Strawberries. Painting br M. Turner (USA).
Юлія Дмитренко-Деспоташвілі
СМАК МРІЇ
Жила одна дівчинка. Вона дуже полюбляла полуницю. Вона обожнювала полуницю. Але їй не можна було її. Тому що у дівчинки на полуницю сильна алергія, навіть ліки не завжди допомагали.
Одного разу, лише одного разу, вона не послухалася, і з'їла одну, найменшу, найкрихітнішу полуничку, та так глибоко заснула, що її мама і тато завчасно посивіли, а лікарі і медсестри здивувалися поверненню пацієнтки до життя. Опісля вона довго плакала, обійнявши батьків, і заприсяглася ніколи не порушувати заборони. Дивно, але ось тільки любов до полуниці не минулася. Її аромат, вигляд, пам'ять про її смак приходили дівчинці уві сні. І тоді вона вперше сіла, і намалювала полуницю. Несміливо, невміло, але вийшло якось по особливому, зворушливо. Одна полуничка на аркуші паперу. Батьки було стривожилися, але потім зрозуміли, що так дівчинка просто дає вихід своїй забороненій любові. Дівчинка намалювала полуницю ще раз. І вийшло краще. Потім цілий кошик полуниці. Натюрморти з полуницею. Поле полуниці. Різних звіряток з полуницею. І, нарешті, себе з полуницею. Вона стала художницею. Її полунички на полотнах розліталися в різні кінці світу. Шанувальники не завжди знали про її історію, та дарували полуничне варення, цукерки, торти, свіжоморожену полуницю, а хтось залишав біля порога цілий ящик полуниці. Вона вдихала її аромат, і роздаровувала полуничні скарби іншим. Серед них міг опинитися хто завгодно, навіть простий незнайомий перехожий. Зазвичай, той хто вперше дізнавався про алергію думав, що це результат полуничної надмірності, і дуже дивувався дізнаючись, що вона спробувала полуницю лиш раз, ще в дитинстві. Вони не могли зрозуміти, як можна все життя так самовіддано любити і зображати те, що мало не забрало твоє життя. Як так? На думку більшості, вона мала ненавидіти полуницю.
А вже доросла дівчинка посміхалася, і схилялася над новою полуничною картиною.
Інші все рівно не змогли б повністю зрозуміти її, адже могли їсти полуницю коли захочуть, скільки забажають. І вже не пам'ятали її перший смак. Він для них просто один з тисячі доступних. Та лише перший смак найяскравіший. І він жив у ній завжди. Цей смак став дотиком до казки. Щоб пізнати її їй довелося заплатити занадто велику ціну. Як же можна було відвернутися, забути?
Тепер її ім'я асоціювали з полуницею, навіть не підозрюючи, наскільки вони з нею не сумісні. Прихильники її творчості створювали світ, в якому вона і улюблений полуничний смак не суперечили один одному. Світ літа, дитячої безтурботності, надій... Світ краси.
Ось так одна маленька дівчинка створила омріяний світ для багатьох, багатьох людей, зі смаком, який був недосяжний для неї самої.
Матеріали люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
