Оксана Аннич. "Самотність". Вірш (читати, слухати)


Оксана Аннич. Самотність. Вірш (читати, слухати). Малюнок Тетяни Капустіної

 

Оксана Аннич

САМОТНІСТЬ

Вірш присвячується людям, які вважають, що все ще попереду...

 

 

Невже старію я?
Уже підходить до кінця життя,
А я кохати так і не навчилась -
Усе трудилась та трудилась...

Мене самотність не лякала,
Усіх від себе проганяла,
А зараз дивлюсь - я ж сама!
Нікому не потрібна стала я...

Погляну у вікно - там радість, метушня,
Весело й гамірно сміється дітвора.
Зітхнувши, очі закриваю - 
Своє дитинство пригадаю...

Згадаю батька, матір й брата,
Гостями була повна хата,
Та вечорниці біля річки,
Вплітала мама в коси стрічки...

Ще пам'ятаю сивих бабцю й дідуся,
Біжу до них й зі всіх сил пригорнуся...
І їх стара побабчена рука
По голові мене постука...

Ще пригадаю: хвіртку відчиню
І поглядом усіх їх проводжаю...
Та, повернувшись, випущу сльозу,
Стисну плечима й в місто вирушаю...

Багато спогадів у серці залишилось,
Багато раз мені усе це снилось,
Але, на жаль, минуле не вернути...
Дай Бог, хоча б нічого не забути!

Бо спогади ті душу зігрівають
Та інколи сум розсівають.
Шкода, що пізно зрозуміла,
Побудувати щастя не зуміла.
Тепер залишилась сама -
Нікому не потрібна і стара...

 

 

 

На відео: вірш Оксани Аннич "Самотність" читає Наталя Гудз (звукозапис - Євгеній Сосній. MD studio, Lviv: www.mdslviv.com).

 

    Матеріал люб'язно надано автором.

 

 

Більше поезій Оксани Аннич читайте на "Малій Сторінці":

Оксана Аннич. Душевні поезії про сучасне
Молода поетеса зі Львова пише чудові поезії про сучасне: про війну на сході, про долі друзів, про те, що хвилює та болить... Читаймо, слухаймо, співпереживаймо, замислюймося...

Останні коментарі до сторінки
«Оксана Аннич. "Самотність". Вірш (читати, слухати)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми