Євген Пилипович Гуцало - український письменник, поет, журналіст та кіносценарист. Він народився 14 січня 1937 року в селі Старий Животів, що на Вінниччині. Любов до літератури Євгену ще з дитинства прививали батьки-вчителі. Письменницькою справою зайнявся ще у юні роки, це допомогло закінчити школу з відмінними оцінками. З 1955 року Євген навчався в Ніжинському педагогічному інститут імені Миколи Гоголя, де відразу долучився до літературної студії. Він співпрацював з редакціями газет Вінниччини, Львівщини та Чернігівщини. З 1961 року Євген Гуцало почав працювати в «Літературній Україні», потім - у видавництві «Радянський письменник». А вже у 1962 році вийшла друком перша його збірка оповідань «Люди серед людей». У складі делегації молодих письменників Євген Пилипович відвідав Францію. Після цього активно почав писати й видавати новели та повісті, які перекладали і видавали в Росії, Польщі, Болгарії, Німеччині. Став лауреатом Державної премії України імені Тараса Шевченка. Творчий доробок Євгена Гуцала дуже великий: оповідання, повісті, романи, новели, збірки віршів. але найбільше припали до душі читачам твори для дітей. Але найбільше Євген Пилипович любив писати для дітей. Можливо тому, що й сам тоді перетворювався на веселого, вигадливого, а часом бешкетного хлопчика, котрий щодня по-новому відкриває для себе світ і хоче поділитися цими неймовірними відкриттями з нами. Євген Гуцало відійшов у вічність 4 липня 1995 року.
За матеріалами: https://starylev.com.ua/
-----------------
|
Журавлі високі пролітають,
ледве видно птахів із землі.
Журавлів я з вирію стрічаю
і прошу перо у журавлів.
Ставши над Дніпром зеленооким,
ставши над усміхненим Дніпром,
я прошу перо у них високе,
піднебесне в них прошу перо.
Хай з небес перо високе кинуть,
хай мене благословлять крилом,
щоб писалось слово журавлине
журавлиним з вирію пером.
Щоб воно до вирію літало,
журавлиний звідало політ,
та завжди із вирію вертало
до святої отчої землі…
* * *
Сію, сію, засіваю,
господаря викликаю:
– Дайте, дайте хлібчика
для малого кібчика,
для кібчика-кобчика –
для веселого хлопчика.
Сію, сію, засіваю,
господаря викликаю:
– Дайте каші в горщику
для хлопчика-горобчика,
а також горобчику
дайте ще і борщику…
|
|
За матеріалами: http://www.chl.kiev.ua/key/
* * *
|
Євген Гуцало
ЧУБАРОЧКИ
Дві курочки-чубарочки
знайшли дві срібні чарочки, -
и відтак пішло в чубарочок,
щоб воду, пити з чарочок.
Наллють води у чарочки
дві курочки-чубарочки,
й радісінькі чубарочки,
що мають срібні чарочки.
Чи є ще де чубарочки,
що мають срібні чарочки?
Немає більш чубарочок,
що воду п'ють із чарочок!
|
|
* * *
Євген Гуцало
МАМО, НІЧ-ЦИГАНКА...
Мамо, ніч-циганка
тихо від воріт
підійшла до ганку,
стала і стоїть.
Ніч ота ворожить,
як циганки всі:
очі - як волошки,
стрічки у косі...
Зорі, наче вишні,
зріють в небесах.
Срібний місяць
вийшов на широкий шлях.
Чуб у нього русий,
брови - дві дуги,
Довгі його вуса
впали на луги.
На луги, на ріллі,
на залізну путь.
Вуса його білі
по ріці течуть!..
Мамо, ніч циганка
в нашому дворі,
мабуть, аж до ранку,
мабуть, до зорі.
За матеріалами: «Соняшник», ілюстрований місячник для дітей. Редактор — Петро Волиняк. Малюнок Тетяни Семенової. Toronto, Ont., Canada, №4, 1994 р.
* * *
|
Євген Гуцало
ДОБРЕ МЧАТИ НА САНЧАТАХ
Лисенята й вовченята
посідали на санчата.
Ще й до них зайчата
сіли,
і санчата
полетіли!
І санчата полетіли -
аж у вухах засвистіло,
полетіли
по узвозу
по снігу та по морозу...
Добре мчати
на санчатах
сіроманцям-вовченятам.
Добре мчати на санчатах
лисенятам і зайчатам.
Добре мчати по узвозу
по снігу та по морозу.
Добре всім гуртом кричати:
- Добре
мчати
на санчатах!
|
|
|
Євген Гуцало
КОЖУШОК
В їжака є кожушок
із колючих колючок.
Дуже тепло їжаку скрізь
ходити в кожушку.
Коли спати він лягає,
кожушок свій не знімає.
Кіт просив у їжака
поносити кожушка.
Та їжак йому не дав,
та їжак йому сказав:
- Маєш свого кожушка,
але просиш в їжака.
А їжак твого не просить,
бо їжак чуже не носить.
Й ти чужого не проси,
й ти чужого не носи.
- Я лише пожартував! -
їжакові кіт сказав.
- Я на жарти не мастак, -
відказав йому їжак.
- Не мастак так не мастак,
бо на те ж ти і їжак!
- Та воно і справді так, -
сумно згодився їжак. -
Зовсім я не жартівник,
жартувати я не звик.
Так вони поговорили.
Добре, що не посварились!
|
|
|
Євген Гуцало
БАБА СНІГОВА
Біля Баби Снігової,
що в дворі стоїть з мітлою,
Дід Мороз усеньку ніч
не стуляв сьогодні віч.
Дід Мороз - ото дідунь,
обігріє всіх бабунь,
бо, либонь, що без бабунь
Дід Мороз - і не дідунь!
А як ранок зазорів,
цілу зграю снігурів
він для Баби Снігової,
що в дворі стоїть з мітлою,
десь у небі назбирав -
снігурами уквітчав.
Дід Мороз - ото дідунь,
обдарує всіх бабунь,
бо, либонь, що без бабунь
Дід Мороз - і не дідунь!
Баба вся у снігурах,
наче вся вона в квітках.
Баба - квітка, баба - цвіт,
аж не вірить білий світ.
Дід Мороз - ото дідунь,
заквітчає всіх бабунь,
бо, либонь, що без бабунь
Дід Мороз - і не дідунь!
|
|
За матеріалами: "Подарунки Святого Миколая". Спеціальний зимовий випуск журналу "Соняшник" №10-12, 1993. Редактор-упорядник Леся Вороніна. Художники: Колісник Ольга, Харченко Олена. Київ, "Україна", 1993.
"Зайці в полі варять борщ", "Добре мчати на санчатах", "Ворона з Лісабона і крук із Прилук", "Павучиха з павуком", "Без дороги дощ", "Чарівники" - вірші, що увійшли до цієї добірочки Євгена Гуцала.
До збірки Євгена Гуцала увійшли такі вірші: "Без дороги ходить дощ", "Великий трудівник", "Ворона з Лісабона і Крук із Прилук", "Говорило мило з шилом", "Дві лисички — дві сестрички", "Знов прийшла на землю", "Їжачиха і їжак", "Качка", "Лис зустрів у лісі лиса", "Мамо, стало холодно", "Осінь", "Павучиха з павуком", "Синя скриня", "Фонтан", "Цар Горох і хлопчик Ох".