Публікації за тегом: Вірші

"Ось послухайте, будь ласка,—
Ми про себе склали казку,
Як літали в космос — я
І мала сестра моя,
Як татусь купив чудову 
Нам ракету іграшкову,
Я сідаю за кермо:
Ми на Місяць летимо!.."

(Грицько Бойко)

 

"П'ятикласниця Людмила вранці
мамі заявила:
— Все! До школи я — не йду!
Я не стерплю цю біду.
Щастя скінчено моє,
бо у Рити джинси є!.."  (Анатолій Костецький)

"Я йду собі дорогою,
дорогою широкою,
аж тут назустріч — кіт.
— Куди ти йдеш дорогою,
дорогою широкою?—
мене питає кіт
і жде від мене слова,
а я й кажу котові..." (Анатолій Костецький)

"Після подорожі спить
У воді краплинка.
Сниться крихітці блакить
І пухка хмаринка..."

(Наталя Карпенко)

 

 

"Цей сніг — як сміх,
такий веселий,
гілки деревам лоскотав,
будив веселощами села
і сипав сміхом на міста."

(Анатолій Костецький)

Вірші українського поета Анатолія Костецького про природу, про навчання та розваги школярів, про виховання почуття колективізму, про нові цікаві заняття у школі: "Весело!", "Все починається з мами", "Гарна пам’ять", "Де літо живе?", "Дерево", "Добрий мак", "Домашній твір", "Казка про сім неділь у тижні", "Квітень", "Кіт-воркіт", "Короп", "Липень", "Лісова таємниця", "Моя гра", "Мрія", "Наша пісня", "Нема нікого вдома", "Осінній клен", "По гриби", "Полювання", "Просто", "Рак-дивак", "Розквітнув сад", "Секрет", "У гостях", "«Уважний» Вова", "Утрьох", "Хлібний дощ", "Ходім на наш майданчик!", "Хто де спить?", "Що найкраще?".

 

Ліна Костенко, Володимир Шовкошитний, Дмитро Павличко, Іван Драч, Леонід Талалай, Валентина Козак, Валентина Харченко, Борис Олійник, Віктор Баранов, Світлана Йовенко, Анна Багряна, Ніна Гнатюк, Станіслав Бондаренко, Наталя Ільчишина, Юлія Хандожинська, Сергій Губерначук, Марія Яновська, Василь Мелюс, Тетяна Прокоф'єва — українські автори, що створили поезії про Чорнобильську катастрофу, які увійшли до цієї добірки. Читаймо... Пам'ятаймо...

"Лише за ніч 
розквітнув сад, 
казковий, тихий, чистий, 
і на гілках дерев роса 
веселкою повисла."

(Анатолій Костецький)

"Я гарнішого краю не знаю,
Там, де мати мене сповила,
Де пісні колискові співала
І рушник у дорогу дала.
Там, де спокій знайшли мої предки,
Там, де воля козацька живе,
Там, де серце моє спочиває
І життя, мов у казці пливе."  

(Валентина Харченко)

"Ваші сни обвисають верхівки ялинових крил.
Сни-сніги во зимі.
Мов ракети, злітають у вирій різдвяні дерева..."

(Сергій Губерначук)

"Сидить коник у траві
і співа мені й тобі.
Ще й сорока під вербою
щось скрекоче
нам з тобою.
Навіть сонне жабеня
тихо кумкає для нас."

(Анатолій Костецький)

"Ходім зі мною в ліс далеко,
де гриб, зіскочивши на гриб, росте,
де сонце, в мох закутане, цвіте
і в кущиках багна парує терпко."

(Сергій Губерначук)

"Ну й мак же красивий 
розцвів серед поля!
Повз нього
байдужим
не пройдеш ніколи..."

(Анатолій Костецький)

"Там кожен слоник хобітком росу
спиває, ніби бджілка, з білих лілій.
До кошика, загубленого десь,
злітаються, наповнюють нектаром –
і знов стають у зріст і розмір весь,
піднявши хоботи,
сурмлять блакитним паром…"  (СергійГуберначук)

"Вам за мить «уважний» Вова
найспритнішу гаву зловить:
цим мистецтвом Володимир
досконало володіє!
Ще б учитись добре міг    
був би кращий
від усіх..."

(Анатолій Костецький)

"У бе́резі – сонце на чільному місці,
з пелюстками жару навколо кружала,
там стигне насіння в оранжевім листі,
то день усі зорі бджолою пожалив."

(Сергій Губерначук)

"Коли всевладний майстер-Бог
створив в екстазі чоловіка,
то той мав сплачувати борг
лише добром, лише до віку."

(Сергій Губерначук)

"Мавка моя лісова,
ось аж де ти заховалася…
Чом же ти не озивалася?
Я вже всей світ облітав…
Мавко моя лісова,
чом ти така засмучена?
В мене з весною заручини –
в тебе осінні слова…
Мавко моя лісова…"

(Сергій Губерначук)

"Піч холодні млинці пече.
Сонце на схід заходить.
Річка з долу навзгі́р тече.
Мертве живе народить.

Нісенітниця та й усе!
А назирни пильніше –
і прочитай: "Такі есе –
лише поет і пише!"  (Сергій Губерначук)

"Червоне стигле сорту Айдаред
зимове пізнє долежить до травня
це яблуко, в якому наш секрет,
з якого ґенне дерево прадавнє."

(Сергій Губерначук)