Публікації за тегом: Вірші

"О, доле, ти – вершина й діл. 
Свята, мов німб, земна, як куля! 
Для душ – мембрана з тіл!"

(Сергій Губерначук)

"Я полечу з цілунками крізь вічність,
до тих галактик, що вплотились щойно,
і мовою думок з’явлю колишність,
і стверджу правду часу недостойну."

(Сергій Губерначук)

"​Священний подарунок від Бога – й до Бога
для кожної живої душі – дорога Віри, Надії
й Любові, аби пізнати справжнє торжество
Розуму і Духа."   

(Сергій Губерначук)

"Боже почуй мене
як ти чуєш кожного
чиє серце уповає на Тебе
довіряючи цілковито себе Тобі
прошу Тебе
не дай мені бути невдячною
не дай забути тих
через кого Ти мене вчив..."

(Галина Мирослава)

"Я у себе вдома, в Україні.
Навесні ось мріями цвіту,
Задивляюся у небо синє,
На корону сонця золоту.
Я у себе вдома, в Україні!
Навесні ось мріями цвіту,
Бо й земля моя цвіте крилато!
Відкриваю істину просту:
Затишно удома, в своїй хаті –
В Україні мріями цвіту!"

(Олександра Бурбело)

"Боже! Благослови Україну. 
Благослови мою землю. 
Благослови навіки!"

(Сергій Губерначук)

"Знову залишаю
мій маленький острів.
Вкотре вирушаю
у космічний простір."

(Сергій Губерначук)

"Бог терпів – 

і Нам велів!
Тілько ж Ми не чули слів
після того до волів:
"Не терпіте ж, поготів!!!""

(Сергій Губерначук)

"Уявляєте?! В суботу
У Кота – самі турботи!
Мишку... ох, яка ж досада...
Не вдається упіймати."

(Володимир Даник)

"Коли любиш читати, життя стає цікавішим. У тебе з’являються нові друзі – герої книг та їх автори. Вони завжди порадять, підтримають, допоможуть. У мене в душі ніби відчиняються потаємні віконечка, і я бачу навколишній світ по іншому, помічаю те, що було невидимим досі. Це віконця творчості – і я пишу вірші, казки, легенди." (Олександра Бурбело)

"Я лиш струна на арфі України,
Зі співом ніжним, лагідна, дзвінка.
Верба-арфістка поетеси Ліни
Мене гіллям легесенько торка.
Буває, дощик крапотить по струнах,
І я співаю з ними в унісон.
Вся Україна у піснях і лунах –
Такий уже акустики закон..." (Олександра Бурбело)

"Станцюй-но дощик гопака
В Купайла перед носом.
У тебе вдача козака!
Ми дуже тебе просим."

(Наталя Карпенко)

Зміст книги: Дід Муркіт і дід Воркіт Киця Миця і котик Муркотик Запрошення Де два б’ються — третій користає У нашого кота Лиже котик лапку Хитрий кіт Котик Воркотик Кицуня Воркотуня Музикант коточок Іхав  котик на базар Нявчик і Гавчик Грицик, Мурчик, Мицик В'яже Мурка рукавички Балабушка

 

 "Ой, яка ж вона висока, мамо!
Ой, привіт, мій любий предку, свідку!
На правічний сніг, що ліг між нами, –
я кладу хоч кам’яну, а квітку."

(Сергій Губерначук)

 

"Ці жарти і рідні, і любі мені
(Тим паче, що й сам я з козацького роду),
Хоч деякі — вельми дотепні й смішні —
Я чесно позичив у свого народу.

Про гумор його, далебі, знає світ.
Байки його, мудрі, дошкульні й веселі, 
Живуть на землі, мабуть, тисячу літ, 
Осяюють щедро і душі, й оселі.

Сміятися він споконвіку любив.
Чому ж моє серце щемить потихеньку? 
Подейкують, Авеля Каїн убив,
Коли розповів той стару побрехеньку." (Петро Ребро)

 

"...Вже моя нога в праведнім човні,
Човен цей уже відплив.
Висадив мене на святій землі - 
І нема вороття вже мені."

(переклад Ольги Шарко)

 

"Дух повіщає перейшовший,
що зараз Він у сфері цій;
хай шлях до Тебе якнайдовший –
Його перо в руці моїй."

(Сергій Губерначук)

 

"А Б В Г Ґ ДЕЙКА
А Б В Г Ґ Д
Ось абетка в гості йде. 
Е Є Ж З
Ждуть солодкого бізе.
И І Ї К –
На кисіль із молока.
Для Л М  готовий джем..."

(Марія Деленко)

 

Пісенні поезії поета Володимира Даника: "Український ренесанс", "Я просто вірю Україні",  "Струни тихих бандур", "Світло у вікні".

"Коли навколо, глянь – і темрява, і сніг! –
Коли завії плач – вже у очах твоїх…
Як спалах! Як свіча! Як злива – навесні…
Це світло – вдалині! У рідному вікні."

(Володимир Даник)

 

"Бо й киплять події круто!
Гнат цікавиться завзято:
– Ти скажи... що ж воно буде!
Що нас... все ж... може чекати?!
Влас – той знає... Що і звідки!
А тому відверто й щиро:
– Політична сковорідка?!
Це... не в’їдлива сатира."

(Володимир Даник)