Публікації за тегом: Відео українською онлайн

Сортувати:    За датою    За назвою

Про запорожців — український народний переказ."...От які богатирі були — земля не держала!.. У нього, у того запорожця, сім пудів голова!.. А вуса у нього такі, що як візьме, було, він їх у руки та як розправе одного туди, а другого сюди, то і в двері не влізе, хоч би ті двері були такі, що через них і трійка коней з повозкою проскочила. Вони на дванадцяти язиках уміли балакати; вони із води могли сухими виходити; вони уміли, коли треба, і сон на людей насилати, і туман, на кого треба, пускати, і в річки переливатися... Вони мали у себе такі верцадла, що, дивлячись у них, за тисячу верстов бачили, що воно у світі й робиться. Оце, як іти куди у поход, то він, хто там у їх був за старшого — чи ватажок який, чи сам кошовий - то він, кажу, візьме у руки верцадло, подивиться в нього та й каже: «Туди не ідімо, бо там ляхи ідуть, і туди не ідімо, бо там турки або татари заходять, а сюди ідімо, бо тут аж нікогісінько нема...»" (уривок з народного переказу)

 

Незалежність України. Ілюстрація Нікіти Тітова."...Болить усім... Це так знайомо.
Йде боротьба за незалежність
В нашій історії не вперше.
Та ворогам не подолати
Народ, що вміє об'єднатись
Й зуміє знищити вражину,
Була щоб вільною країна!.."

(Тетяна Строкач)

 

 

Кошовий отаман Запорізької Січі Іван Сірко"Давно-давно це було, ще за запорожців та за кошового Сірка. Пройшло років чимало, як жив Сірко і як його не стало, а слава про нього і не пройшла, і не пропала. Він був для ворогів страшний і сердитий, а, напроти, для християн був дуже добрий і милостивий. Одного разу запорожці пішли з Сірком у похід, а татари прочули про те та одразу й побігли на Січ і почали там хазяйнувати: усіх православних християн забрали та й повели у полон. А вони, бідні, не хочуть іти та плачуть і ридають так, що аж земля стогне. А татари на плач не вдаряють та нагайками їх підганяють. Як ось прочув про те кошовий Сірко. Зараз зібрав своїх козаків — та в погоню за татарами: визволяти православних людей. Та летить, як птиця. Добіг близько до татар; бачить, що їх дуже багато, а козаків дуже мало — і давай хитрити. Спинив свого коня і крикнув на козаків..." (уривок з народного переказу)

 

At least 30 people have been killed and dozens more injured in a Russian rocket strike on a civilian convoy in south Ukraine — BBC News."The attack comes as ‘the One’ is preparing for.
A signing ceremony in ‘Mordor’ to annex Zaporizhzhia.
Along with Ukraine's Donetsk.
Luhansk and Kherson regions.
At least 30 people have been killed.
And almost 100 more injured.
In an ‘orcs’ rocket strike.
On a civilian convoy..."

(Kurama)

 

Ілюстрація Нікіти Тітова."Я єсть народ,
якого Правди сила!
Ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! 
       — а сила знову розцвіла.
Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу..."

(Павло Тичина)

 

 

Марія Дем'янюк. Сьогодні натрапила на такий малюночок поблизу дитячого майданчика.  Не зовсім гарно видно, але там сонечко, хмаринка, квіточка  усміхаються.  Наші дітки зростатимуть у вільній Україні.

"Збираю себе по краплинах,
Збираю себе по камінчиках,
Збираю себе по хмаринах,
Вплітаючи сонце у вінчики.
Збираю себе по пелюстках
У цілісну літа квітку,
Збираю себе по пір'їнах,
По клекотах в небі лебідки..."

(Марія Дем'янюк)

 

Картина Олега Шупляка."Сохне на сонці білизна, молоточок стукає, 
Мир та спокій у дворі, 
Бджілка над квітами літає,
Голуби воркують у дворі.
Який же «статус» треба мати,
Щоб мирний план цей зруйнувати?
Хто ти? «Бог» чи «цар»? Може, звірина?
Скоріше — нелюд зі звірячою личиною!.."

(Вероніка Кремінна)

 

Ukrainian officials say as many as eight Russian missiles hit the dam on Wednesday — BBC News."Residents are being urged to evacuate.
Because of a risk of flooding.
After missiles hit a major reservoir dam.
22 streets in two districts of Kryvyi Rih are affected.
A water flow of 100 cubic metres per second.
Was gushing from breaches.
And water levels in the Inhulets river.
Were rising dangerously..."

(Kurama)

 

"Хоча усе і знає Мина,
Завжди пита, як вип'є чаю:  
— Ні, ти скажи... які новини —
Там, де кипить... там, де палає!
Дмитро... авжеж, вміє сказати
Чітко і стримано, й тактовно:
— Хоча іще до біса вати,
А тільки більше вже... бавовни!"

(Володимир Даник)

 

 

Mariana Mamonova has served as military medic since 2018“As human beings.
Let her go.
She's a good person.
She's like a little shining sun.”
While serving in Mariupol.
A military medic was taken prisoner at the start of April.
Who is eight months pregnant.
She got married in September 2021..."

(Kurama)

 

Ілюстрація Нікіти Тітова"Я вірю, що закінчиться війна,
І будуть люди рахувати втрати.
Понівечила скільки доль вона?
А скільки діточок ростуть без тата?
В землиці свіжі рани заживуть,
Нові будинки можна збудувати...
Руїни, сльози — війн кровава суть.
Ніколи сина не поверне мати..."

(Марія Яновська)

 

Картина Любові Міненко."Так все влаштовано у світі,
Щось настає, а щось мина.
Хто бореться за право жити,
Той наче промінь запала."

(Артем Кулигін)

 

 

 

 

Писанка на перепелиному яйці. Жовтий колір — від мати-й-мачухи, зелений — шовковиці. Світлина Ірини Михалевич."Пори року перемішуються не тільки в казках і на картинах Катерини Білокур. Виявляється у серпні можна фарбувати свіжими первоцвітами. Отже, первоцвіти і серпень. Це ніякі не вигадки. Мова йде про мати-й-мачуху. Офіційна назва рослини — підбіл звичайний (Tussilago farfara). Мати-й-мачуха зацвітає у березні, коли земля ще гола. Вона перша навіть серед первоцвітів. Любить рости коло річок та ставків, по ярах. Її легко помітити через жовті квіти, хоч і ростуть вони на приземлистих стеблах. Якось раніше я не замислювалася про те, а що стається із мати-й-мачухою після цвітіння. У другій половині квітня уже не побачиш (мова про Центральну Україну) ні пролісків, ні рясту, ні крокусів. Вони наче щезають і навспак забиваються під землю. Їхня надземна частина справді пропадає, бо ці рослини мають короткий весняний цикл розвитку і літній період спокою. Таким ефемероїдом я вважала і мати-й-мачуху. Та я помилялася. Пригадую, як в кінці бабусиного городу мати-й-мачуха зацвітала щовесни попід високою осокою..." (Ірина Михалевич)

 

Painting by Viktor Mykytenko"Континентальний тихий клімат,
М'яка зима і тепле літо.
Красиві люди і привітні.
Самодостатні, дружні, рідні.
Сонячно вдень, яскраво в ночі.
Київ — це місто барв Землі.
У злагоді всі стилі й мерчі,
Всі течії, традиції."

(Alex Marti)

 

 

Валентина Матвіїв — львівська поетеса з волинським корінням.Валентина Матвіїв — львівська поетеса з волинським корінням. Тож, без сумніву, унікальне поєднання ментальностей цих країв вплинуло на своєрідне формування її особистості та становлення творчого потенціалу. Своє професійне життя присвятила педагогічній діяльності, навчаючи школярів рідної мови та літератури. Саме нагода щодня торкатися неймовірно щедрих на любов і добро дитячих душ допомагають поетесі дивитись на світ щирими очима дитини, щоб потім відтворити це особливе світосприйняття у поетичних рядках. Її лірична героїня завжди винятково відверта зі своїм читачем, сповнена вселенської любові до світу, до життя, до всього, що її оточує та надихає. У 2019 році побачила світ дебютна збірка поезій Валентини Матвіїв, яка має назву «Легкокрила». 

 

Painting by Oksana Drachkovska"Чорна хмара вкрила небо голубе,
То ворожа сила в Україну йде.
Нашу Батьківщину хочуть підкорить.
Вольниця козацька від ракет горить.
Нумо козачата станемо у стрій.
Ворогам поганим ми дамо відбій.
В них багато зброї, армія і флот.
Наша перевага — відданий народ..."

(Людмили Федорової)

 

День Незалежністі України"Незалежність України —
Це коли твоя дитина
Спить під рідні колискові,
Сил черпаючи у мові.
Це, коли героям шана,
Що за волю полягли,
Не лише десь на папері,
А у серці, у сім'ї..."

(Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)

 

 

"Одного ранку прокинувся Хом’ячок та й думає: — Зварю собі каші. Набридло сухе зерно гризти. Вибрав він стиглий колосок, обтрусив зернята, склав у глечик, та й каже: — Ой, щось я притомився. Відпочину трішки. Сидить в холодку, куняє. А каші таки хочеться. Через силу підвівся, взяв глечика із зернятами. Налив води. — Ще ж посолити треба. Щоб смачніше було, — порадив сам собі Хом’ячок. — А де ж сіль? Туди-сюди, нема солі. Поки шукав стомився неабияк. Заснув під гарячим сонцем, спить аж хропе. Прокинувся геть по обіді. Сидить, чухається. — Піду до Мишки, — каже — попрошу солі. З’їв кілька зернят на дорогу і потихеньку вирушив до Мишачої хатинки...(Ольга Зубер)

 

"Я дам тобі з собою
Кохання в оберіг,
Щоб з ним ти подолати
Враз труднощі всі зміг! 
Що збереже від злого,
Підтримає у скруті,
Примножить твою радість,
Та скаже щастю бути!.."

(Юлія Дмитренко-Деспоташвілі)

 

"Переплелися чорне і червоне
Мов радість і журба на рушнику.
З народження і до самого скону
Ми з рушником ідемо по шляху.
Із хлібом-сіллю всі гостей стрічають.
На рушнику святковий коровай.
В дорогу мами дітям їх вручають
На щастя і повернення в свій край..."

(Тетяна Строкач)

 

 


Всього:
774
На початок
Попередня
Поточна сторінка: 7
2   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12  
Наступна
В кінець
Топ-теми