"He moved his elderly mother.
To Dnipro last year.
Believing it to be a safer place.
To live during the war.
On Saturday 40 people.
Were killed in the strike.
He is a son in search of his mother.
Who is still missing..."(Kurama)
Kurama (Japan). «A poet called Karaya» — a poem about war in Ukraine 2022 (is voiced by the author)
«With the call sign Karaya.
An ‘elf’ military pilot.
Shot down five Iranian drones.
Over Vinnytsia and ejected.
With the call sign Karaya.
He is already waiting for.
A new aircraft.
A little more — and he returns to the ranks...»(Kurama)
"Життя переповнене і немалими проблемами, і нібито дрібненькими питаннячками. І на них теж треба звертати увагу. Бо життя постійно перебуває у бурхливому вирі змін. Живеш нібито і не в мегаполісі, а у не такому вже і малому обласному центрі. Однак і не вибираючись на його найбільш гомінкі проспекти, не можеш не помічати — автомобільний рух за останні роки суттєво підсилився. А нам, пішоходам, треба рухатися теж. Бо і ми учасники руху. Бо і нам треба вирішувати власні проблеми. І при цьому, скажімо, переходити дорогу. З одного боку вулиці на інший. А це бува і досить непростою задачею. Скажімо, підійшли ви до пішохідного переходу, ну, десь на перехресті. А там ще і світлофор. Здавалося б, що ж тут важкого?! Дочекався зеленого світла — та й іди. Але ж бува і так, що ні зеленого, ні червоного. А тільки жовтий колір. Тобто перехрестя, так би мовити, у цей момент нерегульоване. І світлофор, можна сказати, “поза грою”. Ну, ніби у тебе, як у пішохода, повне право іти. Незважаючи на рух. Але ж потік автомобілів... оця стрімка хвиля скла, заліза і гуми..." (Володимир Даник)
"Спокійна й часто замріяна дівчина, з червоними, як ягоди калини на морозі, губами, та великими карими очима, які здаються бездонними (можливо, ви її знаєте), Калинка Калинюк, обожнює слухати старовинну музику, блукати садом, який завжди такий мальовничий, любить ніжно притулятись до виструнчених у небо дерев, обіймає їх, ніби вони м’які іграшки, полюбляє збирати росу в розтулені чаші долоньок і пестити пучками пальчиків тоненькі травинки, не забуває ручкатись з м’якими гілками кущиків, гасати за яскравими метеликами, навприсядки вичікувати на стрибки коників у траві, пильнувати за неповороткими равликами, лоскотати мурашок, розплутувати лабіринти павутиння, годувати гомінких і невсипущих пташок. Безумовно, що це не все, чим переймається дівчинка. Побіжно зауважу, що Каля уміє переміщуватися так тихо й делікатно, що перехожим видається, ніби дівчинка — повітряна акробатка, яка легко рухається по натягненому над землею, немовби міцна павутина, нотному стані. Іноді Калинуся подовгу засиджується в якомусь квітнику, оповідаючи свої історії квітам, прислухаючись і придивляючись до їхньої схвальної реакції або стебельцями, або й голівками, їй неймовірно важливо, щоби квітоньки її почули..." (Галина Мирослава)
"Вітаю Вас, близькі моєму серцю друзі. Обіцяла розповісти більше про глід. Розповідаю. Ніде не читала, що плоди глоду фарбують. Десь по вікіпедіях написано, що фарбувальним потенціалом володіє кора рослини. Про те, що плоди глоду фарбують в густий зелений відтінок я довідалася від писанкарки Галини Тудай. Пані Галино, висловлюю Вам подяку і щире захоплення Вашою роботою. Нарешті цього року спробувалося й мені глодом фарбувати. І я в захваті! На щастя, нікуди їхати мені не довелося. Глід у великій кількості росте в нас по берегах Інгульця. Там я і каркас зустріла, і свидину, і шипшину, і маслинку, і горіхів там доволі. Навіть суховершки влітку на березі знайшла побіля людських городів. А вони такі чудові! Але зараз не про них мова. А про глід. У роботі я використала глід одноматочковий (Crataegus monogyna Jacq.). Дозріває глід у вересні, а тримається на кущах протягом всієї осені. Його плоди фарбують у густий зелений колір, фарбують біле яйце без будь-якого ґрунту. З додаванням галуну.." (Ірина Михалевич)
"А осінь сипле листя нам до ніг,
Біль прикриває, вирви, ніби рани.
Вітрами сум жене, а на поріг
Гіркі й тривожні застеля тумани.
ґаздиня вже зібрала урожай,
Дарів чимало, хоч було і важко.
Егей, красуне, розфарбовуй край!
Єднать в палітрі кольори не тяжко..."(Тетяна Строкач)
"Зібралися якось звірі на нараду, щоб вибрати царя. Довго міркували, сперечалися, але так і не могли дійти спільного рішення. – Треба вибрати не лише сміливого й сильного, але й мудрого та чесного правителя, – виступила першою зебра. – Адже цар повинен не тільки в біді захищати, а й по справедливості судити. – Тоді найкраще для цієї посади підходжу я, – задер хобота слон. – Ніколи нікого не ображу й маю неабияку силу. Якщо оберете – не пошкодуєте. Почув це лев і заперечив..." (з народоної казки)
Слухаймо та читаймо пісні на слова Alex Marti:
"Зорі-черешні" - пісня на слова Alex Marti у виконанні Анни Зарецької (текст, відео)
Пісня "Пляж" (виконує Alixa): слова та музика — Evgeniy Lenov (адаптація українською — Аlex Marti)
"...Але нові слова виникають і з приводу більш привабливих обставин. Є таке досить цікаве і симпатично оформлене видання в Україні — музичний альманах “Октава”. Опікується ним канівське видавництво “Склянка часу”, що позиціонує себе, як видавництво міжнародне. У цьому альманасі можна знайти свіжонаписані пісні українських авторів, інструментальні твори наших сучасних музикантів, статті-роздуми на музичні теми, вірші, що могли б стати піснями і не тільки це. Редактор “Октави” Ірина Апалькова, звертаючись до читачів (вже у чотирнадцятому випуску альманаху), пише про тематичні обрії видання. І зокрема говорить, що там ітиме мова про... “музикодення сучасності”! Не знаю, чи прилучилася пані Ірина до нелегкої справи словотворення чи просто підхопила кимось вдало знайдене слово. Але музикодення — це звучить чудово! Пишу ці рядки 10 жовтня 2022 року, увечері, прослухавши повідомлення про те, що по Україні рашистами учора було випущено більше 80 ракет. Загинули люди. Зруйновані будинки. Отож і справді — навколишня дійсність і вдень може бути інколи досить похмурою і навіть бідьше схожою на темну ніч. Але ж і на цьому досить невеселому фоні все ж чудово звучить слово — музикодення! Звучить енергійно, упевнено, життєствердно..." (Володимир Даник)
"Ішов голодний вовк. Він, бідний, так їсти хотів, аж у очах йому чорніло. Ішов він, ішов, аж гульк – чапля стоїть. Підкрався вовк тихенько та хап її! Бачить чапля, що непереливки їй, та й каже:
– Дозволь мені, вовче, хоч перед смертю потанцювати.
«Від цього мені шкоди не буде», – подумав вовк і дозволив..."(з народного)
"Вітаю Вас, дорогі і близькі моєму серцю друзі! У вересні не тільки винограду можна назбирати. Достигло чимало диких плодів, які придатні і для компотів, і для киселів, і для інших корисних смакот. У цьому дописі поговоримо про маслинку. А в наступних будемо казати про дикий виноград, про глід, про плоди каркаса західного і про їхнє вміння фарбувати. Рід дерев Elaeagnus налічує понад 90 видів. Центром біорізноманіття маслинки є Азія, насамперед Китай. В Україні добре поширені маслинка вузьколиста (Elaeagnus angustifolia) та маслинка срібляста (Elaeagnus commutata). Остання втрапила до нас із Північної Америки..." (Ірина Михалевич)
"Вітаю Вас, друзі! Вересень. Тож писатиму про ягоди і плоди. Цієї пори можна фарбувати глодом, диким виноградом, плодами свидини, ягодами черемшини пізньої, магонії падуболистої, оплоднями волоського горіха. Про те, як виходить фарбувати свидиною кривавочервоною (на жовте тло) мені пощастило створити відео. В літературі пишуть, що фарбувальним потенціалом володіють листя та кора свидини, а не плоди. Але я почала з плодів. В Олександрії свидина росте понад Інгульцем. Поширена свидина кривавочервона у більшій частині Європи та Західної Азії, від Англії та центральної Шотландії на схід до Каспійського моря..." (Ірина Михалевич)
"Наприкінці літа й на порозі осені квітує чимало рослин! І не тільки по квітниках. У цій розповіді йтиметься про одну дикорослу траву, що квітує ввесь серпень і ввесь вересень. Її цвіт, можливо, не завжди вдається помітити. Квітує вона блідо-рожевими дрібними колосками (якщо точніше — суцвіттями) та й пора її цвітіння припадає на кінець літа-початок осені. А о такій порі ми якось не очікуємо побачити дикорослу рослину, що тільки-но починає квітувати. Гірчак перцевий ще називають водяним перцем. А це тому, що його листя має гострий смак перцю, його вживають в якості приправи до різних страв. І росте він часто біля води. В Олександрії його багато росте біля Інгульця. Гірча́к перце́вий (Persicaria hydropiper (L.) — однорічна трав'яниста рослина з родини гречкових. .." (Ірина Михалевич)
"Вітаю Вас, друзі! Поспілкуймося про череду. Хто ж не чув про лікувальні властивості череди? Ця рослина супроводжує нас від самого малечку. Та помічна вона не лише в дитячих купелях. Череда трироздільна, зокрема, покращує травлення, застосовується в гінекології, при хворобах печінки, при простудних захворюваннях, для підвищення апетиту. Застосовують при укусах гадюк. Прополіскування відваром череди надає волоссю гарного блиску, усуває свербіж і подразнення шкіри голови. Рідною для українців є череда трироздільна (Bidens tripartite L.) — однорічна трав’яниста рослина родини айстрові. Насіння череди має ворсинки, ними воно міцно чіпляється до волосся, одягу, шерсті тварин. Тому й називають цю рослиною причепою..." (Ірина Михалевич)
"A new ‘elves’ flag was flying atop.
A captured ‘orcs’ T72 tank.
Parked by the roadside.
In the strategic town of Lyman.
Some ‘orcs’ fighters joke bitterly that.
The “special military operation”.
As ‘orcs’ government publicly terms.
It “has no goals.
It only has a path”..."(Kurama)
"Witnessing the visible trauma.
In the village of Kreshchenivka.
Is one of those moments.
When this war feels utterly mindless.
The villages here are mostly destroyed.
From both their occupation and recent liberation.
Despite the eerie quiet and visible destruction.
There is movement..."(Kurama)
"...От які богатирі були — земля не держала!.. У нього, у того запорожця, сім пудів голова!.. А вуса у нього такі, що як візьме, було, він їх у руки та як розправе одного туди, а другого сюди, то і в двері не влізе, хоч би ті двері були такі, що через них і трійка коней з повозкою проскочила. Вони на дванадцяти язиках уміли балакати; вони із води могли сухими виходити; вони уміли, коли треба, і сон на людей насилати, і туман, на кого треба, пускати, і в річки переливатися... Вони мали у себе такі верцадла, що, дивлячись у них, за тисячу верстов бачили, що воно у світі й робиться. Оце, як іти куди у поход, то він, хто там у їх був за старшого — чи ватажок який, чи сам кошовий - то він, кажу, візьме у руки верцадло, подивиться в нього та й каже: «Туди не ідімо, бо там ляхи ідуть, і туди не ідімо, бо там турки або татари заходять, а сюди ідімо, бо тут аж нікогісінько нема...»" (уривок з народного переказу)
"...Болить усім... Це так знайомо.
Йде боротьба за незалежність
В нашій історії не вперше.
Та ворогам не подолати
Народ, що вміє об'єднатись
Й зуміє знищити вражину,
Була щоб вільною країна!.."(Тетяна Строкач)
"Давно-давно це було, ще за запорожців та за кошового Сірка. Пройшло років чимало, як жив Сірко і як його не стало, а слава про нього і не пройшла, і не пропала. Він був для ворогів страшний і сердитий, а, напроти, для християн був дуже добрий і милостивий. Одного разу запорожці пішли з Сірком у похід, а татари прочули про те та одразу й побігли на Січ і почали там хазяйнувати: усіх православних християн забрали та й повели у полон. А вони, бідні, не хочуть іти та плачуть і ридають так, що аж земля стогне. А татари на плач не вдаряють та нагайками їх підганяють. Як ось прочув про те кошовий Сірко. Зараз зібрав своїх козаків — та в погоню за татарами: визволяти православних людей. Та летить, як птиця. Добіг близько до татар; бачить, що їх дуже багато, а козаків дуже мало — і давай хитрити. Спинив свого коня і крикнув на козаків..." (уривок з народного переказу)
Kurama (Japan). «Poets in a convoy» — a poem about the russian invasion of Ukraine in 2022 (video)
"The attack comes as ‘the One’ is preparing for.
A signing ceremony in ‘Mordor’ to annex Zaporizhzhia.
Along with Ukraine's Donetsk.
Luhansk and Kherson regions.
At least 30 people have been killed.
And almost 100 more injured.
In an ‘orcs’ rocket strike.
On a civilian convoy..."(Kurama)
