Ольга Зубер
КВІТОЧКА-ЗАГАДКА
(казка)
Ох же ж і любило Лисеня квіти! А ще метеликів, і думало, що то квіти, які навчилися літати.
Воно обережно ходило поміж цвітиками, щоб ненароком не наступити і ніколи їх не зривало. Бо, помітило, що від того, вони ставали тихі і сумні. Тому, лише обережно тулилося носиком у пахучі пелюстки.
— Ой! – аж раптом підстрибнуло мале.
Серед пахучої галявини цвіла квіточка-незнайомка. З білими промінчиками й золотим сонечком всередині.
— А як тебе звати?
Та квіточка мовчки танцювала з вітром.
— Проліски, конвалії, волошки… ,— пригадувало Лисеня квіти, які знало.
Поміркувавши трішки, воно застрибало в’юнкою стежкою до бджілки-подружки. Бо хто може краще знати за квіти, як не оті смугасті гуділки?
— Гей, бджілко! – погукало воно біля лісового вулика.
Та вдома нікого не було.
— Мабуть, вона на запашних луках, збирає нектар,— подумало Лисеня .
Воно притулилося до пахучої сосни й не зчулося, як задрімало.
І наснилося йому, малому, море квітів, з білими промінчиками й гарячим сонечком посередині. А серед них стрибає щасливе Лисеня й заглядає у кожну квіточку. Ніби хоче знайти в них якусь таємницю, що заблукала серед квіткового моря.
— Джжжжжж! – раптом загуділо над вушком.
Лисеня розплющило оченята. На запашній конюшині сиділа стомлена Бджілка.
— Привіт, подружко! А я на тебе чекаю!
— Дж- дж-дж! – посміхнулася Бджілка.
— Ти ж все на світі про квіти знаєш, так?
— Ой,.. та не так, щоб усе…
— Скажи, що то за квіточка така, наче сонечко у блискучому віночку?
— Наче кульбабка з білими крильцями?
— Так!
— Це – королева полів, ромашка!
— Ромашка! – аж підстрибнуло щасливе Лисеня й поцілувало Бджілку в смугасту щічку.
Веселою стежинкою воно заспішило назад, до лісової галявини.
— А я знаю, хто ти! Ти – королева лісової галявини – ромашка! – похвалилося Лисеня.
Квітонька засоромилася і затулила пелюстками жовтогаряче личко.
До самісінького вечора Лисеня не відходило від нової подружки. Вони разом слухали чудернацькі історії, які розповідав Вітер. Його до себе в гості, на посиденьки, запросила бабуся Зайчиха і вони разом прогулювалися лісом.
Настала ніч, і квіточка заснула. У своєму ліжечку заснуло й Лисенятко. А Вітер не спав. Він дістав із кишені чарівні порошинки і розсіяв їх по всій лісовій галявині.
А через деякий час, сон Лисенятка збувся. І воно радісно стрибало серед моря ромашок, отих соромливих квіточок із золотим сонечком посередині.
Казка люб'язно надіслана авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читайте також на "Малій Сторінці":
Цікаві дитячі казочки від Ольги Зубер
Ольга Зубер — молода поетка та казкарка з міста Переяслав, що на Київщині. Має педагогічну освіту. Писати вірші почала ще в дитинстві, а от казочки — коли стала підростати маленька донечка. Дівчинка у мами — дуже цікава, тому казок для неї було все замало. От і почала пані Ольга вигадувати свої цікаві казкові історії, які з 2015 року почали друкувати дитячі періодичні видання: "Малятко", "Колобочок", "Мамине сонечко", "Котя", "Жирафа Рафа", "Ангелятко". Як і кожен автор, письменниця мріє про видання своєї книжечки...