Сергій Губерначук. Філософська лірика
"Тобі невідома мелодія білого лебедя.
Коли розгубилися очі
І плечі твої зні́тилися,
я́к знати могла ти
Слово,
таке випадкове і рятівне?"Осінь," – промовила ти
і кинулася до дерева..."(Сергій Губерначук)
"Космея, Явдошка, розтріпана пані…
І як цю красунечку тільки не звуть.
А може це зорі на аероплані
Спустилися з неба на землю… Й цвітуть!Такі вони милі, такі вони рідні,
Я знаю з дитинства цих любих сестриць.
Вони непримхливі й водночас тендітні,
І дуже вже схожі усі до зірниць..."(Наталя Карпенко)
"Я довго йшов сюди, на кладовище снів,
У невмирущу предковість і юність.
Мене тут дух прапращура уздрів,
Щоб я збагнув свою близьку майбутність.
Він колихав верхів’я і видав
З найвищої сосни старого лісу,
Як з кожним днем слабішала хода
І як кружляла, боячись завіси:
Аби не в темну ніч, аби не назавжди.
Та тільки зупинявсь – до мене темінь кралась…
Отак я і прийшов – у пригорщах приніс
На Божий суд свою нестримну старість." (Сергій Губерначук)
"Сідайте, діти, круг мене.
Умощуйтесь, будь-ласка,
І вже за хвильку, що мине,
Я розповім вам казку..."(Світлана Пасенюк)
"Ну, та що ви... ніхто не кисне
На тривожній такій межі!
Є у нас і народна пісня
Та і посмішка від душі..."(Володимир Даник)
"Донька з татком говорить:
— Я тебе кохаю!
На щоцi сльоза бринить:
— Я тебе чекаю!!!
Знов питає про нього
У матусi-неньки...
— Вiн з вiдрядження свого
Їде, твiй рiдненький!"(Юрій Сафроненко)
"Не будьмо сумні у поточному часі.
Я ще озиваюсь до вас!
Я вас так люблю! Як на іконостасі!
Кохаймо себе – і свій час!"(Сергій Губерначук)
Поезії Світлани Пасенюк
Світлана Михайлівна Пасенюк жила і творила на Житомирщині. Усе життя вона пропрацювала вчителем математики у сільській школі, а потім - стала писати чудові вірші та казки для дітей. У 2019 році пані Світлана, на жаль, відлетіла у кращі світи... А ми - пам'ятаємо про неї і читаємо її пречудові твори...
"Питання і важке, й суворе...
Не вирішене! А чого?!
О, це вагомі справи двору...
І двору – ще й не одного!.."(Володмир Даник)
Сергій Губерначук. "Роздуми про життя, долю, щастя" (зі збірки "Дай, я буду таким, як хочу...")
"О, доле, ти – вершина й діл.
Свята, мов німб, земна, як куля!
Для душ – мембрана з тіл!"(Сергій Губерначук)
Сергій Губерначук. "Роздуми про правду і труд" (зі збірки "Дай, я буду таким, як хочу...")
"Я полечу з цілунками крізь вічність,
до тих галактик, що вплотились щойно,
і мовою думок з’явлю колишність,
і стверджу правду часу недостойну."(Сергій Губерначук)
Сергій Губерначук. "Роздуми про Cвяте і Вічне" (зі збірки "Дай, я буду таким, як хочу...")
"Священний подарунок від Бога – й до Бога
для кожної живої душі – дорога Віри, Надії
й Любові, аби пізнати справжнє торжество
Розуму і Духа."(Сергій Губерначук)
"Боже почуй мене
як ти чуєш кожного
чиє серце уповає на Тебе
довіряючи цілковито себе Тобі
прошу Тебе
не дай мені бути невдячною
не дай забути тих
через кого Ти мене вчив..."(Галина Мирослава)
"Я у себе вдома, в Україні.
Навесні ось мріями цвіту,
Задивляюся у небо синє,
На корону сонця золоту.
Я у себе вдома, в Україні!
Навесні ось мріями цвіту,
Бо й земля моя цвіте крилато!
Відкриваю істину просту:
Затишно удома, в своїй хаті –
В Україні мріями цвіту!"(Олександра Бурбело)
"Боже! Благослови Україну.
Благослови мою землю.
Благослови навіки!"(Сергій Губерначук)
Сергій Губерначук. Роздуми про творчість, поезію, театр (зі збірки "Дай, я буду таким, як хочу...")
"Знову залишаю
мій маленький острів.
Вкотре вирушаю
у космічний простір."(Сергій Губерначук)
"Бог терпів –і Нам велів!
Тілько ж Ми не чули слів
після того до волів:
"Не терпіте ж, поготів!!!""(Сергій Губерначук)
Володимир Даник. "Вірші і... вірші!"
"Уявляєте?! В суботу
У Кота – самі турботи!
Мишку... ох, яка ж досада...
Не вдається упіймати."(Володимир Даник)
"Коли любиш читати, життя стає цікавішим. У тебе з’являються нові друзі – герої книг та їх автори. Вони завжди порадять, підтримають, допоможуть. У мене в душі ніби відчиняються потаємні віконечка, і я бачу навколишній світ по іншому, помічаю те, що було невидимим досі. Це віконця творчості – і я пишу вірші, казки, легенди." (Олександра Бурбело)
"Я лиш струна на арфі України,
Зі співом ніжним, лагідна, дзвінка.
Верба-арфістка поетеси Ліни
Мене гіллям легесенько торка.
Буває, дощик крапотить по струнах,
І я співаю з ними в унісон.
Вся Україна у піснях і лунах –
Такий уже акустики закон..." (Олександра Бурбело)