Публікації за тегом: Вірші

"Коли твоя ласка,
Буде тобі казка.
Як не зіб’єш з пантелику,
Вийде казочка велика.
Тож сідай собі, будь ласка.
Сів? Почнемо... Де ти, казко?!
Тс... Ще можеш прилягти,
Тільки нітелень... Апчхи..."

(Галина Мирослава)

 

"Всім, хто казочці раденький,
Розкажу свою тихенько.
Якщо серцю треба казки,
То запрошую. Будь ласка.
Хай не крутять голови
Невдоволені пани,
Кожен мислить сам. І може,
Що не так, відчути гоже.
Тож хутчій сідай близенько,
Поруч умостись гарненько,
Про все зле забудь — хай гине,
А натомість тепло лине..." (Галина Мирослава)

 

"Ну, а Микита цвіте і сія,
У валентинку – вкладає всю душу!
– Риба моя... щука моя...
Тебе твій карасик любить... і дуже!"

(Володимир Даник)

"Були в батька три сини,
Всі стрункі, як ясени.
Всі високі, чорноброві,
Усім хочеться любові.

Кожен мріє про дружину,
Мовби ангела з картини.
Але де таку узяти?
Та й надумали рушати..." (Галина Мирослава)

 

"Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні."

(Володимир Сосюра)

"Ми – веселі Мишенята,
Годі нам байдикувати,
До роботи – залюбки;
Їжте, діти, пиріжки;
Розкошуйте, малюки,
Їжте наші пиріжки!"

(Володимир Нагорняк)

"- Я?.. Прийду! 
Каховку також узяти міг би - 
Каховка гралась в Таврійські ігри.
- А сказати пару слів хто хотів?
- Хто-хто - Львів!
- Чому Львів?
- Бо хотів!
- Друже Львове, тобі слово.
- Говорити буде Львів!
- Хто все з'їв? Хто ж все з'їв?!"

(Володимир Нагорняк)

 

"...Лис свій носик облизав
І до зайця проказав:
– Знаю де твоя хатина,
Гей, скоріш стрибай на спину!
Віднесу тебе до неньки,
Витри слізоньки, маленький!..."

(Ксенія Бондаренко)

 

 

 

"Забожись, що ти все зважиш,
Що почуєш – не розкажеш
Ні одному королю.
Якщо так, то я почну.
У селі, де аж три хати,
Жила собі стара мати,
З нею разом – один син,
Рудий, наче мандарин.
Хтось якось сказав на глум,
А юнак узяв на ум
Та й покинув рідну хату,
Пішов воленьку шукати..." (Галина Мирослава)

 

"Чому, сказати, й сам не знаю,
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт."
(Андрій Малишко )

"Добрий вечір Українці, любі мами й тата,
Дід Сашко сьогодні буде казку Вам казати,
тож швиденько йдіть до діток, спати укладайте,
ну а потім, до екранів, тихо повертайте.
В дідуся сатира гостра, діткам слухать рано,
А мамусям й татусям те — "по барабану",
Отже, вмощуйтесь зручненько, справи відкладайте,
Та про чари конотопські, слухати сідайте!
Казочка сьогодні в нас — "Конотопська відьма",
та не бійтесь, вона добра, зла у ній не видно!
Отже, "Конотопська Відьма"!"

(Дідусь Сашко)

 

"Жив колись в одному царстві,
Не простому, а лицарськім,
Цар, не дуже вже й великий,
Десь завбільшки з черевика.
Кажуть, був він не то саксом,
Не то шведом, мав він таксу,
Коней мав, палац, картини,
Їздив часто, без упину,
Оглядав свої маєтки,
Успадковані від предків."

(Галина Мирослава)

 

"Любов до літератури прийшла в дитинстві, коли почала читати перші віршики на святах. Потім була музична школа, яка дала відчуття мелодії, ритму. Та на фінішній прямій перемогла математика і я вибрала професію програміста. Дивним чином, коли спеціальність була опанована, захотілось повернутись до «м’яких» знань. Вчені вважають, що точні науки набагато легші, ніж музика, вірші, почуття..." (Ната Гончаренко)

"Чи є ще хтось, Тарасе, щасливіший?
Художник ти, поет?... Багато більше!
В тобі є волелюбність гайдамак,
Хоча малим відчув гірке "кріпак".
Щасливий у житті! Тебе любили,
Відчувши глибину душі і силу.
За волю й правду ти життя віддав,
Свого народу долю відчував." ​ (Марія Яновська)

 

"Жила собі в татка і неньки Яринка – дівчатко гарненьке. А було це так давно, що не можна і вгадати, у якому то селі відбувалося усе те. А село те було гарне дуже. Хати чепурненькі, подвір'я чистенькі, попід вікна квітники та вишневії садки. І жили в тім краї всюди чесні й працьовиті люди. Навесні, коли з'являвся з-під снігу на світ перший зелений горбочок, мами випікали із тіста пташки жайворонки. А діти збиралися у гурточки, брали у руки випечені пташки, піднімали їх високо над головою і йшли довкола села, сповіщаючи про прихід весни піснею: «А вже весна, а вже красна…»..."  (Марія Деленко)

Марія Яновська народилася і проживає в селищі Ланчин, що на Івано-Франківщині. Вірші пише з дитинства. Авторка 7 поетичних збірок: «Квіти любові», «Не забувай», «Голос голубки», «Стежина до щастя», «Мереживо долі»,  «Намисто мрій», «Подаруй мені щастя», збірок віршів для дітей «Подарунок від зайчика» та «Український віночок». Результатом співпраці з композитором Миколою Ведмедерею є співаник «Я чую музику води». Співавторка більш, ніж 30 колективних збірок та літературно-художніх альманахів. Її поезії друкувалися в районних газетах «Народна воля» та «Яремчанський вісник», у всеукраїнській літературно-художній газеті «Гарний настрій». Учасниця ГО «Літературна студія «Бистрінь» ім. Н. Чира».

 

"Кожен поет хотів би, аби вірші, ним створені, знайшли своє пісенне втілення, щоб поетичні рядки, написані ним, приходили до людей у суцвітті співучих голосів. Особливо, коли тема не може не хвилювати. Коли поет хоч трохи причетний до жанру пісні, то, прочитавши щойно створений вірш, уже помічає – тут може бути пісня. А ось чи вона буде – це вже питання… Треба, щоб знайшовся талановитий музикант, якого б вірш зумів схвилювати і який би написав мелодію до нього, який би зміг додати віршу, так би мовити, пісенні крила..." (Володимир Даник)

 

 

"Життя – і біль, і цвіт, і драма!
А у простих рядках Хайяма –
Вино поезії п’янке…
Що мудрість зберіга – віками!"

(Володимир Даник)

"- У Херсон приїхав слон…
- Й залишився  у Херсоні?
- На пероні.
- Й досі тут?..
- Не знає як
Добираться в Гідропарк."

(Володимир Нагорняк)

"На кінчиках пальців твоїх
миттєвості, стиснені в вічність.
Лише доторкнися смичком –
і ти їм даси свободу…
Вони утічуть аритмічно
повз нерви натягнених струн.
Це буде твій власний струм
із звуків чужого століття…
Це сльози моєї скрипки
на кінчиках пальців твоїх…"

(Сергій Губерначук)