Публікації за тегом: Вірші

"Скільки для усмішки треба?
Мало й багато нараз!
Сіє хтось світло для тебе,
Сіє хтось світло для нас.
Хтось таки – та поділився,
Хтось тепле слово сказав.
Хтось таки – та поступився,
Хтось тобі руку подав…" 

(Наталя Карпенко)

"Сонечко-мама зайчика-сина
Вивела з хати в сонячну днину.
Хлопчик-горобчик, зайчик-стрибайчик
Скік на подвір’я, скік на майданчик.
Сонячний зайчик скаче та скаче…
Йди-но на ручки, сонячна вдаче."

(Наталя Карпенко)

Ігор Калинець, батько і дідусь, дуже любить маленьких діток і добре знає, як написати для них казочку, щоб була вона цікавою - аж заховлювало дух! Щоб могли хлопчики і дівчатка навчитися вимовляти складні слова, які прийшли до нас із інших мов, а також краще розуміти їх зміст. Та найголовніше, дітки мусять змалечку засвоювати багатство і різнобарв’я своєї рідної мови, найкращої в світі. І в цьому Вам, любі наші дітки, прислужаться чудові казочки Ігоря Калинця, майстерно мовлені, наповнені багатющим змістом і чарівними образами.

 

"До нас журавлик прилітав,
Він гарні віршики читав
Про синє небо і весну,
Про Чорне море і Десну,
Про Україну – рідний край...
Ти ще раз, друже, прилітай!"

(Ігор Січовик)

Вікторія Стасів, студентка Львівської Політехніки, - творча та неординарна натура. Вона пише вірші для дітей українською та англійською мовами, втілює їх у папері, викладає на ютубі... Відтепер наші читачі можуть бачити твори Вікторії на "Малій Сторінці".

"Над столом дзвеніла муха,
Аж заклало у нас вуха.
А вона усе літала
І дзижчала, і дзижчала.."
(Вікторія Стасів)

"Травень двері закриває,
Рік навчальний вже минув,
У школі дзвоник всіх скликає -
День останній вже прибув..."

(Вікторія Стасів)

"Матуся вишивала рушника.
Вкладала біль, любов, молитву, віру,
Щоб Бог беріг життя дитиноньки 
Й подарував їй славну долю й щиру.

Вкладались ниточки у пелюстки
рожевії, червонії, блакитні... 
Й листочки зеленіли на стеблі,
щоб радісно було дитині в світі..."

(Галина Римар)

 

"Пливу всім плином по Тобі,
де зупинилися два серця.
Поміж рожевих голубів,
між світлих душ і чорних вдів
Тепер не смійся і не сердься!
Тепер ми зернятко одне,
хай вітер нас закине в гори.
Хто знав Тебе або Мене –
нехай ті гори обмине..,
бо наше щастя – їхнє горе!" 

                                            (Сергій Губерначук)

"Світлинки - це здоров'я,
це добрий, щирий сміх.
Обмінюймось Світлинками - 
й затишним стане світ.
Щаслива я, щасливий день,
коли стрічаю рідних,
коли спілкуюся з людьми,
які цінують щирість..."
(Галина Римар)

"Пакості коза зробила:
Ріжками вікно розбила,
Перекинула вазонок,
Задзвонила гучно в дзвоник
Увірвалася до хати,
Стала все перекидати.
Усі сплять, ніхто не чує,
Як коза господарює..."
(Вікторія Стасів)

"Вона народила сина,
Навчила його ходити.
Як виріс, казала: “Дитино,
Приходимо в світ, щоб любити!”
В очах його сині волошки,
А коси, мов стигле жито.
Він жити не вміє “потрошку” – 
На краще все прагне змінити...."

(Марія Дем'янюк)

 

"Невиконані обіцянки
На совісті казкарів…
Втратили надію мрійники – 
Розгубили жданки…"

(Людмила Кибалка)

 

 

 

 

"Якось, кажуть, вже давно,
Котик  жив на все село.
В домі всі його любили,
Бо мишей ловив він вміло.
Та, проте, спливали роки, 
Мов водичка із ріки.
Котик став старим вже дуже
І мишей ловить нездужав.
От господа, де він жив, 
Думав, думав і рішив:
«Занесу-но в ліс кота,
Хай він в лісі обита»..." (Світлана Пасенюк)

"Лев пишну гриву має.
Еге, кожний тікає – 
Великий звір лякає."

(Людмила Кибалка)

"Квітка з твоєї долоні
проросла у моєму серці.
Тану в твоєму полоні
крапелиною в сині озерця.
Ніжність твоя до нестями
гладить моє волосся.
Серце ледь чутно співає,
райдужне двоголосся.
Звідки такі мережки
слів неймовірно ніжних?.."
(Марія Дем’янюк)

 

"Є така чудова нічка,
Що приходить раз у рік,
Бо ж це нічка-чарівничка,
І до неї кожен звик!
Що ніколи не бариться
І мандрує з краю в край,
Бо в цю нічку загадкову
Сам приходить Миколай!"

(Галина Бойко)

 

 

"За вікном метуть сніги,
Біло-біло навкруги.
У саду й на вулиці
Вітряниця хмуриться.
По самісінькії вуха
Зодяглись кущі в кожуха,
А в шапки кудлаті –
Яблуні крислаті.
Морозенко-борода
Все у вікна загляда..." 

(Марія Деленко)

 

"Ісусик маленький, як Сонечко з неба
Свої рученята підносить до тебе,
І дякує Богу, і всіх нас вітає,
Усі веселімся: “Христос ся Рождає!”

(Галина Бойко)

 

 

"Вишивала я рушник 
власними руками. 
Гаптувала залюбки 
всіма кольорами.
Мов жива, на полотні — 
калинова гілка.
Під мережкою, внизу,— 
книжка і сопілка."
(Володимир Лучук)