Публікації за тегом: Вірші

"Вчора, точно серед ночі, в нуль годин і нуль хвилин 
раптом я розплющив очі, бо відчув, що не один: 
з новорічної ялинки хтось чужий на мене зиркав!.. 
«Хто ви?» — вичавив я з себе і від жаху аж зомлів. 
«Прилетіли ми до тебе із сузір'я Гончих Псів!..» — 
я у відповідь почув і про жах умить забув, 
бо угледів на ялині три небачених створіння..." 

(Анатолій Костецький)

"Нема роду переводу", "Коляда для непроданого коня", "Коляда дядькові Іванові", "Коляда в дитбудинку", "Щедрий вечір у Роздолі", "Половинка коляди", "Коляда для ведмедя", "Вертепний чорт", "Коляда для кози", "Виколядоване яйце-райце" - колядки та щедрівки, що увійшли до збірки поезій Миколи Петренка "Нема роду переводу".

До збірки дитячих колядок та щедрівок увійшли: "По всьому світу", "Нова радість стала", "Добрий вечір", "Бажання по коляді, або поколядь", "Ой сивая та і зозуленька".

 

 

 

 

 

У книзі представлені колядки та щедрівки: «Ой хто, хто Миколая любить», «Поміж трьома дорогами», «Ой сивая тая зозуленька», «Ой чи є, чи нема пан господар дома?», «Щедрик, щедрик, щедрівочка», «Щедрик-ведрик», «Добрий вечір тобі, пане господарю!», «Темненькая нічка», «Нова радість стала», «В глибокій долині», «Ой учора ізвечора», «Щедрий вечір, добрий вечір», «Коза» (новорічна гра).

"Зірка не спить
у моєму вікні.
Зірці не спиться.
Не спиться й мені.

Що я для неї?
А бачиш: зі мною
зірка сумує
теж за весною..."  (Анатолій Костецький)

Читайте поезії Тетяни Строкач про зимові українські народні свята: Свято Катерини, Андрія, Свято Миколая, Святвечір, Різдво Христове, Маланки та Василя, Водохреща.

"Та почекайте – миттю я зберуся…
В селі – і річка, й ліс… Яка краса!
А на подвір’ї в нашої бабусі
Ще є коза – ну, справжня дереза!.."

(Володимир Даник)

"День побагатшав на сонце,
на райські свічада жнив,
бо саме у цій ось точці
я голову в шані склонив..."

(Сергій Губерначук)

"Заглядає у квітник
Місяць травень - чарівник.
Милі квіти розквітають,
Бджілки весело літають."

(Юлія Хандожинська)

Дитячі пісні про весну, про зиму, про маму, про школу, про Великдень та про Україну – від поетеси Юлії Хандожинської та композиторів: Миколи Ведмедері, Олени Титорчук, Наталії Антоник, Ірини Мринської, Михайла Назарця.

"Пісенька лісових грибів", "Гриби", "Пiдснiжник", "Сироїжка", "Сироїжка", "Грибочки", "Полуничка", "Каштанчик" - такі вірші Тетяни Винник увійшли до цієї добірочки поезій про рослини. 

"Не чіпай, не щипай, морозець біленький!
Ми тебе не боїмося, хоч іще маленькі.
Не чіпай, не щипай носа, вушка, щічки!
Заховаємо усе ми під рукавички!"
(Юлія Хандожинська)

"Малесенька сніжинка
Кружляла у дворі,
Її чарівна сукня
Подобалась мені.
Вона, немов пушинка,
Із вітром танцювала,
А потім на долоньку
До мене завітала." (Юлія Хандожинська)

"Перший сніжок", "Сніговик", "Іній", "Хуртовина ", "Метелиця", "Синичкa", "Снігурі", "Панчішки для киці", "Сон", "Новорічна пісенька", "Святий Микола", "Лист до Святого Миколая", "Миколай Чудотворець", "У Святвечір", "Вертеп", "Бiлий янгол", "Колядка", "Йде Рiздво по Hiжину", "Родивсь Христос!", "Щедрий вечiр", "Засівка", "Водохреща" - чудові вірші Тетяни Винник у добірочці дитячих поезій про зиму.

До збірки Юлії Хандожинської "Незабутнє тепло" увійшли поезії,  написані серцем... 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведмедик попiд вишнею на вулик погляда,
Бджолиний рiй iз вулика сердито вилiта:
«Iди-но геть, ведмедику, ти тут не поласуєш,
Iнакше так пожалимо, що дуже пожалкуєш». (Олександр Єна)

"Щипати за щічку -  має таку звичку.
Холодом лякає, сніжком посипає.
Заморозила річки, всіх вдягнула в кожушки,
В рукавички і вушанки. В сніжки гратись поспішає.
Хоч холодна це пора, діткам - весело: ...!"  (Лариса Новацька) 

"Вже ясне сонце припікає,
Синичка весело співає,
Квітуча, ніжна, запашна
Ця пора року. Це — ... (весна)!"

(Тетяна Строкач)

 

 

 

 

"Посміхнулось сонечко,
Засвітили зорі,
Ти і я сваритися
Не будем ніколи."

(Юлія Хандожинська)

 

 

 

 

"Я приходжу лише взимку,
Розмальовую картинку,
Припадаю на вікно
І малюю чисте скло.
Я боюся промінців,
Сонця теплих олівців,
Бо вони мене щипають
А малюночки зникають. " 

(Юлія Хандожинська)