|
|
Наталя Карпенко Тихо в нашім комині... Тихо в нашім комині, Сонце усміхається, Вересень під сливами Він з дощем та мжичкою |
|
* * *
Світлина Natali Querrioux.
|
|
Відчинив серпень осені браму Відчинив серпень осені браму Спили трунок з лугів срібні роси, |
|
* * *
|
|
Вересень ще тулиться літечку до ніг
Вересень ще тулиться літечку до ніг, |
|
* * *
|
|
Упав листочок… Упав листочок, впав і розгубився… Поспи, листочку, стиш своє серденько, |
|
* * *
|
|
І знову літо? Бабине, напевно... І знову літо? Бабине, напевно. Ще день вдягає платтячко легеньке – |
|
* * *
|
|
Бабине літо Ткала осінь-господиня Павутиннячко сріблиться, |
|
* * *
Чому звуть літом бабиним?
|
|
Чому звуть літом бабиним Гукнула осінь весело: Туманну гущу ранками |
|
* * *
|
|
Маг вітрисько
Маг вітрисько в небі синім Вітер вправні руки має, |
|
* * *
|
|
Осінь норов показала... Осінь норов показала, |
|
* * *
|
|
Рання осінь... Рання осінь! Я в пальті!? Здивувала осінь всіх! Ще б капусті підрости |
|
* * *
|
|
Все у осені ведеться Все у осені ведеться! Запальна у неї вдача, Назбирала осінь в жмені, Мерзнуть в осені колінця, Та не звикла осінь скніти, |
|
* * *
|
|
Подарунки осені Осінь запасає, |
|
* * *
|
|
У саду Яблуні і груші у моїм саду. Ще нехай під сонцем засмагає бік |
|
* * *
|
|
Прощай, вересню! З дощами місяць вересень до фінішу прийшов. |
|
* * *
|
|
А ще трава така зелена А ще трава така зелена, Звів чорнобривчик чорні брови, Тремтить тоненька павутинка: |
|
* * *
|
|
Каштаненята В каштанихи мами й каштанчика тата Сумує без діток каштанова хата. |
|
* * *
|
|
Злотогрива осінь Ой, яка ж ти, осене, злотогрива, Склав долоньки човником лист кленовий, |
|
* * *
|
|
Згадало літо... Ти ба! Згадало наше літо – Стрічайте! Літа не чекали? Це що у тебе під ногами, |
|
* * *
|
|
Жовтень літечко зазвав... Жовтень дуже здивував! В жовтня усмішка до вух! Грає небо голубе, |
|
* * *
|
|
Примхливий жовтень А жовтень примхливий, неначе дівиця, Йому просто треба ще стільки зробити! – |
|
* * *
|
|
У синьому небі висять гамаки В синьому небі висять гамаки, Там же немає нікого ніде! Речі прасує і речі пере, |
|
* * *
|
|
Осінь схожа на джмеля Осінь схожа на джмеля! В темних смужечках грядки, В смужках стежка, в смужках ліс… |
|
* * *
|
Ще в нас осінь молодиця Ще в нас осінь молодиця, Зажурилась хризантема, І горіху не до сміху, Ще в нас осінь молодиця, |
|
* * *
|
|
Вийшло літечко на подвір’ячко... Вийшло літечко на подвір’ячко, Ніжить літечко жовте листячко, |
|
* * *
|
|
Такі стоять чудові дні! Такі стоять чудові дні! |
|
* * *
|
|
Горіх берізку запитав... Горіх берізку запитав: – Зима іде, нам спати час, |
|
* * *
|
|
Жовтий листочок Жовтий листочок, жовта мітла, Жовтню, спинися, не поспішай,
* * *
Тремтить сухий листочок на верхівці, Їжачиться, як злякане пташа. — Не бійся, — сонце гладить по голівці, І вітер колискову шепче, — ша. Сьогодні в тебе стільки світлих митей, Сьогодні ти ще верхи на коні. А завтра зажадає осінь мита... Відродишся, листочку, навесні. |
|
* * *
|
|
Фарбувала осінь Фарбувала осінь Дощ і мряку осінь |
|
* * *
|
|
Мандрівник Долілиць упав листочок Лист завжди сидів на гілці, І нікуди із домівки, Походили черевички Рипу, рипу крок за кроком, Бовть! І змок листок до нитки. Мандрівник наш гірко плаче… Притулю вас до землиці, |
|
* * *
|
|
Жовтень-красень Красень-жовтень на прощання Зацвіла глуха кропива Знов прокинувся метелик, – Літо бабине збудило Літо бабине – не літо, |
|
* * *
|
|
Часу в жовтня залишилось на ковток Часу в жовтня залишилось на ковток, Примовляє до листочка кропива: Твоя гілочка заснула до весни Притулися жовтим вушком до землі, Зійде з неба березневий промінець, |
|
* * *
|
|
Пане жовтню, не йдіть! Пане жовтню, зігрійте черешню, Ви її оксамитову щічку Пане жовтню, зігрійте їй спину, |
|
* * *
|
|
Мелодія жовтневих партитур... Лежать латками сірими грядки і квітники, До ніг котятком тулиться листочок жовтий – мур... |
* * *
|
|
Село... Село. Змаліло полечко, Стоїть садиба пусткою, |
|
* * *
|
|
Листопад Висне на черешеньці листя де-не-де, Вітер біля гілочки лупить гопака, |
|
* * *
|
|
Поріділи в липи кіски Поріділи в липи кіски, |
|
|
|
Листопаду світлі миті Листопаду світлі миті! Онде зіллячко блаватне, Милі вінчики кульбабки Квітка жовтого осоту |
|
* * *
|
|
Осінь розважається Затулили сонечко Вкрилися вологою Осінь розважається, |
|
* * *
|
|
Дощ Небо мружить сині очі, – Угамуйся, врешті, друже! Дуб сховав зелені жмені Потерпає комашина… |
|
* * *
|
|
Туман Вкрилася сірим туманом земля. Сонечко вийде – розсіється мла, |
|
* * *
|
|
Плаче сивий туман... Плаче сивий туман, побивається, Ким він буде тепер милуватися, – Що ти робиш? – питаю у осені, |
|
* * *
|
|
Засумувала осінь Дощі й тумани виплекала осінь. Пішла у наступ сутінь крок за кроком, |
|
* * *
|
|
Поміж гілля бродить вітер Поміж гілля бродить вітер, Прощавай зелений листе, Поміж гілля бродить вітер, |
|
* * *
|
|
Листопад рахує кроки... Листопад рахує кроки – раз, і два, і три, Раз – листочок, два – листочок… з гілки навтьоки, |
|
* * *
|
|
Упало листя пожовтіле Упало листя пожовтіле, Зів’яли квіти і травичка, |
|
* * *
|
|
Вкутав туман в листопаді городи Вкутав туман в листопаді городи, Ще цій красуні тендітній не спиться, |
|
* * *
|
|
Ожеледиця Ожеледиця надворі, хоч не йди! Хоч-не-хоч… прямує осінь… до зими! |
|
* * *
|
|
Іній Зранку вкрив округу іній, Та розпалить сонце піч – |
|
* * *
|
|
В листопада сиві скроні В листопада сиві скроні, Сів мороз обабіч хати, В листопада сиві скроні, Полетіли сиві хмари |
|
* * *
|
|
Ураган
Бережіться! Ураган!
Розлютився вітрюган, Прихопив гнучкий батіг, Підійняв в повітря стіг, Зруйнував городи й сад, Потрощив покрівлі хат, Повалив уздовж стовпи, Розірвав міцні дроти… Не боїться перешкоди! Наробив вітрюга шкоди! |
|
* * *
Світлина Наталії Білаш.
|
|
Прилетів з хмарини сніг Прилетів з хмарини сніг, Білий, білий капелюх У мереживі гілок |
|
* * *
|
|
Підійшов листопад до межі Підійшов листопад до межі, Вітер хилить травицю до сну: |
* * *
|
|
... Не до сміху... Листопаду при кінці |
|
Поезії люб'язно надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Наталі Карпенко на "Малій Сторінці":
"Вересень з подиву руки розвів:
– Я вам не любий? Не лайте!
Я пригощаю! Мій сонях дозрів!
Лускайте, все забирайте!..."
(Наталя Карпенко)
Наталя Карпенко. Осінні прикмети у віршах
"Зародила горобинка –
До снігів великих взимку.
Дуб на жолуді багатий –
Люту зиму будем мати."
(Наталя Карпенко)
Дякую! Чудові дитячі віршики. Вони сподобаються моєму внуку.
Це найкраща збірка дитячих віршів про осінь! Красно дякую чудовій поетесі Наталі Карпенко!!!
Прекрасно!!!! Вірші про осінь - справді для дітей доступною, але такою співучою мовою! Дякуємо усім серцем поетесі Наталії Карпенко!!!!!
Надзвичайно красива і корисна підбірка від Малої сторінки. Дякую пані Наталі за чудову дитячу поезію. Використовую в роботі, вказуючи сайт і автора. Щиро дякую.