Майстриня-писанкарка Ірина Михалевич. «Старі дерева» — оповідка циклу «Думки про писанку»

Не молоді, а старі дерева є джерелом розмаїтого життя в лісі.

Ірина Михалевич

СТАРІ ДЕРЕВА

Друзі, вітаю!

В якому лісі не житимуть кажани?

Може, у привітному і чепурному?

В Україні є до трьох десятків видів кажанів. Харчуються вони сотнями видів комах і, виявляється, багатьом із них подобається жити в дуплах дерев, у порожнинах під корою.

У лісі, де немає старих дерев, не побачиш кажанів. А от ліс, поміж вітами якого пурхають кажани, саме такий, як треба.

У порожнинах старих дерев мешкають жуки-олені, синиці, шпаки, мухоловки, сичики-горобці, крутиголовки, сови, качки, білки, соні. До речі, білки та соні ще й комори влаштовують під корчами. От і виходить, що не молоді, а старі дерева є джерелом розмаїтого життя в лісі.

Дупла, окрім дятлів, створюють і гриби. До того ж, багатьом видам тварин для життя необхідні дупла, утворені саме природним чином, а не дятлами.

Правильний ліс — це отой, що з моторошних казок, це Зеленолісся Джона Рональда Руела Толкіна, де листя на деревах блищало, і кожна гілочка плакала, а трава була сірою від холодної роси.

Певна, про користь померлих дерев Вам також добре відомо. Додам тільки, що у холодні зими в лежачих стовбурах ховаються куниці, а кабанчики часто будують свої будинки з невеликих сухих гілок.

Те, що видається зайвим чи непотрібним, найчастіше якраз і потрібне. Такі думки завітали до мене відтоді, як я довідалася про плоди бирючини.

Глибокої осені та на початку зими вже нічим фарбувати писанки (хоча, як знати). Нічим, опріч як чорними плодами отруйної бирючини, що не жухнуть на кущах аж до березня-квітня. Їх не споживають ані птахи, ані люди. Але ж як можна припустити, що вони ні до чого. Раз є, то для чогось потрібні.

Нікуди не дінуться впродовж зими і плоди каркаса західного (Celtis occidentalis). Вони їстівні, але мають свої таємниці.

А про бирючину (Ligustrum vulgare) скажу, що це єдині плоди, які дарують писанкам голубу барву. Їхні барвні можливості прямо залежать від погоди, в яку їх зривати, і, звичайно, про них я маю відзнятий матеріал.

На відео: майстриня-писанкарка Ірина Михалевич: фарбуємо ягодами бирючини взимку.

Євген Причепій, доктор філософських наук, професор, вважає, що вивчаючи дерево як символ, ми спроможні пізнати власне духовне коріння. Адже світобачення давніх людей гніздилося в осмисленні образу дерева.

А старі дерева — прекрасні: вони віками тамують гіркі спогади, щоб якогось холодного сонячного ранку вкласти їх до дзьоба полохливій сойці.

Дякую Вам за те, що читали. До зустрічі.

***Про життя мертвого дерева я дізналася завдяки статтям Дмитра Сімонова (Громадське), Богдана Ярошевича та Дмитра Вінчевського (Пернаті друзі)

А ще ж не можу не згадати, як зовсім нещодавно один хамелеон на острові Мадагаскар, спостерігаючи за тим, як зникають дерева з його лісу, міркував:

Плоди бирючини звичайної взимку.

Матеріали люб'язно надіслані майстринею спеціально для читачів "Малої Сторінки".

​Світлини – авторські. 

Більше про писанку та писанкарство у блозі Ірини Михалевич на "Малій Сторінці":

Історія та символіка писанки. Дослідження, оповідки та майстер-класи писанкарки Ірини Михалевич

У цьому підрозділі відома українська писанкарка Ірина Михалевич розповідає про історію та символіку писанки, надає розвідку про "Сонячну колекцію" писанок Олени Пчілки, а ще — майстер-класи "Пишемо писанку без олівця" та кілька інших — про використання натуральних барвників.