|
|
Наталя Карпенко
Надворі – літо! Виходь надвір! Там сонце світить!
* * *
Отямилося літо... Отямилося літо, Туди, де трави в пояс,
* * *
Літо тішиться Літо тішиться: – Лечу! В мене промені у жмені, |
|
|
|
Рослини-сестрички В троянди і в шипшини Однакові чи схожі? Шипшина свої очі
* * *
Веронічка Поміж трав побігла річка, Сині-сині оченята
* * *
Вишневе літечко Що це на гілочці нашій гойдається? Вишенько, в тебе коралі на листячку!
* * *
Яблучко Впало яблучко кругленьке – Пригощайтесь, – просить гілка
* * *
Дзумить бджола... – Моє! Моє! Дзумить бджола. Моє! Натішусь досхочу, |
|
|
|
Ромашка Ромашка пальці загинала:
* * *
Джміль розігнався... Джміль розігнався: – Лечу за пилком
* * *
У селі В мене вишенька в руці, Та в селі комар гризе Зупинись, ти не одна,
* * *
Духмяні капелюшки Літо в’є духмяні капелюшки – Стежечко, – озвалось тихо літо.
* * *
Сонечко Відкрило очі сонечко, До листячка лапатого, А сонце скаче зайчиком,
* * *
Спека Сіло сонце на плече У капусти спікся бік,
* * *
Припікає... Як же сонце припікає, То дощі нам хмара родить,
* * *
Дискотека у сонця Нині в сонця дискотека – Сонце так завзято скаче,
|
|
|
|
Спека спекотна У спеки гаряча пащека, У спеки стонадцять сорочок,
* * *
Не гарячкуй! Ото вже сонце воду хлебче, А сонце слухати не хоче,
* * *
Cонечко лягає спати У синього неба забарвився бік,
* * *
Вечір сни кладе у жменю Вечір сни кладе у жменю – Мружить сонце ясні очі,
* * *
Ідуть дощі Ідуть дощі, розпатлані вітриська – Та годі вже, помий у річці носа,
* * *
Жалілася хмара... Жалілася хмара травичці: Я вгору, а вітер – на спину, Колись було сонячно влітку, |
|
|
|
Злива котиться... Листочок мовив пошепки: – Я чую, дощ іде,
* * *
Міру май!.. Дощик знову гуляти проситься, Змокла ягідка, змерзла квіточка,
|
|
|
|
Оце так дощ... То не дощ, то дід патлатий Угамуйся, дідугане!
|
|
|
|
Липень Липень бавив галяви бджолі і джмелю, Абрикосові ранки, абрикосові дні,
|
|
|
|
Серпень Серпень сонечко взяв на горгоші, Скік-поскік! Всюди кидає оком,
* * *
Хто сказав?.. Хто сказав, що в серпня сили на межі? Він ще пригощає сонцем і медком,
* * *
Гріймося, доки серпень Гріймося, доки серпень, доки в печі сушня, |
|
|
|
Не тікай, літо! Хочеться літо міцно обняти, Як я люблю твої щедрі дарунки, Літо зітхнуло: – Висохли роси,
|
|
|
|
Підкрадається осінь... Наїжачилось поле без житечка, Потемнішали очі у соняха,
Серпень вересню на згадку Тобі сливочка синенька Тобі поле з буряками, Та гляди мені, шануйся,
* * *
Літо пішло... Сіло літепло серпню на плечі, |
|
Поезії люб'язно надіслано авторкою спеціально для чита.чів "Малої Сторінки".
Ілюстрації взято з ресурсу Pinterest.
Читайте також:
Літо в поезіях для дітей від Наталі Карпенко
"Наталя Карпенко. Літні прикмети у віршах
На стійку негоду,
А як вмить розтане –
Всюди ясно стане."
(Наталя Карпенко)
Більше творів Наталі Карпенко на "Малій Сторінці":
