Публікації за тегом: Вірші

"Коли всевладний майстер-Бог
створив в екстазі чоловіка,
то той мав сплачувати борг
лише добром, лише до віку."

(Сергій Губерначук)

"Мавка моя лісова,
ось аж де ти заховалася…
Чом же ти не озивалася?
Я вже всей світ облітав…
Мавко моя лісова,
чом ти така засмучена?
В мене з весною заручини –
в тебе осінні слова…
Мавко моя лісова…"

(Сергій Губерначук)

"Піч холодні млинці пече.
Сонце на схід заходить.
Річка з долу навзгі́р тече.
Мертве живе народить.

Нісенітниця та й усе!
А назирни пильніше –
і прочитай: "Такі есе –
лише поет і пише!"  (Сергій Губерначук)

"Червоне стигле сорту Айдаред
зимове пізнє долежить до травня
це яблуко, в якому наш секрет,
з якого ґенне дерево прадавнє."

(Сергій Губерначук)

 

"Чи мудре слово те?
Чи не мудре слово те?
А я́к сказано воно,
коли мудрість у хаті давно?
А прине́сене слово те..."

(Сергій Губерначук)

 

 

 

 

"У хлопчика Чухмарика
ми бачили ліхтарика.
Він чомусь вночі не спить,
щось під носа гомонить,
лиш – з-під ковдри крадькома
блимне світло – і нема..." (Сергій Губерначук)

"Зупиніться ось тут…
Подивіться: йому – дев’ятнадцять,
а його вже нема,
і зима побілила портрет…"

(Сергій Губерначук)

 

"Короте́ньким ві́ршем промайнула тиша,
відгірчила чорним чаєм ніч.
Поцілунок сонця й повні жмені ви́шень
я несу до тебе через гич..."
(Сергій Губерначук)

"Переливайся з себе – в мене,
цю кров поезії помнож,
дерева зодягни в зелене, 
гаї фантазій розтривож..."

(Сергій Губерначук)

"Квітка з твоєї долоні
проросла у моєму серці.
Тану в твоєму полоні
крапелиною в сині озерця..."

(Марія Дем'янюк)

 

 

"Розфарбовую свою душу:
Сіре — в синє, а чорне - в зелене.
Розфарбовую своє серце 
У всі відтінки, що має Вселенна..."

(Марія Дем'янюк)

 

"Крила полум'я свічі 
Гладили ікону. 
Білий ангел на плечі — 
Доброта бездонна. 
Віруйте, прошепотів, 
І туман з кадила 
Всі земні гріхи накрив.
Зірка засвітила..."

(Марія Дем'янюк)

 

Читаючи чудові твори Галини Римар, ми бачимо, що авторка добре знає світ дитячих фантазій, любить дітей, знайома з дитячими мріями. Злет душі пані Галини знайшов своє місце у її творчості, оповіданнях, казках, поезії, музиці, натхненній співпраці з талановитими людьми.

"Здається, після себе я
зненацька спалахну новим життям,
побачу і піду, навчусь новим словам, 
і помилку зроблю а чи не в кожнім слові,
перш, ніж скажу, що я відвідав храм
свого життя, натхнення і любові…
Здається, й після себе я
піду у світ..,
але на іншій мові..." (Сергій Губерначук)

"Як  же райдуга з’явилась,
Звідкіля те сяйво,
Чому в небі проявились
Після зливи барви?.."

(Наталя Карпенко)

Марія Деленко — відома українська поетка та письменниця, яка мешкає у чарівному та неповторному Львові. Пані Марія закінчила свого часу Львівський національний університет імені Івана Франка. Наразі працює директором школи й пише чудові казки та вірші для дітей. 

 

 

 

 

 

 

 

"Виграва сопілонька у ліску,
Красується землемька у вінку,
Вітерець, пустуючи, шелестить,
Молоденьке листячко мерехтить."   

(Катерина Перелісна)

"Як дванадцята настала,
Лялька тишу перервала,
Хоч Маруся вже заснула,
Та крізь сон таки почула:
Каже лялька ляльці: "Дзуськи,
Не піду я до Маруськи".

(Галина Мирослава)

"Рукавички мама доні
Виплела рідненькій,
Щоб загрілись її ручки,
Ніжні та маленькі."

(Галина Мирослава)

"...Як добре, коли вміють діти 
 Слова хороші говорити. 
 Але ще краще, як уміло 
 Слова оці довести ділом."

(Тетяна Строкач)