На відео: Галина Римар. Казка «Про чарівні окуляри».
Галина Римар
ПРО ЧАРІВНІ ОКУЛЯРИ
(казка)
Увечері ми запалили велику свічку, помолилися і стали гортати книжку "Рослинний і тваринний світ Південної Америки" біля каміна.
Аж тут з'явилися наші друзі феєчки (ми завжди їм дуже раді!) та й питають:
— Летімо туди?
Ми з донькою ледве встигли перезирнутися і кивнути, як одразу опинилися в чарівному краю поблизу річки Амазонки! А там сонце і день!
Кругом розкішна зелень, дерева обвиті ліанами, орхідеями. Широченна ріка!
Тут до нас підплив премилий рожевий дельфін і запросив помилуватися найбільшим на планеті лататтям! Донечка радо посиділа на листку діаметром у 3 метри!!! І він навіть не прогнувся!
— Листок витримує вагу до 50 кілограмів! Цю рослину назвали "Вікторія Регія", — повідомив господар вод. — Вона зацвітає уночі білими великими квітами! А завтра ці білі квіти стануть рожевими!
Ми подякували дельфінові і почули сильний помах крил. А то угорі зі скелі злетів великий птах, а за ним — менший.
— Це кондори, син і батько! — пояснив дельфінчик.
Дорослий птах з чорним пір'ям, яке так виблискує на сонці, а ще з білосніжним коміром навколо шиї і білими смужками на широченних крилах так легко ширяє угорі!
Очей не відірвати!
Птахи зорять на ліс.
— Що вони там бачать? — тільки подумала я, як феєчки дали нам чарівне люстерко. І ми побачили ось що.
Заклопотана мавпа із золотою шерстю бігає туди-сюди і врешті щось угледіла!
Хапається за ліану, пролітає через динні й какаові дерева і стрибає на голову андського ведмедя зі страшенним лементом:
— Мої окуляри!! Віддай!! Негайно віддай!!! По-вер-ни!!
Збитий з пантелику ведмідь сідає на землю і бурмоче:
— Хто... де... які окуляри?
Мавпа хапає ведмедя за уявні дужки від окулярів, натомість вириває трохи шерсті і здивовано-перелякано вигукує: "О ні!!!"
— Пане очковий ведмедю, пані мавпо! Вітаємо! — солідно спускається вниз красень кондор андійський зі своїм сином.
— Непорозуміння? — співчутливо мовить до мавпи.
— Та... так... — розчаровано шепоче мавпа.
І до ведмедя:
— Вибачте... Даруйте... Ваші круги навколо очей...
— Розумію, — нарешті мовив ведмідь. Та як розсміється:
— Оце так пригода!
— Даруйте! Я ж думала, що то окуляри!..
Ведмідь чухає голову:
— Розумію!! Буває! Окуляри... Мають віднайтися, точно знайдуться.. А чим же вони особливі?
Тут на шум злітаються чижики, красуні каріами, і ара гіацинтовий, і тукани, навіть гоацини, пелікани і рожеві фламінго!
— Що сталося?!
— Повідайте і нам, будь ласка!
Допитуються врізнобій.
І мавпа розповідає:
— Розумієте. Феєчки вручили мені подарунка і полетіли! А я навіть не встигла його приміряти! Подув вітер — і окуляри зникли! Я їх шукала-шукала скрізь... — розказала золота мавпа.
Тут синочок щось зашепотів таткові-кондору.
І кондор поважно мовить:
— Шановне товариство, здається, ми побачимо окуляри прямо зараз! Синку, веди нас!
І продовжив:
— Малюк підмітив, що гігантський мурахоїд сьогодні дуже дивний.
— Таки дивний! Дуже дивний! Так і є! — підтвердив амазон жовтощокий.
— Чим? — допитуються усі.
— Ну він спочатку сів біля найбільшого мурашника, потім гірко заридав, тоді сходив до книгарні, купив оберемок книжок з казками і досі читає їх мурахам!!
— Мурахоїд? Читає мурахам? Не повірю, поки на власні очі не побачу!!.. — висловлює здивування альпака.
— Казки... читає...
Перемовляються дорогою тварини.
І всі йдуть і летять за малим кондором.
А ось і великий мурашник.
Мурахи чують шум і хутко ховаються у свій дім.
— Вітання Вам, пане мурахоїде, як ви поживаєте? — чемно запитує кондор.
— Вітаю! Куди так прямуєте? Щось трапилося? Маляток-мурашаточок налякали...
— У вас на носі якісь два бликучі кружечки? — зауважує птах.
— О так, друже! Ці скельця сьогодні з дерева на мене впали. То я роздивився, що воно за дивина та й надяг ось. І знімати не хочу!! Чудові окуляри!!! Мабуть, хтось мені подаруночка зробив.
— Знайшлися!!! — репетує мавпа і стрибає біля мурахоїда.
— То вони ваші?
— Мої, феєчки подарували на день народження! А вони упали! Весь день їх шукаю!
— О! То візьміть, ось, будь ласка! Я ж не знав...
Мурашечки виходять і далі слухають казки. А всі розходяться додому.
Тут феєчки бачать хижаків, які біжать на шум. Навіть каймани роззявили пащі в очікуванні гарної здобичі!
А феєчки ураз як сипонуть на них чарівним полиновим порошком, а тоді й окулярами! І всі вони зупинилися. І в кожного на носі — окуляри!
— Ці чарівні окуляри зроблять добрими усіх!
Окуляри всім даруєм! Хай стає добрішим світ! — співають добрі-предобрі феєчки.
Анаконда подобріла, і каймани, вовк зубатий довгогривий подобрів, і додому пес поспішив, оцелот із ягуаром...
Всі в чарівних окулярах добрі-добрі й чемні стали!!
Лиш піранья окуляри не вдягла.
Тож її остерігайся, дітвора!
Отака пригодонька!
Враз ми вдома опинились.
Славним феєчкам вклонились.
А свічечка ще горить!
Будемо її гасить.
Завтра ждуть нові пригоди.
Хай ніхто не чинить шкоди!!!
Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
