина Мирослава, у дитячій літературі часто підписувалась як Галка Мир, родом з Червонограда. Пані Галина — з родини вчительки української мови, що фанатично любила свою професію та українську літературу, Мирослави Козак, і дизайнера одягу, шанованого у Червонограді закрійника невеличкого ательє, до якого приїздили шити костюми та плащі навіть зі столиці, Івана Козака. За життя навчалась на різних курсах, як потрібних, так і таких, що були даремною тратою часу, змінювала види діяльності, та єдине, що завжди залишалось незмінним — безмежна любов до української мови та поезії.
"Тече вода з-під явора
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина..."(Тарас Шевченко)
"У глухому куточку шкільної садиби школярі посадили хризантеми. На осінь тут зацвіли білі, сині, рожеві квіти. Ясного теплого дня я повів сюди своїх малюків. Діти були в захопленні від такої великої кількості квітів. Та гіркий досвід переконав мене, що дитяче захоплення красою часто буває егоїстичним. Дитина може зірвати квітку, не вбачаючи в цьому нічого поганого. Так трапилося і цього разу. Ось я бачу в руках дітей одну, другу, третю квітку. Коли залишилося не більше половини квітів, Катя вигукнула: "А хіба можна рвати хризантеми?" В її словах не було ні здивування, ні гніву. Дівчинка просто запитувала. Я нічого не відповів. Хай цей день стане уроком для дітей. Діти зірвали ще кілька квіток краса куточка зникла, галявина немов осиротіла. Порив захоплення красою, що спалахнув у дитячих серцях, згас. Малюки не знали, що робити з квітами..." (Василь Сухомлинський)
Розділ шостий,
де судді намагаються зробити правильний вибір, а Олянка їм у цьому допомагає.
----------------------------------
