Сергій Губерначук. Притчі у віршах

Сергій Губерначук

Древньокитайська притча 
на український лад

Коли всевладний майстер-Бог
створив в екстазі чоловіка,
то той мав сплачувати борг
лише добром, лише до віку.

Так і було б. Але юнак
зненацька занедужав дуже,
занудьгував, та так, та так,
що світ йому став осоружним.

І тут замислився Господь,
і дивлячись на хлопця муки,
почав творити іншу плоть,
піднявши вище неба руки.

Він взяв сто променів палких,
зірниці загадкову казку
і тихий плескіт хвиль морських,
і вітра трепетную ласку,

далекий жур прекрасних зір,
цнотливість місячного сяйва,
величність непокірних гір,
принадність ночі, сонця барви

і ґраціозність диких сарн,
і запах першої троянди,
ще й іскру блискавки, та з хмар
невтримний дощ із діамантів,

і гнучкість ви́ткої лози,
і жар вогню, й солодкість меду,
і свіжість ранньої роси... –
краси довічної прикмети!

Господь все воєдино склав –
і виліпив богиню, Жінку,
життя вдихнув і так сказав,
той дар вручивши чоловіку:

– Бери, що є, і не сумуй.
Її змінити ти не пробуй.
Блаженствуй з нею, рід заснуй.
Добром плати свій борг до гробу! 

                         * * *

           Гірський кришталь

(притча з книги  "Переді мною…")

Гірський кришталь
             утворений зі сліз Богів.
Святковий посуд
             зроблено з гірського кришталю.
Добірне товариство їсть і п’є
             у свято з посуду,
яке з гірського кришталю,
             що був утворений зі сліз Богів.

Ось починає плакати один,
             надпивши Божих сліз.
Ось інший банку кришталеву
             вниз зроняє.
Ось ти встаєш з-за столу
             і говориш так:
"Ви глумите у свято Божий скарб,
             надпивши Божих сліз!.."

Один за о́дним
             гості посуд добивають,
підводяться по черзі
             і говорять так:
"Ми глумимо у свято Божий скарб,
             надпивши Божих сліз!.. –
а як інакше?!.
             Якби Боги раділи – ми б не били!.."

З’являються Боги,
             винищують добірне товариство.
Знов розліта́ються по різні скелі
             й плачуть.
А той гірський кришталь,
             утворений зі сліз таких,
іде на посуд за́вжди
             й швидко б’ється.

До чого притча ця?
             Не всім відомо, ма́буть,
що люди і Боги
              святкують зовсім різне.